EN|RU|UK
Блоги Лили Сова
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  193  3

Ветеранська дипломатія. Місія «Амбасадор»

Ми програємо інформаційну війну у світі.

   Наші учасники бойових дій, не залежно від того мають вони офіційний статус чи ні — живі свідки агресії Росії. Наразі ті, хто свого часу стримував російські окупаційні війська і досі тримає позиції, продвжують свою справу. Зважаючи на недостатність у світовому медіапросторі правдивої інформації про події в Україні, важливо зробити так, аби світ чув саме їх і повною мірою.

   У 2014-му році було створено спеціальний орган – Міністерство інформаційної політики, яке очолив колишній керівник «5 каналу» Юрій Стець, як людина, що користується повною довірою тодішнього новообраного презтдента. «Головна функція МІПу — відбиття інформаційних атак проти України», — пояснював Петро Порошенко.

   Виявилось, що результати роботи Міністерства інформаційної політики, м’яко кажучи, "плачєвні" навіть в Україні, а за межами – наш голос зовсім не чути за голосом Росії, хоча одним з головних завдань МІПу є забезпечення інформаційного суверенітету країни, зокрема з питань поширення суспільно-важливої інформації, як тут, так і за кордоном.

   Українська дипломатія, в переважній більшості випадків, теж недостатньо ефективна. Для цього є, як об’єктивні, так і суб’єктивні причини, та між тим, теза про «внутрішній характер» конфлікту на Донбасі активно пропагується Росією та безпосередньо російськими інформаційними каналами в Європі і має досить високий вплив на населення, формуючи громадську думку, що «це справа українців, нехай вони це самі вирішують», одночасно поставляючи на Донбас регулярні війська, зброю та боєкомплект. Присутність безпосередніх ветеранів — освіжає діалог про Україну, надає перемовинам значно більше впливу і сенсу. Амбасадор — це українська ветеранська дипломатична місія.

   В квітні-травні 2018 року українські ветеранки Андріана Сусак та Юлія Матвієнко  разом з режисерками представляли в Північній Америці документальний фільм про жінок на війні з Росією “Невидимий Батальйон”. Покази фільму з успіхом відбулись в декількох десятках міст Канади та США та, зокрема, фільм було показано в Парламенті США. Під час туру дівчата мали ряд зустрічей з політиками, парламентарями, дипломатами, журналістами та можливість виступити з промовами в Парламенті, в Конгресі, в Штаб-квартирі ООН, в Посольстві України в США, в Міністерстві ветеранів Канади та ін. Ветеранки акцентували увагу на найважливіших актуальних військово-політичних проблемах України.  Вони особистим прикладом, особистим контактом розвіюють міфи російської пропаганди про те що в Україні – внутрішній конфлікт, “громадянська війна”, що на Сході воюють “фашисты, убивающие мирное население Донбасса”.

   Комунікаційний успіх туру показав ефективність донесення ветеранками важливих геополітичних ідей для захисту українського інтересу на найвищому політичному рівні. Ветеранки стали точкою відліку для ідеї проєкту «Амбасадор. Ветеранська дипломатія».  Натхненницею та ініціаторкою проєктів стала ветеранка, громадська діячка та продюсерка фільму «Невидимий батальйон» - Марія Берлінська.

   В кінці червня цього року відбулася поїздка ветеранок з міссією «Амбассадор. Ветеранська дипломатія» до Бельгії.

   Організаторами та приймаючою стороною було "Об'єднання Українок Бельгії".

   В Брюсселі в аеропорту ветеранок зустріли голова жіночої організації Наталія Осташ та її чоловік – бельгієць українського походження – Іван Зубрицький. Наталя та Іван щиро люблять та вболівають за Україну і намагаються всіма засобами доносить до населення Бельгії, що в Україні йде війна і ця війна не громадянська, а окупаційна з боку Росії.

                        Голова Об'єднання Українок Бельгії Наталія Осташ-Зубрицька

   Наступного дня на території оселі «Франкополе», що належить Товариству українців в Бельгії відбулась широкомасштабна конференція організації, в якій прийняло участь майже 100 чоловік в тому числі і ветеранки з України. Для такої невеликої країни, це досить потужний захід.
   Дівчата розповідали про війну, привезли сувеніри з українською символікою, спілкувались та відповідали на питання присутніх. Теплий прийом, неабияка зацікавленість та щире вболівання за долю батьківщини – основне, що вразило ветеранок. Серед присутніх були люди різних хвиль еміграціїї – хтось тут народився, хтось потрапив в Бельгію 20-30-40 років назад, була навіть бабуся, яка прожила в Бельгіїї понад 60 років, потрапивши ще підлітком. Практично всі володіють українською мовою, навіть ті, хто народився за межами України.  Майже всі у вишиванках. Бельгійська діаспора досить потужно пропагує українську культуру в країні проводячи фестивалі, виставки, концерти,  організували курси української мови у Брюсселі, допомагають фронту всі роки війни; основне навантаження з організаційних питань лежить на Наталі, тим не менш, вона не кидає допомагати і намагається робити все, що від неї залежить.

   З Франкополя ветеранок забрала до Брюселю пані Надія – бельгійка українського походження ті її чоловік Новель. Пані Надія, народилася в Бельгії, сама за фахом медик — зараз вже на пенсії,  як мама для всих ветеранів, що потрапляють у Бельгію  – опікується пораненими хлопцями з України, котрі лікуються в Брюсселі, готує їм смачні домашні страви, влаштовує культурні програми, екскурсії, тощо.

   В Брюселі в Посольстві України в Бельгіїї відбувся показ фільму «Невидимий Батальйон», де його могли подивитись усі бажаючі – як українці, так і бельгійці.

   «Сьогодні ми зустріли в посольстві двох українських жінок-героїв, які представили українській громаді та іноземцям документальний фільм «Невидимий батальйон». Фільм показує роль жінок у війні на  Донбасі, жахи війни і труднощі реінтеграції в суспільство після всього , що вони пережили» - писали українські дипломати.

   Окрема подяка послу України в Королівстві Бельгія Миколі Точицькому за організацію показу та теплий прийом. Він вибачився, що спізнився на показ, бо був на тому злощасному засіданні ПАРЕ, на якому Росію повернули до складу Ради. Пан Микола дипломат, він тримався з гідністю, хоч і був засмучений - він щиро вболіває за долю України – очі не брешуть.

   Після показу фільму глядачі ставили питання – їх турбувала війна та все, що відбувається на Сході чого насправді не зовсім розуміють. Російські засоби інформаціїї подають свою агресію, як внутрішній конфлікт в Україні, а українських ЗМІ майже немає. Ветеранки відповідали на питання, розповідали із власного досвіду та намагались донести, що це реальність. Спілкування було теплим та щирим: люди дякували за службу, за захист країни, за любов до Батьківщини.

   Далі був тур Бельгією: Антверпен, Остенде, Брюгге, Гент де ветеранками опікувались жінки-українки, що живуть у Бельгії.

   В передостанній день показ фільму проводився у франкомовній частині Бельгії в Вавілонії.

                  Стаття про фільм "Невидимий батальйон" у газеті Вавілонії

   Фільм викликав зацікавленість серед глядачів-бельгійців, а ветеранки, що презентували фільм, та їх свідчення, мали потужний «ефект присутності». Глядачі засипали питаннями ветеранок, уважно слухаючи відповіді та проводячи паралелі з Другою Світовою війною.             

   Міністр інформаційної політики Юрій Стець наприкінці 2014го року сказав, що «якби міністерство інформації створили в 1991 році, то не програли б війну за Крим та Схід. Ми програли насамперед війну в головах людей». Так от, ми програєм унформаційну війну у світі і спілкування з громадянами Євросоюзу це підтвердило – в Європі громадяни вважають війну в Україні внутрішнім конфліктом. Російська пропагада працює і дає вражаючі результати.

   Проєкт «Амбасадор. Ветеранська дипломатія» є досить потужним інструментом в інформаційній політиці України, як елемент публічної дипломатії, допомагає краще донести до міжнародної спільноти інформацію про триваючу російську агресію проти України. 

   Але він не відбувся би без допомоги української світової громади. Її представники радо ідуть на зустріч ветеранам, виступають посередниками між офіційними і «неформальними» дипломатами, будучи обізнаними у «законах жанру» міжнародної дипломатії, збирають кошти на наступні тури, оскільки проєкт суцільно громадський і ніким не фінансується.

   І на останок.

   Після показу фільму в Посольстві України в Бельгії до мене підійшла бельгійка, взяла за руки і сказала:

   «Я сюди прийшла, щоб розібратись в тому, що відбувається в Україні. Для себе розібратись. Інформації в нас (в Бельгії) майже нема, а якщо і є, то це російські ресурси. Тепер я зрозуміла! Я все зрозуміла! Росія – напала на Україну. Росія знищує громадян. Росія — агресор. Росія — вбивця!»


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх