EN|RU|UK
Блоги Ольга Скороход
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  3683  15

Роковини звільнення Аушвіцу і російський пропагандистський фронт

Отже, Зеленський обрав їхати до Ізраїлю на 75-ті роковини звільнення Аушвіцу - на Всесвітній форум пам'яті Голокосту. На подію, організовану не офіційним Тель-Авівом, а Європейським єврейським комітетом, президентом якого є російський олігарх В'ячеслав Моше Кантор. Показово, що президента Світового єврейського комітету там не буде. Тож Зеленський обрав захід, що фінансується Росією для просування своїх міфів у війні пам'яті.

Він не поїде до Польщі, власне на місце, де розміщувався Аушвіц, і де будуть президенти Дуда й Науседа, що відмовилися їхати до Ізраїлю.

Росія будує нинішню ідеологію і пам'ять про війну на міфі про єдиного переможця - радянський народ. Те, що до "радянського народу" входило багато інших народів - мовчок. І в Ізраїлі слово від імені переможців зі сходу братиме лише Путін. Дуді слова не надали - і він не поїхав. Президентка Естонії також не їде. Лукашенка там не буде також.

Зеленському, як і Дуді, слова не дали (хоча президент України має право говорити від імені переможців). Не беруся судити, що ним керувало. Якщо чергова зустріч з Путіним і обговорення обміну полоненими, то у Кремлі вже сказали, що її не буде. Наш президент їде на прокремлівський захід, щоб бігати за Путіним? Якщо ж команда Зеленського обрала цей шлях з ідейних міркувань, то, боюся, в українського президента у голові каша у цьому питанні. Не дарма він днями явно заплутався, відповідаючи на питання про меморіал і музей у Бабиному Яру. Найгірше - це якщо Зеленського втягнули в суперечку різних груп впливу єврейської діаспори. Є щоправда й ті, які вважають, що Зеленський правильно вчинив - бути поруч зі світовими лідерами і не робити приводу для розкручуваня теми про антисемітизхм в Україні.

Отже, сьогодні буде цинічна показуха. Звісно, не згадають про те, воїни яких національностей билися у складі радянської армії. А у 1944-45 роках українці становили більшість серед вояків Першого українського фронту, який звільняв Аушвіц. Не розкажуть і про те, як не допомігши Варшавському повстанню, СРСР фактично дозволив переправку кількох десятків тисяч євреїв з Лодзя до того ж Аушвіцу, де на них чекала смерть. І про те, що Гітлер пропронував Сталіну (ще коли вони були союзниками) забрати євреїв з Німеччини до СРСР, але той відмовив. Українцям і полякам відведена роль антисемітів і колаборантів - цю тему Росія системно просуває вже давно.

(Вже після публікації блогу стало відомо, що українська делегація на чолі з Володимиром Зеленським, яка прибула до Єрусалима для участі у форумі, прийняла рішення поступитися своїми місцями на заході вихідцям з України, які пережили Катастрофу. Жертви Голокосту, що вижили, зверталисядо організаторів з проханням надати їм право брати участь у форумі, але їм відмовили їм, посилаючись на брак місця. У самому Яд Вашем на ініціативу Володимира Зеленського відреагували без розуміння. Тож в останню мить Зеленський відмовився брати участь у цьому дійстві).

А ось ілюстрація того, як кращі уми російської історичної науки мудрують над тим, як виправдати сьогоднішню російську політику пам'яті, репрезентацію Росії-переможця. І цим фактично виправдовують загарбницькі дії Путіна сьогодні, бо підтримують міф, на якому РФ веде війни.

Зверніть увагу на дату публікації цього обговорення. 31 грудня (!!!!!). І, як мені підказують, воно відбулося після скандальної промови Путіна про "свинью антисемитскую" - тобто після 24 грудня. Як мають підгорати нерви, щоб за п'ять днів, у переддень Нового року скликати істориків з різних міст Росії для обговорення того, як замовчати сталінські злочини, підкріплювати міф про антисемітизм українців, поляків та литовців і обстоювати візії "вєлікой победи совєтского народа".

Так, хто в темі, той побачить, що це зокрема говорять історики, які раніше заявляли про неприпустимість використання історії з політичною метою. Показово читати, кого вони собі обираються у "союзники", і з яким аргументом. Так само показово вже виходить майже офіційне вживання поняття "історик лівого толку".

"Неважно, что было прежде, главное – в момент истины ты оказался на светлой стороне".

Ось від цього найбільше волосся сторч: "Европейцы поняли, что закончился нарратив, который они называли космополитическим – построение транснациональной памяти, франко-германские учебники, франко-германско-польские пособия… Исходная позиция: "мы все виноваты в убиении евреев, наша тема – это покаяние, никогда больше". Приход восточных европейцев изменил подход. Евреи, мол, поддерживали советскую власть, а те, кого обвиняют в причастности к холокосту, сражались против сталинизма".

"Итак, есть противники, есть союзники. Главный козел отпущения у нас, получается, Польша. Если нам с евробюрократами нужно найти общего врага, наверное, Польша и будет первым кандидатом. Роль Польши, на мой взгляд, должна быть освещена наиболее выпукло, что сейчас и делается. Наш главный союзник – да, это Израиль. Совершенно согласен, тему надо развивать: евреи в Красной Армии и так далее. На Украине есть государственный праздник – День защитника Украины, дата создания Украинской повстанческой армии (УПА), который отмечается 14 октября, на Покров. И в этот же день произошло восстание в лагере смерти Собибор. Отмечать годовщину на общегосударственном уровне в этот же самый день!".

"...Если мы топим Сталина, то топим его вместе с Рузвельтом, Черчиллем, де Голлем и всеми создателями ООН. Главное отличие Сталина – он был в "Большой тройке" и подписывал Декларацию Объединенных наций, а Гитлер не был и не подписывал".

"Реальные и потенциальные союзники в дискуссиях об исторической памяти – это, несомненно, Израиль и мировое еврейство, причем как раз здесь важно делать упор на отличии идеологии нацизма от коммунизма. В последнем хотя бы нет антисемитизма и установки на геноцид по принципу расовой, этнической и религиозной принадлежности. Принципиальное значение имеет роль Красной Армии в спасении той части европейского еврейства, которая не была уничтожена нацистами до весны 1945 г., но, безусловно, находилась в смертельной опасности, если бы Вторая мировая война в Европе продлилась еще несколько месяцев. Неприемлема перспектива девальвации уникального значения холокоста, здесь мы можем занимать единую позицию".

"Советский Союз – трагическая тема, достойная осуждения, но это сюжет про сбой, про срыв, а не про системный недостаток. Когда мы говорим о логике эволюции правых, то движение разных вариантов фашистов, фалангистов и прочих к нацизму – это движение в рамках внутренней логики, скатывание к крайности, но закономерной. Советское прошлое – не закономерность, а эксцесс".

Все, це фініш.

 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх