EN|RU|UK
Блоги Андрій Тарасенко
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  1609  1

Ярлики європейських правих

У травні 2019 року відбулися чергові вибори до Європейського парламенту. Новообрані депутати від правих партій з дев'яти країн ЄС створили в Європарламенті нову фракцію під назвою «Ідентичність і демократія» (ID). До неї увійшли 73 депутати з італійської «Ліги» (колишня Ліга Півночі), «Альтернативи для Німеччини», французького «Національного зібрання», «Австрійської партії свободи», «Фламандського інтересу» з Бельгії, «Істинних фінів», «Данської народної партії», чеської «Свободи та прямої демократії» і «Консервативної народної партії Естонії».

Європейські й світові ЗМІ на сторінках своїх видань вибухнули істерією щодо катастрофічного для людської цивілізації об'єднання «проросійських» «ультраправих» «популістів» і «євроскептиків». Очевидність ліволіберальної ідеологічної приналежності мейнстрімних європейських ЗМІ дозволяє нам з певною скептичністю поставитись до навішаних правим рухам ярликів. Розглянемо їх ближче.

До «проросійської» фракції разом зі звинуваченими у промосковських симпатіях «Лігою»,  «Альтернативою для Німеччини» і «Національним зібранням» входять також «Істинні фіни» та «Естонська консервативна народна партія».

«Істинні фіни» (фін. Perussuomalaiset) - націоналістична партія, заснована у 1995 р. У цілому «Істинні фіни» є антиросійською і проукраїнською партією фінляндського політикуму, що засуджує анексію Криму і конфлікт на Донбасі як російську агресію, згодні з тезою про побудову Балто-Чорноморської спілки включно з Україною (як найбільшою країною Європи).

«Естонська консервативна народна партія (ест. Eesti Konservatiivne Rahvaerakond) - націоналістична партія, заснована у 2012 р. Щодо РФ і російськомовної громади — партія відверто русофобська, вимагає натуральної асиміляції росіян і примусового вивчення ними естонської історії та мови, висуває територіальні претензії щодо окупованих з 1991 р. Печорського району і міста Івангорода. На міжнародній арені підтримує Україну, засуджує окупацію Криму та війну на Донбасі, розв'язану Кремлем.

Окрім відомих парламентських партій європейський континент налічує не один десяток проукраїнських правих рухів, що не зачаровані російською пропагандою. Серед таких можна виділити представників італійського руху «Каса Паунд» (CasaPound), скандинавської «Нордичної молоді» (Nordisk Ungdom), «Національно-революційній акції» в Іспанії, окремих націоналістичних груп у Франції тощо. Також не можна не звернути увагу на антикремлівську держану політику правлячої партії Польщі «Право і справедливість».

Присвоєні правим з подачі ліберальних ЗМІ штампи «ультра» і «євроскептики» покликані налякати пересічних громадян держав єврозони та знизити підтримку альтернативної Брюсселю політики. В очах виборців праві партії постають радикалами, що готові до геноциду іммігрантів та якомога швидшого розвалу ЄС.

Та попри антимігрантську риторику усіх без виключення європейських правих, більшість із них обговорюють не депортацію чи винищення представників неєвропейських народів, а більш справедливий перерозподіл мігрантських квот між державами Євросоюзу. Загалом риторика парламентських партій направлена не стільки проти мігрантів як таких, а проти явища «нелегальної міграції».

Ярлик «євроскептики» сам по собі є контроверсійний, бо дослівно намагається переконати читача у тому, що праві скептично ставляться до Європи. Відбувається навмисна підміна понять, адже скептичне ставлення до політики європейського союзу не означає скептичного ставлення до самої Європи чи будь-якого союзу як такого. Істерія довкола «євроскептиків» є опертою на брехливі підстави ще й тому, що ті, про кого найчастіше говорять у ЗМІ, або взагалі не виступають за вихід своїх країн із ЄС, або не роблять вихід із ЄС своїм принципом. За словами Йорґа Мойтена, заступника керівника фракції «Ідентичність і демократія» та співголови «Альтернативи для Німеччини», метою нової фракції не є розкол Євросоюзу.

Версія щодо правого «популізму» взагалі не витримує ніякої критики. У класичному розумінні популізм – це критика владної верхівки, з апеляцією до народу, заради приходу до влади. Підставте сюди яку завгодно політичну силу будь-якого ідеологічного спрямування і матимете яскравого представника опозиції, затаврованого ярликом «популізму». Якщо бути об’єктивним, демагогією грішать усі гравці на політичному полі — як праві, так і ліві, як влада, так і опозиція.

Загалом карта європейських правих являє собою доволі строкату картинку. На ній можна знайти як сепаратистів по типу італійської «Ліги півночі», так і поборників цього явища по типу іспанського «Голосу» («Vox»). Як із чимраз більшою популярністю по типу «Шведських демократів», так і зі шлейфом корупційних скандалів як «Австрійська партія свободи». Як правлячі у своїх країнах «Право і справедливість» у Польщі чи «Фідес» в Угорщині, так і опозиційні «Свобода» чи «Правий сектор» в Україні. Як фінансовані Кремлем угорський «Йоббік», болгарська «Атака», грецька «Золота зоря», французький «Національний фронт», так і виразно антиросійські «Консервативна народна партія Естонії», «Національний альянс» Латвії, «Литовський націоналістичний союз».

Та всіх європейських правих має об’єднувати велика християнська цивілізація, яка є фундаментом для побудови у майбутньому спільного дому на засадах віри та опори на релігію, збереження ідентичності та державного суверенітету, любові до свого народу та поваги до сусіда, опертя на традицію та опору руйнівним тенденціям сучасності.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх