EN|RU|UK
Блоги Сергей Иванов
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  3667  1

Питання крові. Частина 2

Знову повертаюсь до теми, яку порушив два місяці тому в матеріалі «Питання крові». Йшлося про суперечки довкола законопроекту 2429 «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліквідації штучних бюрократичних бар'єрів та корупціогенних чинників у сфері охорони здоров’я». Найгострішу реакцію опонентів законопроекту, серед яких виявилося навіть кілька моїх друзів, викликала норма про залучення суб’єктів підприємницької діяльності до процедур взяття плазми для фракціонування, переробки і зберігання донорської крові та її компонентів, а також реалізації виготовлених з них препаратів. Я вже не кажу про окремих депутатів - лобістів, які впродовж тижня атакували мене в усіх соцмережах та месенджерах, не намагаючись, утім, надати логічні пояснення, чим не такий цей законопроект. При всій повазі до думки інших, коли опонент не має аргументів, крім бажання, простимульованого незрозуміло чим, сприймати її дуже важко. Тому я переходжу до фактів, які дозволяють особисто мені підтримати цей законопроект. 

1) Проектом гарантується залучення приватних інвестицій у заготівлю плазми для фракціонування для виробництва із неї препаратів крові на території України. 

Метою цих змін є залучення приватних інвестицій у модернізацію комунальних активів і підвищення якості та безпеки компонентів крові , препаратів для лікування українців тощо. Загальновідомо, що в Україні  давно процвітає «чорне донорство», також у нас - вкрай негативна статистка інфекційної безпеки. В Україні понад 240 000 ВІЛ-інфікованих, Україна - лідер у Європі за масштабами поширення хвороби, щорічно виявляють ~17 000 нових випадків інфікації, також, за останніми оцінками, близько 5% українців можуть бути інфіковані вірусом гепатиту С (а це ~2 мільйони українців. Одна з головних причин такої сумної статистики - це використання неякісних компонентів крові, які виробляються на застарілому обладнанні без використання сучасних технологій. Очевидно, що це питання потрібно якнайшвидше вирішувати, а без залучення приватних інвестицій це зробити неможливо.

Законопроект не дає якихось преференцій та не обмежує конкуренцію жодним компаніям, для всіх встановлюються однакові чіткі та прозорі умови: плазму в Україні можуть збирати та виробляти з неї препарати суб’єкти усіх форм власності, якщо вони мають відповідну ліцензію. Це робиться з простою метою :  збільшення обсягів вітчизняного виробництва препаратів крові для зменшення залежності держави від дорогих імпортних аналогів (національні препатарти крові є дешевшими за імпортні аналоги у 2,5 рази). Законопроект посилює вимоги для вивезення компонентів крові, та запроваджує загальноєвропейське правило, яке обмежує вивезення за кордон крові та її компонентів, але сприяє виробництву на власній території готових препаратів. 

Головна мета цих змін - стимулювати інвесторів до переробки плазми саме на території України та не допустити перетворення нашої країни на постачальника дешевої сировини для інших країн. Це підтверджується європейським досвідом, де в одній країні конкурують кілька виробників, зокрема, в Німеччині (Biotest, CSL, Octapharma), Франції (Octapharma, LFB), Австрії (Takeda, Octapharma), Італії (Takeda, Kedrion), Швейцарії (CSL, Octapharma, Grifols) etc. Також це інвестиції, внесок до національного ВВП, додаткові податки, нові робочі місця та підтримка саме вітчизняного виробника. Законопроект лібералізує умови для експорту готових ліків з крові з метою  збільшення експортного потенціалу країни. Відміна процедури отримання дозволу КМУ на експорт препаратів крові є правильним кроком, адже, наскільки мені відомо, такої процедури не має у жодній європейській країні, вона лише є додатковим бюрократичним бар’єром для національних виробників, є потенційоно корупціогенною і створює додаткове навантаження на бюджет.

Втілення норм законопроекту 2429 щодо регулювання донорства та виробництва препаратів крові сприятиме збільшенню обсягів вітчизняного виробництва препаратів крові та зменшення залежності держави від дорогих імпортних аналогів. Зрозуміло, що ця перспектива дуже лякає штатних парламентських лобістів, які з цього живуть, вибачайте, але національні інтереси важливіші, це питання нацбезпеки та українських стратегічних інтересів.

Повертаючись до опонентів законопроекту, мушу сказати, що я, на превеликий жаль, не розумію логіки їх опору. Тобто державна монополія - це добре, а залучення інвестицій до України - навпаки? Позасуб’єктна Україна як постачальник сировини на іноземні заводи - це добре, а будівництво аналогічних заводів тут - погано? Щось тут не так, друзі. Мені здається, ви трохи переплутали країну, коли балотувалися до парламенту. 

Настав час ухвалити політичне рішення і обранти вектор розвитку країни: або ми залишаємо Україну ринком збуту дорогих імпортних ліків або все ж таки прагнемо підвищення якості наших ліків та збереження здоров’я нації. Мені здається, вибір тут очевидний. 

Я не заздрю авторам законопроекту, особливо пану Радуцькому, на якого лобісти спустили всіх собак і влаштували публічну обструкцію, адже на кону - мільярди, але потрібно триматися обраної позиції. 


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх