EN|RU|UK
Блоги Алла Лесько
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  486  1

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності

Кожному мало чи не з дитинства знайоме це речення. Навіть чула, як вживалося у різноманітних жартах.

Насправді ж це конституційна норма – частина друга статті 68 Конституції України, яка так і звучить: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності».

А оскільки це норма Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, закони повинні відповідати їй та забезпечувати її додержання.

Тож чим повинно забезпечуватися додержання цієї норми?

Гарантією кожному знати свої права і обов’язки через доведення змісту законів до відома населення (ст.57 Конституції).

Можливість громадян знати про зміст законів і взагалі – про існування певних законодавчих норм забезпечується також, завдяки правилам законодавчої техніки.

Відповідно до правил та вимог законодавчої техніки назва закону – невід’ємний елемент тексту закону. Назва закону повинна відображати предмет, який цим законом врегульовується, та відповідати змісту закону.

Назва закону також виконує інформативну функцію.

Це означає, що в разі виникнення потреби ознайомитися зі змістом законодавства з певного виду правовідносин, зацікавлений громадянин в першу чергу, саме за назвою закону може знайти той, що відповідає певному виду правовідносин. Та й взагалі дізнатися про існування закону з певного виду правовідносин.

Коли правила законодавчої техніки порушені, можна припустити, що той, хто готує та ухвалює законопроект:

-  не знає правил законодавчої техніки

або

-  умисно порушує її, бажаючи приховати дійсний зміст законопроекту за невідповідною назвою.

А тепер звернімося до законопроекту №1066, який 19 вересня 2019 року був прийнятий Верховною Радою України, та має назву «Про внесення змін до деяких законів щодо перезавантаження влади» (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66291).

Цим законопроектом було запропоновано внести зміни до законів «Про центральні органи виконавчої влади», «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу» та «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Як слушно зауважено у висновку Головного науково-експертного управління, законопроект №1066 був сконцентрований на внесенні змін до правового статусу державних службовців та назва «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення проходження державної служби» точніше відображала би його предмет.

Однак цього враховано не було.

Разом з тим, законопроектом № 1066 серед іншого передбачено викласти статтю 51 Закону України «Про державну службу» у новій редакції:

«Стаття 51. Схема посадових окладів державних службовців

1. З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за такими рівнями:

1) вищі органи державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України - Верховна Рада України, постійно діючий допоміжний орган, утворений Президентом України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, Рахункова палата України, Конституційний суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди;

2) міністерства, інші державні органи та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, який встановлений законом, а також Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України;»

Тобто Закон під назвою «Про внесення змін до деяких законів щодо перезавантаження влади», який ніби сконцентрований на внесенні змін до правового статусу державних службовців, врегульовуватиме питання оплати праці суддів, зокрема, вищих спеціалізованих судів, одним з яких є Вищий антикорупційний суд?

Разом з тим, питання оплати праці суддів, зокрема, Вищого антикорупційного суду врегульовані  статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У зв’язку з цим залишаються відкритими питання: чи парламентарям невідомі правила законодавчої техніки? Чи такі правила умисно порушені, з метою уникнення своєчасного реагування правової спільноти на наявність у законопроекті суперечливих норм?

 Однак і те, і інше для законодавчого органу – Верховної Ради України – є неприпустимим.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх