EN|RU|UK
Блоги Володимир Лановий
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  439  1

Влада зобов'язана зупинити енергетичний бал монополістів

  Дійсно, хто заправляє сьогодні в оточенні Президента? Як Коболєв і К* потрапили в це оточення і «пудрять» мізки В. Зеленському? Інакше ми б давно почули його думку відносно газово-тарифної вакханалії – найбільшої фінансової афери в нашій країні у ХХI столітті. Навіть якщо не задаватись питанням, куди йдуть корупційні надприбутки монополістичного монстра після усунення від нафто-газової годівниці Порошенка. А потрапили вони до груп впливу, бо НАК «Нафтогаз України» разом із вугільно-енергетичним магнатом Ахметовим тримають у своїх лещатах усю економіку країни. Іншого не могло й бути: хто володіє енергією, той володіє світом.

  Як газово-енергетичний спрут контролює економіку? – Через встановлення цін і надбавок до них , включаючи прямі дотації (уся вугільна галузь десятиріччями їх отримувала), за допомогою яких у суспільстві розподіляються між виробниками і споживачами енергетичні прибутки і перш за все паливно-енергетична рента. Сьогодні завдяки аномальним тарифам на газ, електроенергію та похідні від них товари і послуги енергетична мафія править бал. Фактично вона стверджує, що ми маємо жити за європейськими цінами, в той час як в країні платять жебрацькі зарплати і пенсії (вибачте за тривіальну думку). Мафія отримує багатомільярдні монопольні надприбутки, а усі споживачі стогнуть і бідують. Дійшло до того, що і деякі олігархи, зокрема, І. Коломойський, зазначили своє неприйняття такого аномального тарифоутворення. Це надихає, бо стає зрозумілим, що мафія не всесильна.

  Цікаво, що енергетичний клан обзавелася серйозним колом найманих «фахівців», які кидаються у рукопашний бій з будь-ким, хто подає голос, вказуючи на неправомірність і корупційність енергетичних формул і схем. Хоча сказати їм нічого, окрім пустих вигуків, як наприклад, що усі невігласи, не розуміють ринкових підходів і не мають уявлення про «перепади різних видів струмів у мережах». Кажу це, бо знаю, що вони вже збирають свою ватагу для захисту інтересів товстосумів. Хоча у війську енергетичних монополістів є виконавці, що володіють не тільки зброєю фейсбучного пера…

  Треба також визнати, що донецький край, виробляючи високовартісне вугілля, десятиліттями отримував прямі дотації з українського бюджету і цим досягалась доступність ціни на вугілля для споживачів. Такий гарантований продаж неконкурентноспроможного вугілля і повне утримання вугільного Донбасу за рахунок українського бюджету  породили споживацьке мислення донетчан і звинувачення Києва у поганих умовах життя у цьому регіоні. Це було однією з причин антиукраїнської поведінки частини місцевої громади і подальшої участі місцевих жителів у сьогоднішній російсько-українській війні.

  Енергетики давно заправляють в Україні. Для вирішення своїх питань вони звично запаморочують нам голови погрозами, що у випадку невиконання їх вимог настануть аварійні зупинки енергоблоків, віялові відключення споживачів, виникне нестача запасів вугілля і газу у сховищах тощо. Їм вдавалося запевняти уряд і парламент списувати борги енергетичних компаній, комунальщиків і бюджетників, що досягали десятків мільярдів гривень (ці списання означають додаткові видатки з державного бюджету постачальникам). У 90-х роках завдяки енергетикам був офіційно запроваджений бартер, що на декілька років замінив грошові платежі і матеріальне відшкодування заборгованостей. Саме компанії паливно-енергетичного комплексу перестали виконувати свої платіжні зобов’язання. Їх банківські рахунки були заморожені і їм можна було не платити за отримане вугілля і зарплату робітникам. Електростанції і газівники не платили за російський газ: тривалий час ці платіжні зобов’зання виконував український Кабмін, оформляючи державний борг. Тоді ж, на зламі століть, використовуючи схему неплатежів вугільщикам, були створені умови фіктивного банкрутства державних теплових електростанцій Донецької і Луганської областей (усього 6 електростанцій), об’єднаних в компанії «Донбасенерго». Це була картельна змова під патронатом Ахметова і Януковича, яку Антимонопольний Комітет чомусь не помітив. Так, викупивши мізерні заборгованості теплогенерацій, їх власником став олігархічний холдинг ДТЕК, який зараз каламутить воду навколо такої ж потужної компанії «Центренерго», намагаючись підняти ціну на вугілля вище, ніж обласканий  ним «Роттердам+».

  Паралельно відбувалися карколомні, але на жаль, здебільшого абсурдні метаморфози у газовій сфері.  У 1997 році Кабінет міністрів прийняв рішення об’єднати урядовий орган Держкомітет України з нафти і газу з більш ніж 100 підприємствами галузі у єдину юридичну особу – так виник супермонополіст НАК «Нафтогаз України», який поєднав державно-управлінські і фінансово-господарські функції. До цього моменту десятки державних підприємств добували, транспортували, зберігали, розподіляли газ та інші паливні матеріали і самі вели розрахунки за виконані роботи і послуги. Імпорт газу з Росії та Туркменістану здійснювали і державні, і приватні компанії, які шукали і знаходили найдешевший газ на зовнішніх ринках, в тому числі дешевший за той, що купувався у Газпрому. Кожна компанія мала свій контракт і свою ціну газу (ринкові ціни – це контрактні ціни). Усі приватні компанії працювали з прибутком і багато їх власників вийшли з тих газових оборудок мультимільйонерами.

  Тому коли «специ» від енергетичної мафії запевняють з усіх телеканалів про неможливість демонополізації галузі та неможливість зниження абсурдних тарифів, вони лукавлять, вони відпрацьовують свої гонорари.

  Створення державного газового супермонополіста, який єдиний отримав право імпортувати блакитне паливо в Україну, не тільки усунуло приватних конкурентів з цього ринку всередині країни і за кордоном, а й дозволило перейти до централізованного встановлення єдиних цін і тарифів на газ для усіх споживачів. Повторюю, що це повернення у радянську епоху, але без стримуючого корупцію партійного контролю. Також єдиним імпортером газу в Україну був визначений російський Газпром. Йому поступилися й імпортною ціною - вона у 1996 році одноразово була підвищена на 60 %. З цього моменту почалася епоха утискання наших прав у газових стосунках з північним сусідом, який практично щорічно піднімав ціну свого газу для України. Нафтогаз же, не маючи ні конкурентів, ні адміністративних обмежень, транслював нові, більш високі ціни російського газу на внутрішніх споживачів. Фактично наш супермонополіст почав підігрувати Росії і завдавати шкоди нашій економіці. Особливо це стало очевидним, коли він свавільно зупинив розбудову нових газових свердловин на українських родовищах.

  І от енергетичним мафіозі вдалося за допомогою купки корупціонерів високого рангу, як Порошенко з Яценюком, абсолютно зухвало підкинути ціни і тарифи на рівень, який нічим не обгрунтований і який монополістам і не снився у самих рожевих сновидіннях.

  Що ми маємо в результаті?

– низьку якість енергетичних послуг, надзвичайно високі ціни і тарифи, закритість компаній - монополістів від суспільства і навіть від органів влади ( в тому числі прикрившись парасолькою наглядових рад за участю іноземців), топ-корупцію, спекуляцію на українських ринках імпортними енергетичними товарами на шкоду торгівельно-платіжним балансам і політичній незалежності країни;

 - консервацію старої енергетики і шалений супротив, впритул до заборони, новій альтернативній енергетиці, створенню автономних децентралізованих систем, відновлюваних зелених джерел і індивідуальних споживчих енергокомплексів; наслідком є використання архаїчних енерго-технологій, зношеність потужностей станцій і мереж, надмірна витратність виробництва енергії,  втрати і крадіжки в мережах тощо;

 - руйнування за допомогою аномальних тарифів і житлових субсидій загального інвестиційного механізму української економіки, виключення з цього механізму сімейних прибутків, засобів малого і середнього бізнесу, державного бюджету.

  Гірше вже бути не може. Проте енергетичних мафіозі це не турбує. Вони володарі енергії. Якщо не позбавити їх цих прав, економіка буде розвалюватися і плани її зростання, на які сподівається нова влада, будуть примарними.

                                                        (буде продовження) 


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх