EN|RU|UK
Блоги Борис Бабін
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  1432  2

Ескалація ядерних озброєнь та зовнішня політика України

Сьогодні МЗС РФ офіційно повідомив про припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (ДЛРСМД), який був підписаний СРСР та США у Вашингтоні 8 грудня 1987 р. та набув чинності як для СРСР так й для США 1 червня 1988 р.

Як не дивно, але з дитинства мені намертво закарбувався у пам`яті той зимовий день у далекій північній деревні, коли нам, першачкам, на політінформації розповідала про цей договір вчителька. Як про найважливішу з можливих у світі подій. Запам'ятався той морозний ранок мені саме через її щирий настрій, якій сьогодні, навіть за умов нинішньої війни, багатьом зрозуміти важко. Адже він зводився до "можливо ядерної війни все ж не буде".

Я не буду аналізувати, чому США та РФ припинили для себе дію цієї угоди, але візьму на себе сміливіть міркувати, що б могла зараз зробити Україна, звісно за умов наявності власного ефективного зовнішньополітичного відомства (а не нинішнього МЗС УРСР). По-перше ми мали б згадати, що ДЛРСМД є чинним міжнародним договором України, як правонаступниці СРСР. Який Україна сумлінно виконувала, зокрема через активні дії, поки мала статус ядерної держави, та й у наступному. Тому у березні ц.р. було дуже дивно читати коментар МЗС УРСР за яким "оскільки Верховна Рада України ніколи не ратифікувала зазначену угоду, Україна неухильно дотримувалась положень ДЛРСМД фактично на добровільній основі".

Хотілося б нагадати вітчізняним дипломатам, що Україна є не лише правонаступницею УРСР (та на жаль зокрема її МЗС та відповідних дінастій) але й СРСР у цілому. Та що хоча закон про міжнародні договори України оминає питання дії в Україні договорів СРСР, є ще універсальна Віденська конвенція 1969 р. та обов'язкова для України Віденська конвенція щодо правонаступництва 1978 р., за п. b ч. 1 ст. 24 якої двосторонній договір, що у момент правонаступництва був чинним щодо території, що є об'єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою й іншою державою-учасницею, коли через свою поведінку вони мають вважатися такими, що про це домовилися. А також є чинний закон України "Про правонаступництво України" 1991 р. № 1543-XII, за ст. 7 якого Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки (заяв про таку суперечність стосовно ДЛРСМД Україна ніколи не робила).

Отже, ДЛРСМД як міжнародна угода України накладає на нас зобов`язання і ми маємо формально визначитися із подальшою дією цього договору та наслідками (саме для України) його припинення РФ та США. Тобто це має бути як мінімум окрема нота чи заява МЗС, із підкресленням того факту, що ДЛРСМД був не угодою "РФ-США" а саме договором СРСР та відповідно України.

У такому документі варто було б підкреслити недалекоглядність світу, який у свої часи погодився із приниципом РФ як "держави-продовжувача" СРСР, що серед іншого наразі призвело до колапсу системи ядерної безпеки, констатувати припинення дії ДЛРСМД для України, а також запропонувати консультації. Бо скасування з боку РФ та США для себе дії ДЛРСМД означатиме серед іншого істотну зміну умов для подальшої реалізації Будапештського меморандуму та як мінімум формально дає Україні усі підстави для обговорення подальшої дії цієї угоди 1994 р.. Адже наразі очевидним стане не просто легалізація РСМД ключовими ядерними сторонами, але й їх наступне гласне розміщення як РФ так й США біля кордонів України, а з боку РФ - також у Криму.

Таким чином наразі маємо унікальний шанс для обговорення разом із РФ та США кримського питання, а також - для відновлення Будепаштського процесу в цілому. Більш того оскільки з військово-тактичного боку для США дісно цікаве розміщення РСМД біля кордонів України, насамперед у Польщі та Румунії, а також нарощування РСМД на власних ВМС у Середземному морі - це має стати предметом невідкладних консультацій України з відповідними державами НАТО. З іншого боку будь-які подальші переговорні процеси із сателитами РФ, такими як Білорусь та Вірменія, у подальшому не можуть оминати ризиків розміщення в цих країнах російських РСМД. Втім, маю скромну надію що нове керівництво РНБО та МЗС проводитиме у цій сфері прагматичну політику, розраховану саме на захист національних інтересів та в рамках міжнародного права, а не пострадянських "понятій".

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх