EN|RU|UK
Блоги Тарас Сириця
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  707  0

Про Романа Вірастюка

Про Романа Вірастюка спортсмена багато написано і сказано. Хотілося б згадати про Романа керівника, Романа борця і бійця. Романа поета. Я не був його близьким другом, але ми були товаришами. Спілкувалися здебільшого по робочих питаннях. Але не тільки. Бувало він читав мені свою поезію. Надзвичайно натхненну, героїчну, гумористичну іноді наївно-романтичну і теплу. Його поезія не була виплодом якихось творчих страждань і зусиль та пошуків літературного стилю. В його поезії лунав він сам – великий але вразливий, грізний але наївний, воїн але воїн з відкритим заборолом. Він був патріотом, таким собі веселим козарлюгою з відкритим серцем і широкою душею.

Він очолював Департамент Олімпійського спорту в Міністерстві молоді і спорту України. Оскільки в минулому сам був професійним спортсменом з непересічними досягненнями, то глибоко розумів проблеми і потреби спорту, розумів рядових спортсменів та тренерів. Завжди був на їхньому боці. Завжди був відкритий і готовий допомогти. У зв'язку з цим, на Романа здійснювався неймовірний тиск з боку керівництва міністерства, яке традиційно орієнтується на ретроградних спортивних функціонерів. Декілька років тому, на одній з нарад під головуванням першого заступника міністра Є.Гоцула,  Роман Вірастюк висловив свою принципову незгоду з черговою неадекватною комерційною ідеєю «реформатора» Гоцула. Після чого Гоцул виголосив, що буде сприймати тепер Романа як особистого ворога. Ось у таких умовах останніх декілька років працював Вірастюк. Кишеньковий жданівсько-гоцульський Державний секретар Мінмолодьспорту  О.Немчінов на кожній нараді присікувався до Романа, вигадував якісь невиконання і недопрацювання. Але козарлюга не здавався і проводив свою правильну і чесну лінію. Був оптимістичний, веселий і відкритий для всіх не залежно від посад і рангів. Таких людей на державній службі не багато. Зазвичай ламаються і прогинаються, починають плазувати перед керівництвом і бундючитися перед підлеглими. Романа зламала лише смерть з якою він також боровся до останнього. Одного разу він вже долав і її, коли мав розрив аорти. Цього разу перемогла вона. Так буває, коли воюєш.

Відхід Романа Вірастюка – це дійсно надзвичайна втрата для всієї галузі. Практично впав мур, який не давав розгулятися сваволі комерсантів на чолі Мінмолодьспорту.

Полинув у вирій могутній птах. Честь і пам'ять. 


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх