EN|RU|UK
Блоги Катерина Одарченко
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  80  0

Політика економічного протекціонізму - шлях до розвитку України

Нещодавно уряд зафіксував у програмі своєї діяльності основні макроекономічні орієнтири на найближчі п'ять років: економіка України має зрости на 40%. З цією метою урядовці планують залучити 50 млрд доларів інвестицій. Реалістичність реалізації цього плану можна буде частково оцінити вже за результатами 2019 року. Водночас, окреслюючи такі масштабні цілі, необхідно чітко визначити концептуальні підходи до економічного розвитку країни в найближчій і середньостроковій перспективі.

На основі об'єктивних показників розвитку  України бачимо, що концепція максимальної відкритості економіки є ризикованою, оскільки в такій ситуації країна цілком залежить від зовнішньої кон'юнктури. Обсяги українського експорту на ринки Євросоюзу поступово зростають, але є недостатніми  для динамічного розвитку -  ЄС встановлює обмеження і квоти як на промислову продукцію, так і на продовольчі товари. Сполучені Штати обмежують постачання українського прокату чорних металів і труб на свій ринок, Росія вже багато років поспіль захищає внутрішній ринок програмою імпортозаміщення, надаючи преференції власним виробникам.

Чи може Україна розвивати власне виробництво й створювати нові робочі місця без застосування політики протекціонізму для захисту вітчизняних підприємств?  Будемо реалістами: розвиток українського підприємництва, зростання ВВП і спроможність конкурувати на зовнішніх ринках, значною мірою залежить від ефективності реалізації державою політики економічного протекціонізму.

Впровадження інвестиційно-інноваційної моделі економіки з елементами зваженого  протекціонізму  є оптимальним шляхом розвитку для України. Аргументів на користь цієї моделі моделі значно більше, ніж на користь ліберальної моделі цілковито відкритої економіки , яка лише в уяві ультраліберальних послідовників вільного ринку може забезпечити сталий розвиток і зростання добробуту громадян. 

Будемо прагматично підходити до визначення політекономічних цілей і чітко окреслювати механізми їх реалізації. Наприклад, які преференції чи переваги отримала Україна від вступу до Міжнародної організації торгівлі у 2008 році? Якщо відверто -  обмаль або жодних. Звернімо увагу, що президент США Дональд Трамп публічно заявляв, що участь у цій організації шкідлива для американської економіки і запропонував вийти з неї. Чому ж тоді Україна має залишатися членом СОТ? 

Який профіт отримала українська економіка від Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також поглибленої і всеосяжна зони вільної торгівлі з ЄС? Якщо є обмеження і тарифні бар'єри на будь-яку українську промислову чи продовольчу продукцію на європейському ринку, необхідно проводити переговори з партнерами щодо умов цієї угоди. Відповідно до положень ст. 29  угоди, плановий перегляд умов зони вільної торгівлі (ЗВТ), може відбутися лише з 01.01.2021 р. За цей час українська сторона має розробити чітку і аргументовану переговорну позицію.

Розумний економічний протекціонізм полягає у розширенні ринків збуту продукції для українських виробників. Це має бути складова державної політики, оскільки конкурувати на ринках ЄС і країн Північної Америки нашим виробникам дуже непросто. Певні групи вітчизняних товарів туди взагалі не можуть потрапити з різних причин. Парадоксальна ситуація - для отримання європейських сертифікатів на продукцію від українського підприємства вимагають наявність вже підписаного контракту з європейським контрагентом. Але для підписання контракту на постачання продукції, вона має бути сертифікована в ЄС.  Чи випадкове таке нормативне замкнуте коло? Зважаючи на логістику, необхідно шукати ніші для українських товарів у країнах Африки, Ближнього і Середнього Сходу, в Китаї, Індії, Малайзії. 

Усвідомлення того факту, що у світі панує жорстка економічна конкуренція, може бути надзвичайно корисним для просування інтересів країни. Незалежно від фактичного визнання чи заперечення, більшість розвинутих країн систематично застосовують протекціонізм у різних формах і проявах. Це є пряма політика національного економічного егоїзму, підтримки національного виробника з метою розширення виробництва.

Випадки нехтування інтересами вітчизняних виробників є неприпустимими. Як Міністерство внутрішніх справ могло закуповувати партію французьких гелікоптерів, якщо аналогічну продукцію високої якості виробляє Мотор-Січ? Навіщо закуповувати поїзди Хюндай, якщо аналогічний за якістю рухомий склад може виготовити Крюківський вагонобудівний завод? Таких прикладів безліч, це впливає на стан платіжного балансу, рівень ВВП, індекс зайнятості та багато інших макроекономічних показників. 


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх