EN|RU|UK
Блоги Виктория Косенко
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  821  3

Питання безпеки держави у майбутньому

Недавній виступ офіцера керуючої ланки на круглому столі з питань реінтеграції окупованих територій викликав дуже великий резонанс та хвилю обурення громадськості. З приводу неприйнятності його позиції висловились не тільки ветерани, волонтери, а й найвище військове керівництво. Багато хто поспішив "жбурляти каміння" у офіцера з гарним послужним списком, та вони, мабуть самі "без гріха"… Але серед багатьох емоційних висловів про особистість, було декілька конструктивних думок про існуючу ПРОБЛЕМУ, з якими я не можу не погодитись. Більш менш мисляча частина суспільства з подивом констатувала той факт, що в ЗСУ недостатньо якісно проводиться робота з патріотичного виховання особового складу. Якщо такі висновки зробить і ГШ, то я не заздрю заступникам командирів з морально – психологічного забезпечення! У найкращих традиціях "паперової" армії, їм доведеться "підвищувати, звітувати, рапортувати, та посилювати" - написати багато непотрібної макулатури для начальства. Навряд це підвищить ефективність військово – патріотичної роботи, але ж головне не результат, головне щоб люди були "в милі". А по факту, наші офіцери з МПЗ працювали і працюють добре настільки, наскільки це можливо в даних умовах. Проблема тут набагато глибше, якщо уважно проаналізувати. Головне питання полягає у відсутності системного підходу до реалізації цього надважливого напряму.

Існує Концепція національно - патріотичного виховання, вона дещо застаріла, але в цілому прийнятна. згідно неї Міносвіти, Міноборони мають відповідні напрями діяльності і добросовісно виконують свої обов’язки.

Ефективно? На практиці бачимо що – ні! Це не тільки тому, що вилазять "боки", як у випадку з окремим офіцером. Стовідсотково вважаю, що якби національно - патріотичне виховання проводилось державою системно та на відповідному рівні, то не вийшла б частина населення під російські прапори у 2014му, і Донбас не був окупований РФ. Порожнього місця не буває ані в душі, ані в голові людини – якщо немає своєї національної ідеї, порожнечу миттєво заповняє ворожа ідеологія.

На сьогоднішній день держава, втративши не тільки території, а й національну свідомість частини наших громадян, повинна розуміти що формування Національної ідеї, системний пріоритетний підхід до національно патріотичного виховання однаково гостро стоїть на порядку денному, як і подолання корупції, та відродження економіки!

Займаюсь цим питанням вже багато років, тому наважусь висловити свої пропозиції. Вважаю що необхідно створити загально державну системну модель реалізації Концепції з НПВ. На сьогоднішній день Міносвіти, Міноборони, Мінветеранів мають відповідні напрями патріотичної роботи, але досі не визначено як взаємодіють, кооперуються між собою; кому підпорядковуються, або навпаки. В державі немає єдиного центру, який би координував, планував та моніторів діяльність у сфері національно патріотичного виховання, і головне був відповідальним за діяльність.

Окремі суспільні діячи, громадські організації вже мають нові ефективні наробки у цій сфері, але діють вибірково, несистемно, хаотично, на громадських засадах, без підтримки держави, тому вагомих результатів такої діяльності немає.

Враховуючи відсутність системного та комплексного підходу до національно-патріотичного виховання (НПВ), необхідно розробити нову структуру органів, відповідальних за національно-патріотичне виховання. Наприклад: Всеукраїнський центр НПВ – Обласні центри НПВ (при ОДА) – ВУЗівські осередки НПВ студентської молоді та Районні осередки НПВ учнівської молоді. Всеукраїнський центр це окремий керуючий орган, сформованим з представників Мінвету, Міносвіти, Міноборони, та представників обласних центрів під головуванням предстаника РНБО. Функцією даного центру буде впровадження Концепції НПВ, розробка програм, планів заходів національно-патріотичного виховання, а також контроль за їх виконанням. Всі вказані обласні центри і районі осередки мають бути підпорядковані по вертикалі та взаємопов’язані.

Важливо залучити до НПВ ветеранів ООС (АТО), розробити систему їх гідного заохочення. Ветерани можуть не тільки проводити "Уроки мужності", як це відбувалось за радянських часів і продовжує відбуватися зараз, що свідчить про консерватизм та формалізацію освітньо-виховного процесу, але і навчати молодь навичкам надання домедичної допомоги, основам цивільного захисту, поведінці в разі початку воєнних дій та ін. – ці заняття повинні бути внесені до навчальних програм закладів загальної середньої та вищої освіти, і стати обов’язковими для молоді.

За роки війни українські інформаційні волонтери створили нові інтерактивні проекти з патріотичного виховання, які також зможуть надати новий поштовх розвитку патріотичного напряму, якщо будуть підтримані державою.

В мене є багато пропозицій, проектів, що пройшли апробацію на практиці. Серед них - авторські публіцистичні проекти для молоді "Історія сім’ї у контексті другої світової війни", "Сьогодні була війна", також єдиний в Україні "Центр національно-патріотичного виховання да духовного розвитку молоді", що передбачає інтерактивне виховання, Громадська організація "Бути громадянином!", але детально представлю згодом, для тих, кому цікаво. На даний момент, хочу вкотре привернути увагу державників до питання від якого не можна відмахнутись, залишити за браком часу "на завтра", бо "завтра" може наступити вже в іншій країні… Тому ще раз наголошую:

Національно – патріотичне виховання це комплексне питання, яке окрім військової та національної складової, має ще й культурну, правову, етичну, екологічну, духовну компоненти. Національно – патріотичне виховання являється своєрідним щепленням для українського суспільства від інформаційної пропаганди, яку здійснює держава агресор, тому відповідальне відношення до Національно- патріотичного виховання є питанням національної безпеки нашої держави.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх