EN|RU|UK
Блоги Володимир Лановий
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  124  0

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПЕРЕДІЛ - КАМІНЬ СПОТИКАЧ ПОДОЛАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ

      Модель продажу землі  стала другою причиною політичного розбрату між народом і владою.  Нова влада задумала «великий переділ» сільськогосподарської землі: усі селяни - дрібні власники земельних ділянок отримують формальне право на їх продаж, а оскільки вони в абсолютній більшості не ведуть власне господарство і не отримують прибутків, то вони готові їх продати.  Господарюють сьогодні, як відомо, орендарі - латифундисти та фермери. Відмінність між ними – у площах землі й галузевому багатоманітті:  фермери створили мультикультурні виробництва, а їх антиподи задовольняються монопрофільними господарствами. Окрім того, відомо, що за латифундистами стоять транснаціональні корпорації, банківські та фондово-інвестиційні інститути.

  Треба зауважити, що оренда ріллі повернула нас у ХIХ сторіччя, з неефективним її використанням порівняно з приватною власністю на землю. Але не такою приватною власністю як сьогодні в Україні, коли селяни не мають умов самостійного ведення господарства, а аграрний ринок захоплений агрохолдингами і зернотрейдерами. Результатом є руйнування наших чорноземів: рівень гумусу знизився за останні 20-25 років в середньому на майже 30%.

  Заявлений владою майбутній вільний продаж угідь за цих умов не дасть необхідних результатів і такий продаж, на жаль, вільним не буде. Оскільки дрібні землевласники заключили довгострокові договори оренди, то вони не зможуть самостійно приймати рішення про вихід на земельний ринок. За нашим законодавством, пріоритетне право на купівлю орендованого майна мають орендарі. Тому власники дрібних наділів залишаються у повній залежності від своїх земельних баронів.  

  Зрозуміло, що фінансові ресурси для купівлі землі у двох класів сільськогосподарських компаній принципово різні: латифундисти мають доступ до мільярдів доларів. Вони виступлять або посередниками між українськими дрібними власниками і транснаціональними корпораціями, або  запозичать кошти за кордоном для купівлі земель собі.  Зрозуміло, що після такого «великого переділу» фермери залишаться при «своїх інтересах». Практично усі землі, що будуть виставлені на продаж, зможуть купити українські  барони, міжнародні корпорації та фінансові кола. Проте латифундисти, тримаючи селян за горло, неохоче ставляться до придбань того, що вони вже мають. Тому нема чому дивуватися, що вони досі з 2000 року не подолали мораторій у Верховній Раді.

  Хто ж зацікавлений у створенні ринку аграрних земель? – Очевидно, ті, хто матимуть доступ до державного сільськогосподарського земельного фонду і зможуть заробити на продажі державних угідь –  це чиновники і фінансові посередники. І це викликає підозру щодо можливих корупційних дій, зловживань та незаконного збагачення тих, хто при владі. Окрім того, є ще одна підозра: олігархи й корупціонери, типу Коболєва, купивши ділянку за мізерну плату, зможуть вільно качати корисні копалини, які знаходяться під нею, або перепродати її іноземцям за реальні гроші.

  Які можна зробити ВИСНОВКИ І ПРОГНОЗИ?

1.  Перехід до неконтрольованого продажу земель не підтримується більшістю господарюючих суб’єктів аграрного сектору економіки та міськими мешканцями. Особливу підозру викликає дозвіл на право власності на угіддя іноземних осіб, які є тимчасовими користувачами, а скоріше експлуататорами нашого національного багатства. Реформа такого спрямування стане каменем спотикачем не тільки подальшого зростання і урізноманітнення українського аграрного виробництва, а й подолання політичної кризи в Україні.

2.  Так званий вільний продаж земель за новим законодавством не передбачає реалізацію прав сьогоднішніх дрібних власників, які передали свої наділи в довгострокову оренду і не вправі розірвати відповідні угоди. Продаватися будуть головним чином землі державної власності, проте нове законодавство не визначає профіль, умови, агрономічні й екологічні вимоги та виробничі зобов’язання майбутніх господарств, які будуть утворені на цих землях. У подібній торгівлі присутній корупційний елемент і повна безвідповідальність влади за розвиток аграрної економіки. Відкриваються усі можливості для спекуляцій землею та її деструктивного використання. Виникає також враження, що сьогоднішній уряд працює не в інтересах нашого народу і дуже хоче сподобатися іноземним інвесторам і кредиторам.

3.  Основними покупцями державних земель будуть великі іноземні фонди і корпорації, а також українські  латифундисти, які мають доступ до масштабних фінансових джерел. В результаті збільшиться частка великих монокультурних зернових господарств, що працюватимуть не на внутрішній ринок, а на експорт. Погіршиться продовольчий асортимент та задоволення попиту на харчові продукти у в Україні. Продовжиться виснаження та знизиться родючість наших чорноземів. Окрім того, землі потраплять в руки спекулянтів і стануть ресурсом фінансових операцій на світових ринках. Виснаження чорноземів і однобокість аграрного виробництва не дадуть змоги динамічно збільшувати обсяги цього виробництва. В кінці процесу матимемо спустошення сільськогосподарських угідь і зростання вартості продовольства в наших містах.

4  .Зацікавленість у купівлі прав на землю проявлять також «шукачі» нафти, газу, бурштину, урану, благородних і  рідкоземельних металів тощо, які зараз стримують добуток, намагаючись занизити вартість ділянок, а після відкриття ринку землі матимуть змогу добувати корисні копалини і перепродавати ділянки транснаціоналам.

  5.Розгортання великих одноманітних зернових господарств спричинить зменшення числа робочих місць на селі і  зростання внутрішньої  міграції в міста і еміграції за кордон. Прискориться зникнення сільських поселень з мапи України і знищення українського селянства.

6.  Шлях, який пропонується парламентською монокоаліцією, означає екстенсивний розвиток сільського  господарства, пов’язаний з подальшим розоренням землі, надмірною експлуатацією її ресурсів, захаращенням рік та інших водойм, порушенням балансу між господарюванням та дикою природою, погіршенням екології та умов життя у сільській місцевості. Це абсолютно бесперспективно.  

7.  Курс має полягати у зростанні і кількісно, і якісно українського малого і середнього фермерства та присадибного мікрогосподарства з необхідною інфраструктурою такого агробізнесу. Це буде інтенсивний і технологічний шлях руху. Саме цій меті повинен слугувати ринок сільськогосподарських земель.

  Політичний розбрат в суспільстві, спричинений спекулятивно-деструктивним підходом до регулювання земельних відносин, треба зупинити. Розробити найсучасніший та найефективніший варіант регулювання продажу землі, запровадити найкращу модель аграрної економіки, підняти заможність наших людей і в місті, і в селі. Президент повинен, поки не пізно, згуртувати найкращих спеціалістів з цих питань і вийти на потрібний рівень, а не слухати своє жадібне солодкоголосе оточення та іноземних проповідників.  

  (Продовження буде)


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх