EN|RU|UK
Блоги Виктория Косенко
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  841  4

"Пам’ять - також зброя!"

П’ятий рік іде війна... Біль, сум втрати вже стали невід’ємною частиною нашого сьогодення. За ці п’ять років влада так і не спромоглася визначитися, та офіційно назвати війну війною. Звідти і пішов розбрат у визначенні статусу, відношенні до загиблих на Сході бійців. Я не стверджую, що держава зовсім нічого не зробила для родин загиблих бійців - їм надають пільги, грошові виплати, але... хіба це може компенсувати матері втрату сина?! А ще й коли його з часом забувають, тільки іноді телефонують побратими, ті, які залишилися живі, та один-два рази на рік запрошує на свята командир частини, де служив ВІН...

У Бога немає мертвих або живих, ми всі живі для Отця нашого Небесного – ті, хто поряд, і ті, хто пішов у інший світ. "Бог не є Богом мертвих, но живих. Бо у Бога всі живі" (Лук. 20:38). Одвічно християнські цінності нагадують нам, що необхідно вшановувати наших полеглих захисників! Доки пам’ятаємо, вони з нами, в строю…

На такі роздуми мене надихнула зустріч із Павлом Нетьосовим, добровольцем місії "Евакуація 200". Раніше я неодноразово писала про учасників місії "Евакуація 200", про військових та цивільних добровольців. Вони не тільки повертають тіла загиблих бійців для поховання на рідній землі, але й допомагають зберегти про них пам’ять. Як каже один із найактивніших учасників місії Павло Нетьосов: "Пам’ять – це також зброя, і не гірша, ніж автомат!".

П’ять років тому, коли група пошуковців місії "Евакуація 200" повернулася із Іловайська, вони вирішили показати людям, що побачили там. Зробили першу в Україні виставку про полеглих на війні, та звичайний вініловий банер із фотографіями захисників. Цей банер прикріпили до стіни Андріївського собору в жовтні 2014 року. До нього почали приходити люди, приносити квіти і ставити свічки. За п’ять років людей, які приходять вклонитися полеглим за Батьківщину бійцям, все більшає... Зусиллями активістів банер вже перетворився на цілу Стіну пам’яті, де ми можемо вклонитися ВСІМ, хто віддав життя за Неньку.

Сьогодні до Стіни пам’яті, як до офіційного місця вшанування, приходять родичі бійців, які загинули за Незалежність України. Найбільше людей збирається 29 серпня, у річницю Іловайської трагедії. Гадаю, це тому, що цей день не тільки став точкою неповернення у відносинах України з Росією, але й змінив хід світової історії, коли назавжди була похована честь російських офіцерів та руської зброї.

П’ять років, спілкуючись із родинами, які втратили рідних на війні, займаючись пошуками тіл зниклих безвісти, Павло Нетьосов із співчуттям констатує, що осиротілі люди тягнуться один до одного, бо разом легше переживати біль. Тому вже п’ятий рік поспіль він очолює ініціативну групу, яка організовує заходи по вшануванню Героїв 29 серпня, у Народний День пам’яті.

Мене цікавило одне важливе питання, яке я задала Павлу при зустрічі:

- Чому Ви прагнете зробити саме 29 серпня Національним День пам’яті полеглих у російсько-українській війні захисників України?

- По-перше, в цей день на територію України вторглися регулярні військові частини РФ. Від рук ворога за офіційними даними загинуло 366 осіб, але за даними пошуковців місії "Евакуація 200" ЗСУ ця цифра вже становить 385 осіб, і після закінчення процесу ідентифікації очікується зростання до 420 осіб... В цей день українська армія понесла найбільші одночасні втрати за всю історію існування нашої держави. По-друге, цей День пам’яті вже став Народним, він об’єднує у скорботі всю Україну. З 2017 року, одночасно з Києвом, почали проводити заходи по вшануванню у багатьох містах України – від Львова до Бахмута. Офіційно 29 серпня вже визнано Днем пам’яті у Кривому Розі та Чернігові.

З 2014 року нас молитовно підтримує Православна Церква України, правлячи цього дня у всіх церквах поминальні молитви за загиблими Героями. А у 2019 році Народний День пам’яті 29 серпня офіційно занесено в церковний календар.

2018 року на Михайлівській площі біля Стіни пам’яті зібралося більше 5 тисяч членів родин загиблих із всіх куточків України, з 16 областей! Родичі загиблих у ДАПі, Дебальцево, Савур-Могилі, розстріляних в Іловайську, в переважній більшості, підтримують пропозицію ініціативної групи відзначати 29 серпня Національним Днем пам’яті на честь вшанування Воїнів, полеглих за Україну. З цього приводу представники ГО "Єдина Родина України" із 14 областей, записали відео звернення до Президента Петра Порошенка.

- Коли Ви вирішили, що назріла необхідність визнати цей факт на державному рівні?

- Вже у 2017 році ми зрозуміли, що вшанування полеглих бійців вийшло далеко за рамки справи виключно їх сімей. Багато наших співвітчизників готові і прагнуть віддати шану Героям саме 29 серпня, в день Іловайської трагедії, бо цей день закарбувався болем та гнівом у серці кожного українця!

Ініціативна група провела близько двадцяти зустрічей з депутатами різних політичних фракцій, наші громадські діячі двічі зустрічалися з Президентом П. О. Порошенком, та все марно... Але ми не здаємося, бо за нашими плечами тисячі хрестів на могилах бійців, їх осиротілі матері, жінки, діти...

До ініціативи активістів приєдналися відомі громадські діячі, представники духовної, інтелектуальної еліти нації. 31 серпня 2017 року до високопосадовців з Банкової та Грушевського на інтернет-порталі Цензор.НЕТ звернувся відомий журналіст, військовий експерт Юрій Бутусов. Він також пропонував призначити державний День пам’яті, героїзму та жертовності народу України у війні за незалежність на 29 серпня, у день Іловайської трагедії. Бо за словами журналіста "Иловайский прорыв – это символ российского вторжения и символ нашей борьбы", і "... наш долг – почтить память, не забыть подвиг наших Героев, сохранить для истории его значение". Отже, ми не втрачаємо надії бути почутими!

Сьогодні ми звертаємось до Президента України Володимира Зеленського, який має величезний кредит довіри родин загиблих Героїв! Вони плекають надію, що настане час, коли не тільки вони, а й уся держава вшановуватиме їх синів, які віддали життя за Незалежність України!

Від автора. Я з готовністю зголосилася підтримати ініціативну групу, яку очолює Павло Нетьосов, бо вважаю, що в країні, де п’ятий рік ідуть бойові дії, вкрай необхідно запровадити офіційно, на державному рівні, День пам’яті. Це потрібно не тільки для родин, які втратили своїх близьких, не тільки для того, щоб пам’ятати імена Героїв, але й для того, щоб живі нині завжди знали, якою ціною відстоюється наша свобода. Потрібно ПАМ’ЯТАТИ, щоб не дозволити собі втомитися, схибити, опустити руки, бо на вівтар нашої Незалежності принесена найвища жертва – людські життя!!!

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх