EN|RU|UK
Блоги Валерій Безус
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  286  0

Який закон про енергоефективність потрібен Україні?

Енергетична безпека України базується на трьох ключових реформах. Перша, - це мінімізація імпорту. Друга - диверсифікація джерел постачання енергії. Третя, - це, безумовно, енергоефективність.

Роками точиться полеміка навколо питання заміщення імпорту енергоносіїв з Росії імпортом з інших джерел, розвитком внутрішніх джерел енергії - збільшення розвідки та видобутку газу, будівництва нових електростанцій. Але є і інше джерело, яке здатне посилити енергетичну безпеку як не здатне жодне інше, - це резерв енергоефективності. В Україні він найпотужніший у Європі. За оцінками фахівців, резерв енергоефективності, навіть за поточного стану найдоступніших технологій та заходів - знаходиться на рівні не меншому, ніж 8 млрд євро щорічно. Це співрозмірно із купівлею приблизно 50 млрд кубів природного газу за нинішніми ринковими цінами.

Про енергоефективність та енергозбереження в Україні формально дбали давно. Ще в 1994 році був прийнятий Закон України "Про Енергозбереження", який задекларував багато хороших ідей щодо раціонального та ефективного поводження з паливно-енергетичними ресурсами. Але найбільш потужного штовхана напрямок державного регулювання відносин навколо енергоефективності отримав після приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства у 2010 році та підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у 2014 році. Ще одним зовнішнім штовханом у напрямку енергоефективності, стало прийняття ООН у 2015 році Цілей Сталого Розвитку до 2030 року, серед яких є і ціль за номером 7 - "Доступна та чиста енергія" з підпунктом 7.3 - "до 2030 року подвоїти глобальний показник підвищення енергоефективності".

Як це часто буває в Україні - зовнішні виклики стають більш мотивуючими, аніж внутрішнє усвідомлення, тож останніми роками уряди обов’язково включають до свої програм активні позиції щодо прогресу у питаннях енергоефективності, і це добре.

Не виняток і програма діяльності чинного Уряду України, що містить Ціль 9.1. - "Менша кількість українців перебуває за межею енергетичної бідності та підвищено енергоефективність економіки". У 2015 ж році, на виконання зобов’язань України у рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства був розроблений та прийнятий "Національний план дій з енергоефективності до 2020 року", й саме згідно з цим планом ми до сьогодні намагалися виконати ті самі зобов’язання, ходом досягаючи певних результатів і для власних потреб підвищення рівня енергоефективності економіки країни.

Стан виконання "Національного плану" потребує окремого детального аналізу, але треба окреслити, що на рівні нормативного регулювання вже зроблені певні важливі кроки. Прийняті низка Законів України, що безпосередньо націлені на заходи з підвищення енергоефективності - "Про Фонд енергоефективності", "Про енергетичну ефективність будівель" (на виконання Директиви 2010/31/ЄС), "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"; а також - низка Законів України, що створюють умови для реалізації таких заходів. Певний прогрес є і у розробці та прийнятті піднормативних актів.

Правда, надто сильно привертає увагу те, що до кінця 2019 року вже має бути розроблений проект Національного плану дій з енергоефективності до 2030 року, а потужних ознак такої серйозної роботи поки немає. На додачу - залишається питання узгодженості всіх кроків у рамках більш глобальної енергетичної стратегії, бо прийнята у серпні 2017 року Енергетична Стратегія України на період до 2035 року "Безпека, Енергоефективність, Конкурентоспроможність" напевно потребує корекції та уточнення. Тож, незважаючи на великий обсяг роботи, що проведений за підтримки європейських партнерів та донорів (найдієвішим серед яких, є, безумовно, Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ), найважливіше у роботі з впровадження реформи енергоефективності - ще попереду.

Подальша робота має вестись, як мінімум, по трьох напрямках. По-перше, це аналіз практики реалізації прийнятих нормативних актів, зворотного зв’язку, та відповідне планування реакції на отримані сигнали, можлива корекція, зміни та доповнення. По-друге - продовження імплементації положень міжнародних угод та зобов’язань України. Й перша у черзі - Директива 2012/27/ЄС з енергоефективності, що має бути імплементована через розробку та прийняття Закону України "Про енергетичну ефективність". По-третє - розробка Національного плану дій з енергоефективності до 2030 року на більш широкій та змістовній комунікаційній платформі.

Закон України "Про енергетичну ефективність" має стати рамковим, й логічно було б прийняти його першим, але краще пізно, ніж ніколи. І краще зробити так, щоб цей Закон був по-справжньому якісним та продуманим, бо саме він має встановити загальні цілі та механізми досягнення енергетичної ефективності - за всіма напрямками постачання, транспортування та споживання енергії. Від якості та продуманості Закону, врахування всіх аспектів та деталей (що, як частіше буває - ховають дияволів), залежить подальший прогрес України у напрямку підвищення рівня енергоефективності економіки, а з ним - і прогрес у напрямку підвищення рівня енергетичної (та і економічної у цілому) безпеки.

Проект Закону України "Про енергетичну ефективність" вже був розроблений за підтримки європейських партнерів України, й навіть за їхньої підтримки були розроблені й матеріали на підтримку Закону, серед яких й досить новий для української законотворчої практики документ під назвою "Аргументарій", що підготовлений Німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ безпосередньо задля роз’яснення мотивів та положень імплементації Директиви 2012/27/ЄС. Проект Закону був опублікований у досить специфічний, як для продуктивного обговорення, час - 22.12.2018 року, а зауваження та пропозиції приймались Мінрегіоном до 22.01.2019, що, на мою думку, значно обмежувало можливість реального обговорення. На добре чи на зле, але рух проекту Закону був перерваний через дострокові вибори Верховної Ради України, й зараз цей рух має бути відновлений майже зі стартової позиції.

Незважаючи на необхідність скорішого прийняття Закону, "перезавантаження" підготовчого процесу через зміну влади має піти проекту на користь. Наразі є реальна можливість провести ефективні комунікації навколо Проекту Закону "Про енергетичну ефективність" та досягти прийняття якісного нормативного акту, що не повторить долю Закону України "Про енергозбереження", й дозволить не тільки формально задекларувати, а й реально досягти високого рівня енергоефективності економіки України. Обговорення має бути якісним та всебічним, з залученням максимального кола тих учасників, від сприйняття та поведінки яких та від відносин між якими і залежить успішність реалізації Закону, та і всієї Реформи Енергоефективності.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх