EN|RU|UK
Блоги Юрій Лелявський
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  1403  4

Нормандський формат 2019: "побачити Париж і… не померти"

Люди, чиє свідоме життя випало на 90-ті роки( як на мене, відверто паскудний період історії нашої країни), думаю, пам’ятають, що тоді в моді було таке словосполучення: "набити стрілку" Так от, термін "стрілка", в той період , в певних кримінальних, чи бізнесових колах, означав ділову, зустріч, на якій вирішувались різні спірні питання, з’ясовувались відносини, залагоджувались( чи розгорались) конфлікти, визначались сфери впливу, і такє інше. Згодом, ці ідіоми, зі сленгу бандитів та акул бізнесу, поступово перекочували у мову молодіжного, далекого від злочинності середовища, а пізніше, вживались майже всіма верствами суспільства. ( Ну, приблизно, он як зараз: включиш любу телепрограму журналістських розслідувань, а там кореспондент чи ведучий, з інтелігентною зовнішністю типового заучки і ботана, легко зі знанням справи,козиряє страшними "чисто понятійними пєцалками"": "зашквар, смотрящій, опустили, пред"ява", ніби, за плечима, як мінімум, "дві ходки має" ). Але мова про інше.

Так от, на тих, класичних бандитських "стрілках" 90-тих років, під час "робочої дискусії" і "полеміки" між двома сторонами, часто використовувався такий психологічно, лінгвістичний прийом, під назвою "спіймати на слові" "Спіймати на слові" - означало, що під час зустрічі, уважно слухаючи опонента, відшукати у його доводах, якісь нелогічності, розбіжності, неточності, протиріччя, неперевірені факти, чи судження, помилкові твердження. А оскільки, часто розмови на "стрєлці" починалась майже класичною фразою: " За базар відповідаєш?"( ну, тобто співбесіднику підкреслювали, мовляв, все, що ти скажеш, може бути використано проти тебе), то почувши в словах представника протилежної компанії , якусь алогічність, учасники зустрічі починали швидко, власне цим і апелювати, доводячи неправоту, його стверджень, а відповідно, і його програшну позицію у конфлікті. А далі розмова будувалась по такій схемі: так ось, раз ти не правильно при всіх щось говориш, а перед цим, ти сам сказав, що за свої слова відповідаєш, то тепер кажучи про те, що не відповідає дійсності, ти сам підтверджуєш свою слабку позицію, а значить в цій ситуації ти не правий; визнай то і відступись. Це і називається "спіймати на слові".

До чого це я? Адже, слава Богу, 90-ті роки вже давно пройшли, а з ними, надіюсь навічно, частково відійшла у минуле уся ця кримінальна атрибутика, та методи ведення справ. Це так. І хоч зараз вже не одягають спортивні костюми на всі випадки життя, та і такого нахабного рекету, як тоді, здається, також нема, але, "стрілки", тоб-то ділові серйозні зустрічі, все одно залишились.

Одна така "стрілка" скоро відбудеться у 9 грудня у Парижі – Нормандський формат. Там керівники Франції, Німеччини, України та Росії, будуть вирішувати долю нашої держави, і, в якійсь мірі, долю Європи та всього світу, адже зараз все взаємопов’язано. І можливо там, президент України Зеленський зустрінеться тет а тет з президентом Росії Путіним. І якщо таки то станеться, то тут нашому президенту і знадобиться прийом кримінальних стрілок 90-тих - вміння ловити на слові. Бо інакше з Путіним не можна.

"Родился я в трущобах городских", або "Бандитський Петербург"…..

Чому не можна? Та тому що життєвий шлях майбутнього президента Росіі Володимира Путіна, як раз і почався з криміналу. Відносно дрібного, правда. Ми поки не знаємо, що за людина Володимир Зеленський, але уважно прочитавши, проаналізувавши, численні публікації, та спогади різних людей про юність Путіна, можна зробити певні висновки про цього чоловіка, про його характер, та погляди, про стиль мі методи досягнення цілей.

Отже, Радянський Союз, середина 60-тих років 20-того століття, місто Ленінград. У комунальній квартирі , в Баському провулку, на п’ятому поверсі, в тісній кімнаті "без удобств", разом з батьками( мама- двірничка, батько- роботяга на вагоноремонтному заводі), живе худорлявий, невеликий на зріст, хлопчина- Володя Путін. Це зараз, центр Санкт-Петербурга, є елітною частиною, де багаті люди, викупивши будинки, та цілі поверхи, перетворили той район на маленький Париж. А тоді, ця частина міста навіть своїм зовнішнім виглядом вганяла в депресію: сірі двори- колодязі, з потрісканими, обшарпаними стінами, смердючі брами, запах сечі, щури, вічно завалені сміттям мусорні баки, в день і вночі п’яні крики та гукання постійних сварок у лабіринтах безмежних комунальних квартир… Такий собі ленінградський Гарлем…. А ще стійкі кримінальні, вуличні традиції, цього та робітничого, пролетарського району, традиції , що корінням уходять в роки, коли по вулицям Пітера бігали зграї бездомних дітей- "безпризорників"- а іх ловило ЧК . Безпризорники повиростали, відсиділи своє в численних таборах, а тепер, передають науку життя "по понятіям" наступним поколінням радянських дітей. Вечорами, у цих дворах, юрбляться агресивні, мутні типи, в наколках, і з заточками, вони збирають навколо себе місцевих підлітків, розповідаючи останнім, як круто сидіти на зоні, і що пацани, мають право "щємити фраєрів". Отож в хлопця з цього району в житті дві дороги: або ти пристаєш до якоїсь блатної компашки, і разом з тою шпаною займаєшся дрібними злочинами та крадіжками, відбираєш у когось гроші, або, ти- фраєр, і тебе будуть мало не кожний день бити, відбирати кишенькові гроші, одяг, знімати, подаровані на Новий рік батьками, такі дорогі і дефіцитні, шкіряні черевики…Невесело…Ну, і як тут вижити, коли ти ні зросту, ні фізичної сили, ні впливових друзів серед місцевої шпани нема?…Час від часу юний Путін отримував стусани від місцевих хуліганів. А що зробиш таке життя: аби ти б’єш , або тебе… Тай дома не все гаразд. Тісна злиденна, кімнатка в комунальній квартирі, тай ще батьки не твої рідні, і ти якось дізнаєшся, що ти в них прийомна дитина… та , То яка тут впевненість у собі….Щоб хоч якось перервати це сумне коло, маленький Вова Путін записується на секцію з боротьби дзю-до. І, певно, це рішення стало його першою перемогою, перешим досягненням у житті

Там на спорт-секції він знайомиться з братами Аркадієм та Борисом Ротенбергами, майбутніми підприємцями-міліонерами, що увійшли в п’ятірку найбільш багатих людей Росії ( Є анекдот, що ленінградська секція дзю-до, дала світу більше успішних бізнесменів, ніж факультет економіки Оксфорда). Але це було потім. А тоді, як вказують деякі джерела, група бідних підлітків спортсменів з робітничого кварталу, у яку увійшов і Володя Путін, під керівництвом їх тренера Леоніда Усвяцова( який в вже в бандитські 90-ті, під прізвищем "Льоня-спортсмен" став лідером однієї з пітерських ОПГ, а в 1994 році загинув під час "розборок" між кримінальними "бригадами"), потроху почали займатись дрібним рекетом. Відкритих, явних підприємців, в СССР в ті часи не було, а от ділків, що скуповували валюту, чи імпортний фірмовий одяг у іноземних туристів( таких тоді називали фарцовщики), вистарчало. Власне за безперешкодну "роботу" на вулицях, група спортсменів-борців і періодично вибивала якісь суми з валютників і "фарци". Фактично, це були перші, зароблені Путіним гроші. І досвід того, як треба влаштовуватись у житті. Пізніше, ці методи, засвоєні у сірих провулках Ленінграда, Путін, ставши президентом РФ, перенесе у велику світову геополітику.

Агент "Зеро-Зеро"

Що було далі, при наймі, офіційну версію, знають всі. Невідомо, як би далі склалась доля спортсмена-початківця з бідної робітничої родини, а по сумісництву, дрібного вимагача-гопника, якби йому на допомогу не прийшов все той же тренер Леонід Усвяцев. Поговоривши з ким треба, "Льоня-спортсмен", у 1970 році, допомагає Володі, поступити по спортивній квоті на юридичний факультет Ленінградського університету. Після закінчення юрфаку Путін іде на службу в КДБ СРСР.

Про кожного відомого політика ходить безліч чуток і міфів. Деякі з них, виникають спонтанно, а деякі, спеціально вигадує, і ніби випадково поширює, оточення, того діяча, щоб підкресли ти його значимість в очах світу. Так відбувається і с Путіним. Найбільш відомий міф, який ще дуже давно запустили його піарщики це-міф про те, що Путін був неперевершеним розвідником, прямо супер фахівцем розвідки. Робилось це, певно, для того, щоб всі навколо вважали, що такого здібного хлопця, не можливо перехитрити, переграти, він всіх і все заплутає своїми "многоходовочками", адже Путін- ас розвідки! А ось і ні!

Тобто, офіційно Путін, вже будучи штатним офіцером КДБ СРСР дійсно працював у ленінградському відділі контррозвідки, потім, закінчивши Інститут КДБ СРСР ( де вчився по спеціальності зовнішня розвідка) був направлений в Німецьку Демократичну Республіку в місто Дрезден під виглядом директора Будинку дружби СРСР- НДР.

Але, як писали у своїх спогадах найбільш обізнані в справах радянських спецслужб колишні високопоставлені екс працівники КДБ, зокрема генерал-майор Олег Калугін( нині громадянин США, а в Росії заочно осуджений на 15 років), який з 1973 по 1979 роки очолював управління зовнішньої контррозвідки), розвідником Путін виявився ніяким. Тоб-то в прямому сенсі ніяким . Основне завдання зовнішньої розвідки-- це збір інформації, яку можна отримати: шляхом безпосереднього візуального спостереження, за допомогою тех. засобів( наприклад, прослуховування), або, в результаті контактів, бесід з носіями інформації чи особами, що мають доступ до неї. Для того, щоб ці особи активніше ділились даними і різноманітними секретами, їм пропонують співробітництво. Це називається вербовка . Вербувати носіїв інформації, схиляти громадян іншої країни до добровільної співробітництва, власне і є одним з головних напрямків роботи офіцера зовнішньої розвідки, який прибуває в іншу країну під виглядом, наприклад, журналіста, дипломата, інженера, чи директора Будинку дружби, як у випадку з Путіним. Так от, як пригадує генерал майор Калугін, товариш Платов( часто саме під таким прізвищем тоді часто ходив Путін) , за часи свого перебування у Німеччині, не завербував жодного більш менш цінного агента чи інформатора! Жодного! Результат його роботи, коефіцієнт корисної діі, як оперативного співробітника, був близьким до нуля. Навіть стояло питання про відправлення Платова- Путіна назад у Союз.

Але дзюдоїст Володя утримався і на цьому татамі. Він, проявляючи певні організаторські здібності вмілого штабіста, навчився систематизувати та акуратно складати в папочку інформативні доповіді, та розвід дані, здобуті іншими офіцерами, а потім, ввічливо постукавши у двері кабінету начальника: " Товариш полковнік, разрєшитє?", урочисто заносив керівництву результат чужої роботи, так ніби то сам він все "нарив", ніби він сам завербував людей, що повідомляли військові секрети країн НАТО. Ось, власне, і вся розвідувальна діяльність розвідника Путіна. Вчасно порадувати керівника добрими новинами, першим доповісти про якісь здобутки, надрукувати добротний звіт стосовно результату роботи цілого колективу, не забувши при цьому і себе вказати, а внизу обов’язково поставити своє прізвище. При чому написати і висвітлити все так , аби в начальника склалось враження, що все це вдалось тільки завдяки людині, яка писала звіт. Такий підхід себе виправдав- зірки сипались на погони, посади призначались. Ось така, як згадували колишні старші офіцери КДБ, була у Володимира Путіна розвідувальна діяльність. Пізніше, коли він чітко взяв курс на .царство, російському суспільству , та й всьому світу стали навіювати думку про геніального розвідника Путіна, про його надзвичайні здібності ,в якості зубра розвідки та політичної аналітики Ну, що ж кожний вірить у те, що хоче вірити.

Who is, Mr Putin?

На бандитських "стрілках" 90 тих років, людину, що " не відповідала за базар", тоб-то котра спершу говорила одне, а потім, лицемірно від своїх слів відмовлялась, як мінімум не поважали. Але подібне ставлення до брехуна і лицеміра має бути у всіх суспільних верстах. А хіба ні? Погоджуєтесь?

4 березня 2014 року , в Москві, в присутності десятків представників міжнародних ЗМІ, президент Росії Путін офіційно запевнив, що у блокуванні українських військових частин, російська армія, розквартирована у Криму, участі не приймає. " Це були російські солдати?"- спитав хтось з журналістів. " Це були місцеві сили кримської самооборони… які купили форму, схожу на російську у десь воєнторзі"- відповів колишній вихованець тренера- бандита Володимир Путін, нині президент РФ. А вже через рік, 16 березня 2015 року, коли резонанс та пристрасті стосовно анексії Криму дещо вщухли, відповідаючи на запитання режисера пропагандистської документалки "Крим. Повернення до дому", Путін чітко розповів, що російські війська були задіяні в блокуванні українських частин, і фактично захопленні півострову і більше того, він сам особисто дав наказ розпочати цю військову операцію От вам і місцева самооборона у формі з воєнторгу….

В одному старому анекдоті є фраза : " Ну і хто ти після цього?" А дійсно хто?

3 жовтня 2018 року, виступаючи на пленарному засіданні форума "Російський енергетичний тиждень", коментуючи події в Солсбері, Путін назвав колишнього офіцера російських спецслужб Скрипаля, який перебіг в Англію: "зрадником Батьківщини і покидьком, бо він зрадив інтереси своєї країни". Ок, ми почули.

Значить, згідно логіки Путіна, любий співробітник спецслужб, який з якихось причин перейшов у інший табір є покидьком? Абсолютно любий, бо зрада є зрада?

…23 лютого 1963 року до СРСР. таємно прибуває британець Кім Філбі, який до того являвся доволі серйозним агентом Мі-6(Секретної Служби ЇЇ Величності, зовнішньо політично розвідка Великобританії). В Москві Філбі( тепер вже зрадника по відношенню до Королеви), приймають як героя та жаданого гостя. Йому надають велику квартиру в центрі Москви, нагороджують орденом Леніна, орденом "Червоної Зірки", орденом "Дружби народів", йому вручають нагрудний знак "Почетний співробітник держбезпеки СРСР". Філбі консультує офіцерів КДБ, читає лекції курсантам. У 1988 році Кім Філбі помер, його ховали урочисто і з військовим оркестром.

Або такий випадок. У 1965 році до Москви добровільно прибув ще один британець, також досвідчений офіцер Мі6- Джордж Блейк, який під час Холодної війни перейшов на сторону Радянського Союзу, відповідно, зрадивши Британію. За це йому присвоїли звання полковника КДБ СРСР, на нього вилився дощ значних радянських та російських бойових орденів та інших нагород, йому призначена пожиттєва пенсія, а у 2012 році, зрадника королеви Єлизавети Джорджа Блейка, якому тоді виповнилось 90 років, особисто привітав Путін.

То виходить, якщо слідкувати логіці Путіна, і Скрипаль, і Філбі, і Блейк- є покидьками, бо вони зрадили свої держави. А КДБ(де так довго служив Путін, котрий надзвичайно пишається цим фактом), є організацією що дає прихисток покидькам і зрадникам. . То, хто ж тоді ви, товариш Путін?...І нічого особистого, ми лише "спіймали на слові"….

До чого все це? Президент України Володимир Зеленський, 9 грудня буде в Парижі, і, можливо, в той день чи наступний йому організують зустріч з Путіним.Я щє не знаю, що за людина Зеленський, але майже впевнений у тому, хто є " собіратєль зємєль рускіх" Путін і що він планує. .План макисмум: відродити такий собі, чи то модернізований Радянський Союз-2, чи нову Російську Імперію( звісно, з Україною в її складі, а як-же без України); план мінімум: знову втягнути Україну у сферу впливу, в орбіту інтересів Росіі. 98 % народу України не хоче ні першого, ні другого. А ви президент України, то ж будьте достойні цього звання. Не пускайте Путіна собі в мізги, не вірте цій людині, яка досі з ностальгією згадує часи КДБ та розбірки у похмурих підворітнях Леніграда…

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх