EN|RU|UK
Блоги Павло Мороз
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  319  1

Злочинні гроші залишаться у власників. Чому податкової амністії не буде?

Вчора опублікував блог з цікавою статистикою про те, скільки грошей приблизно є в українців та де вони ці гроші зберігають. І одразу ж отримав декілька фідбеків щодо українців, у яких є ще більше грошей і про те, де вони їх тримають та чому повертати не збираються. Тому цілком логічно було б поговорити сьогодні про податкову амністію та озвучити свої думки з приводу повернення коштів.

Щоразу починаючи блог, пишу визначення, хто знає як налаштована аудиторія та наскільки вона експерт. Тож спочатку про те, що ж таке «податкова амністія». Якщо просто, це можливість сплатити податки з доходів, з яких раніше такі податки не сплачувались, і вже сплили встановлені законодавством терміни платежів. В цьому випадку, платник податків заповнює так звану нульову декларацію, але на певних умовах. 

Далі – задекларував свої наявні активи і заплатив з них податки, і вважай, почав відносини з державою «з чистого аркуша». Тобто замість того, щоб ховати гроші за кордоном або «під матрацом» чи у скляній банці на городі (і таке буває) – тепер кожен зможе легалізувати свої заощадження, рахунки чи нерухомість за кордоном. 

Держава розраховує, що це буде повернення грошей в легальну економіку. І люди захочуть інвестувати свої кошти в свою країну.

Але давайте не забувати про умови. Отже, у держави такі умови:

Ставку оподаткування при декларуванні встановити на рівні 5 %. Але є і інші пропозиції, наприклад, 9 % на закордонні кошти, які власник не планує повертати в Україну. Або – 2,5 %, якщо за задекларовану готівку купуєш облігації внутрішньої державної позики. 

Розмір ставки буде залежати від кількох чинників, зокрема, і від виду доходів, що декларуються.

Почати таке декларування планують вже з 2020 року. А ще за рік-два – ввести обов’язкове декларування для всіх. Також українцям запропонують так зване «сімейне декларування», – оплату податків за сім'ю в цілому. До речі, про те, як би змінилось життя українців, аби вони самостійно сплачували податки, читайте тут.

Чому ж, якщо все так круто, є противники? Чого вони бояться та які є ризики? 

Основна ідея податкової амністії – це виведення коштів з тіні під певний відсоток податку, нижчий ніж загальна ставка оподаткування в країні, та звільнення від відповідальності за недекларування доходів і несплату податків за минулі періоди (тобто за ухилення від сплати податків).

Але тут постає інше питання, а саме необхідність належної роботи правоохоронних органів, адже є ризик зловживання розкритою інформацією та переслідування людей, які скористалися амністією, за іншими статтями Кримінального кодексу. Це потребує чіткого регулювання.

Також фізичні особи – платники податків повинні довести, що задекларовані під час амністії кошти в них справді є, а це означає віднести гроші в банк. Проте надійність і стабільність конкретного банку ніхто не може гарантувати. Тобто громадяни мають ризикувати, якщо хочуть задекларувати такий дохід, а нестабільність наших банків чи питання курсу залишаються на їхній страх і ризик. І про це треба чесно говорити.

Окрім цих очевидних ризиків, існує ще один, який лякає людей більш за все – можливість амністування капіталу і статків чиновників, які нажили їх корупційним чином. 

Цього не можна допустити. Поясню чому. Наприклад, дружина депутата покаже, що у неї є два мільйони гривень. Вона ж не чиновник і не вкрала їх. Вона заплатить 5 % або 2,5 % податку (як вже вирішать) за те, що покаже цей дохід. Потім за договором дарування подарує цю суму своєму чоловіку – і все ОК, ніби нічого і не було, оскільки дарування між родичами першого ступеня споріднення не обкладається податком. Ось вам і легалізація доходу в дії.

Тож вийде так, що за великим рахунком така «амністія» більше приховає ніж поверне у державу. Тоді який сенс державі проводити таку податкову амністію?

То чому вони все ж це роблять? По-перше, державі банально потрібні гроші. І вона розуміє, що залучення коштів, які сьогодні в матраці, ще й зі сплатою певної суми податку, дещо детінізує та пожвавить економіку.

По-друге, є більш системна та стратегічна причина: держава хоче встановити точку «нуль», тобто «обнулити» ситуацію, щоб запровадити контроль за витратами фізичних осіб. Надалі це означає наступне: витрачаєш тільки те, що офіційно заробив та задекларував.

Справжня податкова амністія доцільна тільки в тому випадку, якщо після неї відразу ж буде введений контроль за витратами громадян. Це означає, що при кожній покупці, наприклад, вище 100 тисяч гривень, магазин або ФОП повинен буде направити в податкову інформацію про покупця і суму покупки. І податкова буде цю суму співвідносити з доходами такої особи.

Та чи готовий наш податковий орган, який в стадії реорганізації, до такого обсягу інформації? Чи не буде зловживань? Будуть однозначно! Тому, на жаль, ми не готові.

Це не перша спроба провести в Україні податкову амністію і жодна попередня не була успішною, і я назвав лише декілька причин чому.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх