EN|RU|UK
Блоги Михайло Ухман
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  3763  6

Назавжди 15

22 лютого 2015 року, Харків. Близько 12 години тисячі українців вийшли на вулиці, щоб провести "Марш єдності". Вони не хотіли, щоб в їхньому місті перебували сепаратисти та московські найманці.

Як тільки люди пройшли сто метрів, пролунав вибух. Спрацювала радіокерована міна, яка знаходилася неподалік. Зразу загинув активіст Євромайдану – Ігор Толмачов та підполковник міліції Вадим Рибальченко.

Наступного дня від отриманих травм помер 15 річний Даня Дідік, ще через кілька днів 18 річний студент Микола Мельничук.

Коли стався цей теракт, представник партії "Друга Росія" - Олександр Аверин, яку фінансує Кремль, написав в соціальній мережі: "О, наші взорвалі укропов в Харькове"! Тобто росіяни цинічно насміхалися з вбитих мирних українців, які просто вийшли на вулицю, щоб відстояти свою громадянську позицію.

Почалося розслідування, виявилося, що троє харків’ян: Володимир Дворніков, Віктор Тетюцький, Сергій Башликов пройшли відповідну підготовку в Белгороді (Росія) і за теракт проти своїх громадян мали отримати – 10 000 тисяч доларів. Коли їх затримували українські спецслужби, в терористів знайшли вогнемети та вибухівку, яка призначалася для подальших підривів, зокрема в нічних клубах Харкова.

Тобто московські окупанти свідомо хотіли покарати жителів міста за те, що вони не зрадили Україну. Аналогічна ситуація з Маріуполем, коли більшість жителів міста висловилися проти російської окупації – їх обстріляли ГРАДами, в Харкові все відбувалося за іншим варіантом.

Під час останнього обміну полоненими Росія вимагала віддати трьох терористів. Тобто вона забирає усіх, хто вбивав українських громадян під свій захист. Не зважаючи на протести родичів загиблих, вбивці мирного населення безкарно покидають нашу країну.

З того моменту пройшло 5 років, більшість українців просто забули ці події, вони живуть своїм життям. Для них не існує війни, терактів, вони "втомилися"!

Що ж тоді має говорити батько Дані Дідіка? Хлопцеві було 15 років, проте він не побоявся вийти на мирну демонстрацію, щоб підтримати боротьбу за волю України. Даня загинув з впевненістю, що наша країна має бути незалежною. Він був убитий проросійськими найманцями, щоб ваші діти, наші діти – могли просто жити в своїй країні.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх