EN|RU|UK
Блоги Євген Дикий
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  276  3

Про кригу у мізках та криголам Перемоги

Отже, не встигла просторами Інету поширитись звісточка про очікуване (очікуване вже два десятиліття!) придбання науково-дослідного судна для досліджень Антарктики та Світового океану, як ця звісточка за лічені дні обросла товстим, як зледеніння на крилі літака полярної авіації, шаром перекручень, непорозумінь та інколи відвертої брехні. Виявилось, що навіть у абсолютно очевидних та недвозначних перемогах дехто може таки побачити, або ж принаймні намалювати, ту саму вічну нашу "зраду - зрадоньку".

Чому і навіщо ми плануємо придбати криголама, що він робитиме і як "відбиватимуться" інвестовані кошти, буде докладно пояснено на офіційних сторінках. Тут же я хочу пояснити деякі речі, які державна установа коментувати не може, а я от у вільний час можу.

Отже, основні аргументи, які наводились адептами "криголамовї зради", насправді дуже нечисленні, і нижче я дам пояснення стосовно кожного з них.

1. Придбання криголаму - корупційна оборудка! Ну тут все просто на жаль, до укладання договору купівлі - продажу я навіть на приватній сторінці не можу його обговорювати, однак після підписання звісно ж він буде опублікований. Поки розкрию лише один "секрет": продавцем судна, і відповідно отримувачем коштів, буде напряму уряд однієї із дуже респектабельних західних країн. Гадаю, навіть найбільш поведені на "теорії змови" пани та панянки не підуть у своїх фантазіях так далеко, щоб уявити західний уряд, який носить нам у портфелях (ну чи відправляє дипломатичною поштою  "відкати"

2. За таку суму неможливо купити нове судно! А оце правда. Нове судно коштувало б дорожче на порядок величин, навіть якщо його будувати в Україні, а його побудова зайняла б кілька років. Я сподіваюсь, що ми "дозріємо" до побудови нових науково-дослідних суден, спершу для Чорного моря, а потім і для Океану, і що це навіть станеться на моїй памяті. Але тим часом дуже немудро продовжувати "сумно стояти на березі" та не провадити морські дослідження, і відставати в цьому від усього розвиненого світу, плюс щороку витрачатись на фрахт іноземних суден для забезпечення нашої станції "Вернадський". Робимо двоходовку: купляємо потримане, але ще у доброму стані, іноземне судно, яке при належному догляді служитиме нам орієнтовно 20 років, таким чином ціле покоління наших науковців отримує можливість "дорватись" до Світового океану (ресурси якого в усьому світі вважаються головним ресурсом розвитку людства у 21 столітті, коли суходіл вже переексплуатаований, а Космос лише починає розвідуватись). А тим часом закладаємо в планах розвитку необхідні ресурси на поступову побудову йому заміни, яка відповідатиме всім вимогам науки та технологій через два десятиліття. До речі, точно так наразі зробили румуни із забезпеченням чорноморських досліджень - продовжили ще на 10 років експлуатацію свого старого "корита", і на ці ж 10 років заклали 40 мільйонів євро на побудову йому заміни.

3. У воюючій країні не можна витрачатись на такі "витребеньки", краще б військового корабля купили! Тут доводиться пояснити, що військові кораблі не продаються у "воєнторгу". Придбання військового судна, і загалом військової техніки - питання не так грошей, як великої політики та міждержавних угод. І домовленості про такі угоди досягаються впродовж дуже довгих дипломатичних перемовин, зазвичай за роки. Подивіться для прикладу, скільки часу тривала історія з американськими катерами "Айланд", від перших перемовин до укладання міжурядової угоди, і це навіть при тому що вони нам ідуть без зброї... Ну а загалом аргумент щодо "країни що воює" дуже сумнівний, і користуватись ним треба обережно. Наразі не 2014 рік, коли дійсно стояло питання виживання країни у короткостроковій перспективі, і вартувало відмовитись від будь-чого, аби все зекономлене кинути на фронт, заради пермоги. Гадаю, не треба зайвий раз нагадувати, що автор цих рядків якраз тоді кинув все, і не рахував ні коштів, ні здоровя для цієї самої перемоги - чого, гадаю, не скажеш про всіх тих, хто наразі репетує про "некупленого крейсера" Але логіка нинішньої фази війни, затяжної війни на виснаження сил та ресурсів, зовсім інша. Ми тримаємо фронт, а тим часом маємо розвивати нашу країну, зокрема її науку та технології. Так живе Держава Ізраїль, яка десятиліттями веде війну малої інтенсивності, і не лише не припинила на цей час розвиток свої освіти, науки, культури, а навпаки - ще й зробила війну додатковим стимулом цього всебічного розвитку. Якщо ми чекатимемо завершення російсько-української війни, яка може тривати ще роками, якщо не десятиліттями, а тим часом "поставимо на паузу" наші науку, освіту та культуру - по завершенні може виявитись, що перемогою нема кому скористатись, бо ціле покоління освічених українців вже давно за кордоном, а натомість виросло покоління неуків, яким не було у кого і чому вчитись... Давайте на час війни не будувати літаків, не запускати супутників, не виходити в море - і закінчимо війну голими та посеред руїни. Та й навряд чи при такому підході завершення буде переможним... Інша річ, що робити науку (як і будь-що інше за кошт платників податків) у країні, яка борониться - накладає додаткову відповідальність. Так, у воюючій країні кожна гривня має інвестуватись ЕФЕКТИВНО, і на те, що дійсно дає результат, а не на "забаганки та витребеньки" - але зовсім не те саме, що нікуди нічого не інвестувати. І щодо цього ми якраз готові відзвітувати за кожну вкладену копійку. І між іншим, в часі гібридної війни проти нас, яка ведеться не лише на фронті, але і у інформаційному полі, і на дипломатичних полях по всьому світу, наше ствердження як морської та полярної держави, як самостійного гравця у Антарктиді та Світовому океані, та як повносправного учасника світової науки, також є внеском до нашої спільної перемоги.

4. В країні нема чим платити зарплатню вчиталям, скорочують соціальну допомогу, а тут уряд надумав криголами купляти! Щодо цього на перший погляд "забойного" та "переконливого" аргументу все направду так само просто, як і щодо попереднього. Я зараз навіть не буду розводити дискусію, яка направду актуальна всі останні десятиліття, загалом про те, чи правильно протиставляти видатки на розвиток, інвестиції у майбутнє, і щоденні витрати "на ненажерний соціал". Ця дискусія виходить дуууже за межі питання криголаму і загалом науки. Можна звісно нічого не вкладати у розвиток країни, а винятково прожерати, та після перетравлення спускати до унітазу - допоки вистачить на прожерання ресурсів, накопичених попередніми поколіннями. Нормальний споживацький підхід - для людей, які не збираються залишати цю країну своїм діятм та онукам, а сподіваються вигодувати їх виключно для еміграції. Більше того - автори таких гнівних постів чомусь свято переконані, що Держбюджет - якась одна кишеня, отак як у них гаманець, і там абсолютно без обмежень можна будь-що перекинути будь-куди, тож аби не наш криголам - ці кошти якимось магічним чином опинились би у зарплатній відомості вчителів чи у їхній субсидії; це навіть не смішно для будь-кого, хто бодай трохи уявляє собі, як здійснюються бюджетні видатки. Але менше з тим - просто глянемо цифри. Навіть якщо на криголам піде вся передбачена сума (чому "навіть якщо" - див. пункт 5), то це навіть не один відсоток від річного фонду зарплат вчителів, і навіть не десята відсотка бюджету соціальних виплат. А ми говоримо про інвестицію на наступні 20 років. Ще раз, так щоб зовсім по-простому: якщо ми поділимо вартість придбання судна на кількість українців, то отримаємо суму 6 гривень з кожного. Це менше вартості одного жетону на метро чи трамвайного квиточка. І йдеться не про 6 грн щомісячно, і навіть не про 6 грн щорічно - це разова інвестиція на наступні 20 років. Якщо хтось вважає себе таким бідним, що навіть інвестування 6 грн раз на два десятиріччя - непомірна розкіш, ну то вже ваше право але принаймні не забувайте, про які саме цифри мова, і що вас так обурює, і чесно кажіть, що "від зарплат вчителів та субсидій на житло відірвали" аж по одному неповному жетону хоча і це неправда - див. пункт 6.

5. Щодо суми 252 млн.грн. - тут треба уточнити, що це уряд встановив МАКСИМАЛЬНУ суму, яку він може асигнувати на цю справу; цілком можливо, що в ході перемовин та укладання угоди її вдастся зменшити - це ж торг, деталі якого я поки не можу розкривати. Коли підпишемо угоду, тоді стане ясно скільки реально витратили.

6. Ну і нарешті, пункт який добре зрозуміють мої колеги - бюджетники, і боюсь не зрозуміють всі, хто працює у недержавних секторах це щодо походження цих грошей, і щодо можливих (у реальному житті, а не у фантазіях ) альтернативних шляхів їх використання. Отже, це кошти - не із зарплат вчителів, і не із фондів на соцвиплати. Ці 252 млн. відпочатку були частиною скромного бюджету української науки на 2019 рік, їх уряд відпочатку зарезервував саме для науковців. Але розподілити їх між різними науковими проектами мав новостворений Національний фонд досліджень, на діяльність якого наша наукова спільнота, зокрема автор цих рядків, покладає дуже великі сподівання. На жаль, з різних причин Фонд не встиг почати свою діяльність у 2019, а розпочне її (тьху-тьху!) із січня наступного року. На 2020 рік Фонду передбачено 500 млн. грн, і це, сподіваюсь, лише початок доброї справи - коли буде на прикладі цих коштів показано прозорість конкурсних процедур, ефективність та обєктивність надання фінаснування, то надалі очікується суттєве зростання ролі та відповідно бюджету Фонду у фінансуванні української науки. Але це все у 2020. Тим часом слід пояснити те, що дуже важко розуміти людям із недержавних сфер життя кошти Держбюджету - це не "живі гроші", як у нас з вами на звичайних банківських рахунках; це "асигнування", тобто якщо дуже спростити - це ще не гроші, а ПРАВО ВИКОРИСТАННЯ грошей у такій-то сумі; вони стають реальними грошима лише в той момент, коли з казначейського рахунку виплачуються за якісь товари чи послуги на "реальний" рахунок продавця товару чи надавача послуги (ну або коли "капають" на персональну зарплатну картку). До того ці кошти "віртуальні", і - головне в нашій історії, - вони не переходять через Новий рік! Так, не дивуйтесь, пані та панове із недержавного сектору: на відміну від коштів на наших банківських картках чи рахунках, для яких новорічна ніч нічим не особлива, бюджетні кошти 31.12. кожного року о 00.00 "перетворюються на гарбуз", як карета Попелюшки Кошти, не використані до Нового року, "обнуляються", і НЕ ДОДАЮТЬСЯ з 01.січня до рахунків відповідних організацій. З 01.01 починається відлік нового бюджетного року, і на порожніх (скільки б там не лишалось 31.12!) рахунках по новій зявляються асигнування, передбачені новим річним бюджетом. Тобто Національний фонд досліджень, у якого з обєктивних причин залишились ці 252 мілн грн, не отимав би 01 січня 252 млн + 500 млн грн з бюджету 2020, а отроимав би лише оці "нові" 500 млн. А ці 252? вони б "згоріли", тобто повернулись кудись абстрактно у "закрома Батьківщини", а не на будь-яку конкретну бюджетну програму. Отож у української науки стояв вибір не між криголамом та іншими науковими проектами, а між криголамом та "згоранням" коштів. Звісно ж, теоретично можна було б за ці кошти профінаснувати інше наукове обладнання - однак реально це стало б можливим лише за умови, що хтось мав би такий само варіант: одним траншем швидко купити щось велике, дороге та при тому дійсно важливе і потрібне. Тобто умвно якби якийсь інститут мав на прикметі якийсь умовний "супер-пупер-синхрофазотрон" за кілька мільйонів у.о., який готовий до продажу, і який забезпечить наших науковців на пару десятиліть необхідними їм умовами для розвитку цілої галузі - звісно ж, перед урядом стояв би складний вибір між цими двома інвестиціями. Однак реального такого "супер-пупер-фазотрону" не спостерігалось, тоді як для розподілу коштів на багато малих проектів та ще й на закупівлю потім цими малими проектами свого обладнання (нагадаю: виключно до 31 грудня! а реально ще трохи раніше, десь так числа до 25...) не було ні готових конкурсних процедур (їх лише наразі прописують, сподіваюсь із січня вони почнуть приймати заявки на розгляд), ні готових проектів. Тож реальний вибір для української науки був "Антарктиді криголОм або всім разом облом" і гадаю, що зроблений урядом вибір мяко кажучи більш вірний, при такій реальній альтернативі

Загалом, дуже радий, що уряд готовий чути від науковців пропозиції про видатки саме на РОЗВИТОК, а не лише на жалюгідне виживання та "підтримання штанів". І дуже шкода, що такі правильні та дійсно переможні речі доводиться пояснювати, та ледь не випрадовувати. Але нічого, ми пробємося крізь кригу - і у Антарктиді, і у головах повний вперед, сім футів під кілем!

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх