EN|RU|UK
Блоги Ольга Скороход
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  1977  2

Що для нас Крим - море, горе, "харашо"? Про фільм "Додому"

З четверга у прокаті фільм Нарімана Алієва "Додому" - історія кримського татарина Мустафи, який їде з окупованого Криму до Києва, щоб забрати тіло старшого сина, вбитого на війні з Росією, та повернути молодшого. Дебютна стрічка викликала неабияке зацікавлення в Каннах. Висунута Україною на "Оскар", також претендує на отримання премії Європейської кіноакадемії та "Золотий глобус".

Стильне, візуально довершене роуд-муві з неймовірним Ахтемом Сеітаблаєвим у головній ролі (вірогідно це поки вінець його акторської майстерності) та молодим Рамзі Беляловим. Батько хоче будь що поховати старшого у кримські землі за мусульманським звичаєм та повернути молодшого до Криму назавжди. Відірваний від традиції син, що пов'язує своє життя з навчанням в університеті, - вагається і не розуміє батька.

Здавалося б, вічна банальна історія. Однак те, як майстерно її зобразив Алієв, нагадало, що для красивого й талановитого не потрібно вигадувати зайвих складнощів. Історія, в якій смислове навантаження символів лежить на поверхні і кінець якої зрозумілий від початку. Однак ЯК показано цей кінець. Це мабуть поки найкраще закінчення в українському кіно - сильний емоційний відкритий фінал.

"Додому" порушує багато пластів. Це й історія чоловічої ініціації - як інфанильний хлопець за день стає чоловіком, пізнаючи важку історію свого народу і поступово розуміючи батька. Це історія тупої чоловічої впертості, за якою ховаються страх і невисловлений біль - впертості, яка м'якшає, коли слова вириваються назовні. Історія складних міжетнічних і міжрелігійних стосунків. Розповідь про те, чому зовсім недавно ми сприймали автохтонів кримських татар за чужинців на їхній власній землі. І другим планом трагедія Криму та України, що не дозволяє забути про себе протягом всього фільму.

Тож чим є Крим для нас? Втратою, яка посягнула на гідність та глибокі національні комплекси? Далекою мрією? Чи відстороненим щемливими спогадами, як казав герой стрічки - селянин з Миколаївщини - "море, гори, харашо було"?

Чи "додому" хочуть поїхати лише кримські татари та кримці? І що ми відчуємо, коли нарешті зможемо поїхати до Криму? "Море, гори, харашо", чи значно більше?

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх