EN|RU|UK
Блоги Олександр Чуб
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  313  1

Як без снігу перенести дітей у зимову казку?

Скільки за цю зиму вам доводилося бачити снігу на вулицях наших міст? Можливо, для екологів це передбачувана реальність. Але для організатора дитячих таборів це великий виклик. «Строкаті Єноти» анонсували проведення двох таборів. І в плануванні, і в промоції ми робили акцент на снігових атракціях та атмосфері зимових див. Як це втілити в умовах глобальної нестачі головного зимового атрибуту?

На початку грудня я повернувся з мандрівки дорогами святого Якова. Погода також демонструвала свої примхи – щодень ішов дощ. Та я навчився бачити в ньому втіху й можливість роздивлятися неймовірні краєвиди крізь зволожену призму туманів та раптових веселок.

«», – подумалось мені за кілька днів до початку Новорічних Єнотів. На дворі було сонячно й багнисто.

Перед таборовим стартом навантаження на організаторів завжди зростає. Активізується комунікація з батьками, локацією, інструкторами, перевізником. А тут ще й доводиться вносити корективи в програму. Ми думали замінити ранкову руханку на групові заклики сніжинок.

А якщо серйозно, то запропонували таборовикам більше піших мандрівок, командних сплавів та спортивних ігор.

Я переживав, чи все це дасть змогу перенести дітей у казкову атмосферу. На щастя, дива було кому інспірувати. Натхнення дарували творчі майстер-класи, де учасники майстрували подарунки для рідних. Веселі ігри просто неба викликали азарт та здружили дітей. Чотири ранки поспіль таборовики знаходили подаруночки біля своїх ліжок, а дні ми присвячували вивченню різноманітних новорічних традицій.

Останні два дні наші заклики подіяли – всі усюди замело снігом. Він щедро й пухнасто розсипався пагорбами каньйону. Ми ним вмивалися, влаштовували снігові штурми фортеці, катались на санчатах, проводили лижні походи, перетворювалися на снігових метеликів, ліпили сніговиків (та снігового фотографа)… 


Якби кухня не була такою смачною, ми би готували з нього й святкові торти!

«Здається, новорічний табір вдався. А чи потішить нас погода за 5 днів, коли в Хмелеву приїдуть Різдвяні єноти?», – переймався я. У Києві сніг швидко танув, знову падав, але не затримувався на землі. Невже замінимо лижні походи на купання в теплому басейні?


Коли строкаті повернулися в Дністровський каньйон,  побачили, що сніг нас дочекався. Щоправда, нам варто було запровадити таборову посаду згрібальника снігу. Щоб побавитися, щораз доводилося шукати невичовгані ділянки. З одного боку це ускладнення, а з іншого – джерело жартів та стабільний азарт. Зрештою, наш другий зимовий табір був зосереджений довкола Різдва. Сніг тут не головний. Головне – зарядитися святковим настроєм і тут все залежить від людей. 


Ми ставили з дітьми вертеп, створювали костюми, вигадали власну рок-колядку, ліпили вареники із сюрпризами, прикрашали територію табору та заполонили село своєю дзвінкою колядою!

Я ставив собі за мету провести зимові табори так, щоб діти зарядилися радістю й пригодницьким настроєм та поділилися цим строкатим зарядом зі своїми ближніми. Виїжджаючи додому, зрозумів, що і єнотики, і мешканці села Хмелева не раз згадуватимуть наших колядників та зігріватимуть серця.

Це був гарний початок року. Час “запускати” літній таборовий сезон. До речі, до наших «зелених» таборів лишилося якихось 4 місяці. Погляньте, що ми напланували!



Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх