EN|RU|UK
Блоги Ольга Євстігнєєва
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  5316  13

Битва 118: Як молодій депутатці вдалося виграти вибори у Дубневича?

Кампанія минулих парламентських виборів була дуже швидкою. Політологи до кінця не знали, чи чекати нам оновлення в політиці за таких умов. Результати показали, що люди готові до нових облич у владі. Несподіванкою для багатьох стало те, що "динозаври" багатьох скликань, як Євгеній Мураєв, Костянтин Жеваго, Сергій Пашинський, Вячеслав Богуслаєв, Сергій Ківалов, Олександр Вілкул не пройшли у Верховну Раду. Не меншим здивуванням стало і те, що кандидатка від "Голосу" Галина Васильченко отримала на 1500 голосів більше і перемогла Богдана Дубневича, якого вважають чи не хресним батьком 118 округу, що на Львівщині.

Галина Васильченко, "Голос"

Має 2 вищі освіти, закінчила навчання у "Premier London College", Львівській бізнес-школі, Інституті лідерства та управління УКУ і Вищій політичній школі центру "Ейдос". Є членом двох громадських організацій "Кращий Сихів" та "ІМЕД". Авторка 2-х проектів-переможців Громадського бюджету 2016 та 2018 років. А минулого року Галину обрали головою львівського осередку УГП.

Богдан Дубневич, безпартійний самовисуванець

Народний депутат 8 скликання. Голова підкомітету з питань державних інвестиційних проектів та аналізу ефективності управління підприємствами державного сектору економіки Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. До набуття мандату депутата ВР займався бізнесом, разом із братом Ярославом був засновником корпорації "КРТ" ("Колійні ремонтні технології), що займається виробництвом деталей для залізниці. Відомо, що Богдан Дубневич є фігурантом чотирьох десятків антикорупційних розслідувань, задекларував рекордні 11,5 мільйона доларів готівки у 2016 році. Кнопкодав.

Богдан Дубневич відомий тим, що використовував адміністративний ресурс для свого іміджу. На своїй фейсбук-сторінці він звітує, що за його підтримки за останні 5 років вдалось покласти 420 км нових доріг у Пустомитівському районі, відновити кілька десятків будинків культури, амбулаторій та шкіл за сотні мільйонів гривень. Здавалося б, як молода і нікому невідома кандидатка від Голосу змогла перемогти його за такий час? Про це ми спитали у політтехнолога кандидатів Голосу по Львівщині (Наталії Піпи та Ярослава Рущишина, що перемогли по 115 та 117 окрузі у Львові) на позачергових парламентських виборах - Наталією Міхновою.

  • Скільки тривала політична кампанія? Кандидати починали по-різному: хтось починав діяти ще до реєстрації кандидата, дехто після реєстрації.

-Кампанія тривала 6 повних тижнів. Вже на старті ми мали всю картинку перегонів на 6 тижнів наперед. Я створила так звану медіаматрицю з посилами, хвилями кампанії, каналами комунікації. Хоча від деяких колег чула, що вони вели кампанію ситуативно, тактично. Я вважаю, що це велика помилка. Бо картинку кампанії треба бачити на її старті. Вона може коригуватись, але має бути наперед спроектована. З урахуванням зовнішніх чинників та форс мажорів.

  • Чи були у вас на старті соціологічні дослідження, чи ви "наздоганяли" їх згодом?

Округ вивчався давно, бо він належить до Львова. І Українська Галицька Партія, яка базується у Львові,- давно знала його проблематику і активних мешканців. (На цих виборах Українська Галицька Партія підтримала Голос і делегувала в список Голосу та на мажоритарку своїх активних партійців, надала інші ресурси для розгортання штабу, - від авт.)

Але на початку кампанії ми не мали жодної соціології. На це треба було півтора тижні, ми не мали цього часу. Тому ми почали кампанію без неї, а першу соціологію замовили на початку липня, щоб звірити годинники, куди ми рухаємось. Ми розробляли свою кампанію, базуючись на досвіді та професійній інтуїції, а не на дослідженні, хоча зазвичай ми спершу робимо їх та фокус-групи і активно використовуємо в роботі.

  • 118 округ важкий, він налічує 136 дільниць, 100 з яких належать до сіл, а 36 до міста. Як ви планували свою роботу?

-Округ складний та розкиданий. Навіть у самому місті це не цілісна частина, а розкидана на Майорівці, Знесінні та Підзамче і в районі Варшавська-Малоголосківська. Ми аналізували кількість виборців і їхню політичну активність і ухвалили рішення не робити базової ставки тільки на місто, а працювати і на місто і на села. Тому дуже швидко, ще в середині червня Галина з командою почала опрацьовувати села. Від нас як від розробників цієї кампанії був чіткий посил, що ви маєте бути в кожному селі. Велике воно чи маленьке - не має значення, в кожному селі має бути або зустріч з кандидатом, або якісна агітаційна команда, яка принесе матеріали, роздасть і донесе до кожного мешканця. Ми знали, що в селах є тотальна підтримка пана Дубневича, але всерівно там дуже активно працювали.

  • З чим ви приїжджали у села, де люди тотально підтримували Дубневича?

- Дуже важливо було з чим приїжджати. Ми першими серед усіх мажоритарників області мали свою газету, де ми подавали інформацію про Галину у форматі life story, давали гострі інтерв’ю і відповідали, хто за нею стоїть. Там були коментарі з підтримкою та її програма. Це була повноцінна газета, і людина навіть якщо на 5 хвилин брала її в руки - могла побачити, що це за кандидатка. В селах ми чули, що люди за Дубневича, але частина людей була готова голосувати за нових політиків. І ми з ними говорили, переконували, люди робили свої висновки.

  • У себе у фейсбуці ви написали, що компанія "від а до я" була білою. Чи комунікували ви ризики потрапляння Дубневича у владу?

- Це була моя принципова позиція - не робити ніяких чорних технологій, і не лише чорних, типу відвертого бруду наливати, але навіть критики. Якщо проаналізувати публічну фейсбук-сторінку Галини - там не буде критики Дубневича. Хтось би сказав, що це стратегія "камікадзе", що це дуже ризиковано, що треба було брати всі матеріали і скандальні розслідування про Дубневича і витягувати їх "наверх". Але ми свідомо цього не робили. Ми не хотіли Галину асоціювати з жодним негативом. Люди читають дуже поверхнево і сама асоціація світлого образу нової прогресивної депутатки з якимись негативом, хоча це не її негатив, на нашу думку, працював би в мінус. По друге - ми б цим все рівно не переконали мешканців, яким він допомагав. Бо коли я питала знайомих, які живуть у цьому районі, чи знають вони, що тут є нечесні справи, то отримувала відповідь: "Ну і що, всі крадуть, а в нас дорога в селі є, ось скільки він всього зробив".

Тому ми вирішили не йти цією тактикою - не критикувати, не витягувати наверх жодних скандальних історій. І ми направду до кінця дійшли з білою кампанією.

Інша справа, що проти Галини використовували чорні технології. Це були розклеєні плакати по округу і статті про те, що вона технічний кандидат Дубневича, що в неї бізнес пов’язаний з ним і ще низка дурниць.

Ця стаття вийшла на сторінці "Мої Пустомити", яка мала трьох підписників. Її поставили на рекламу та почали розганяти, таргетуючи на округ. Але ми дуже швидко зреагували - всі прихильники Галини почали скаржитись у фейсбуці на нечесну політичну кампанію, на сторінку, на сам матеріал і за годину-дві стаття зникла. Нам зі штабу конкурента навіть сказали - о, воно так швидко пропало, отже вас щось запекло, але насправді фейсбук був дуже чутливий до недоброчесної політичної реклами.

  • Яке у Галини було позиціонування, кого люди зрештою обрали у депутати?

-У Галини Васильченко світлий образ нової людини в політиці, яка знає, що робити. Не просто нової і красивої, а навпаки молодої людини, яка знає, що треба робити. Тому акцент був на тому, що в неї є низка ініціатив, з якими вона іде в парламент. А ще у нас не було самоцілі "завалити" Дубневича, була ціль - потрапити в парламент і робити ті зміни, які вона разом з експертною групою напрацьовувала останні 3 роки. Не раз мене пробували переконати, що треба давати якесь загострення. Переконували, що треба робити протиставлення: "Молодь проти старих", "Чесні проти корумпованих", і тому подібне.

Це і знайомі Галини, і мої колеги казали. Але я до останнього витримувала позицію - не потрібно цього. Ми не боремося з кимось, ми ідемо перемагати.

І це є річ, яку не прочитаєш у політтехнологічних статтях. Вона як на кінчиках пальців. Це тонкі акценти, це відчуття, в якому мені дуже допомагає моя психоаналітична освіта.

Ну і досвід, бо я вже 15 років працюю у сфері політичного піару та у виборчих кампаніях.

Я кожен меседж "щупаю" на те, зайде він чи ні. Для чого нам боротись із Дубневичем? Щоб мобілізувати його електорат, який почне плакати за тим, що забирають їхнього "спасителя? Цією боротьбою ми самі б мобілізували його прихильників, які почали б рятувати того, хто для них важливий і багато чого зробив.

  • Тепер про політичний менеджмент, як можна за 6 тижнів обї’здити сто сіл та місто?

- Дуже часто штаби працюють так, що є керівник штабу і є піарник. І кожен з них окремо робить щось своє. Ці вибори ще раз показали - це велика помилка. Людина з досвідом у піарі має очолювати весь процес. Під піарником мають бути люди, що організовують польову роботу і діджитал і все решта. Ти можеш зробити круту газету чи листівку, але якщо решта команди зробить щось неякісно - всі твої зусилля зійшли нанівець. І коли я бачу, що в інших штабах за діджитал, медіа, польову роботу відповідають різні люди - то мені хочеться схопитись за голову - це так не працює. Лише в синергії робота дає результат. Це не означає, що піарник має графік зустрічей по селах робити, але він має задавати тренд. І цей тренд з самого початку я чітко озвучила. У вас є 100 сіл і 5 тижнів. Ви маєте 20 сіл на тиждень і  розбиваєте їх на 7 днів - виходить по 3-4 села в день. Це абсолютно реально. І коли мені кажуть: в нас на округах 250 сіл - в мене була така сама відповідь. 250 сіл ми розбиваємо на 5 тижнів. Ми маємо 50 сіл на тиждень або 7 сіл в день. Якщо працює три мобільні групи, вони два села в день покривають спокійно. Одне зранку до 14 год, інше з 13 до 20. Просто треба чітка логістика і якісно це контролювати.

Мені кажуть: "О, літо, люди в полі". Я кажу - прекрасно. Ви ідете до них у поле. Обходите хату і ідете до них на город і починаєте з ними говорити: - Добридень, пані, Слава Ісусу Христу, а чи ви знаєте за вибори…"

Наша польова робота була спроектована ще в середині червня, розбита потижнево і крім агітаційних бригад, що покрили всі села, ми ще мали заходи - ставили 3 зустрічі вдень. На 17 годину, потім на 19 та 21 годину. Для деяких кандидатів це було дуже важко, вони робили 2 зустрічі, але не менше. В одну неділю було 7 зустрічей у Галини, це було виснажливо, але ми йшли в села, що були потенційно "не наші" і ця робота дала свій результат. Бо нема такого села, де за Галину було 0 голосів. І це результат роботи по селах.

Окрім того це була кампанія без телебачення. На це ми теж пішли свідомо. По-перше літо - це довгий світловий день. Люди в містах гуляють ввечері, а в селах вони допізна працюють на городах. Тому телебачення не є таким ефективним, як в інші пори року. Навіть якщо телебачення працює, то це центральні канали, до яких в нас доступу не було. Але ми працювали через газету та радіо і через свої медіа. Мали трішки зовнішніх білбордів і банерів. Тактика була така: в кожному селі має бути банер Галини в хорошому людному місці, часто їх розміщували безкоштовно. Я сама в магазині поруч попросила розмістити банер і люди це зробили безкоштовно.

Також важливо для керівника кампанії бути цілодобово на зв’язку. Це робота нон-стоп 16-18 годин. Лише завдяки тому, що я була у всіх чатах, я могла оперативно перечитати пост, відреагувати що робити, а що не робити, як на що реагувати. Лише це допомагало координувати 3 кампанії одночасно.

  • Які у вас були ще "фішки" роботи з медіа?

-Ми працювали з трьома топовими радіостанціями на Львівщині: це "Люкс ФМ", "Львівська хвиля" та "ФМ Галичина". На старті кампанії нам, на жаль, не дозволили зайти на "ФМ Галичина" після того, як координатор Голосу на Львівщині Роман Лозинський під час візиту Святослава Вакарчука передавав слово Галині Васильченко і згадав не в доброму світлі пана Дубневича. Після цього вихід на "ФМ Галичина" нам був закритий - (радіостанція належить братам Дубневичам,-авт.). Це нам дуже ускладнило роботу, бо ця радіостанція покриває область дуже щільно.

Багато хто каже, що треба бігти в діджитал, але ми активно використовували паперові медіа, такі, як газети "Високий Замок" чи "Експрес" і навіть районні газети, щоб доносити інфо з джерел, які є важливі для людей і досі.

Також ми ухвалили рішення не ходити на теледебати. Наші кандидати - дуже розумні та високопрофесійні люди, але в нас не було часу підготувати їх до теледебатів. І коли ми побачили, як шматок дебатів Вакарчука та Тимошенко, де він відповідає невпевнено, вирізали та розігнали на шалених бюджетах, то зрозуміли, що краще уникати ризиків. Це масово тиражували на Західній Україні. Тож якщо хтось кликав наших кандидатів на дебати - ми запрошували їх приєднуватися і робити це в полях перед людьми.

А от відсутність бордів ми компенсували "звуком", адже саме голос це перевага Святослава Вакарчука. Для кандидатів ми зробили плейлисти з музикою і з роликами між піснями, ми вмикали це з машин у різних населених пунктах з привітанням: "Привіт, Сокільники!", чи "Привіт, Солонко!". Це було досить незвично.

  • Що ви обіцяли людям у селах, чи вдавалось уникати популізму?

- Програму кандидата ми розбили на дві частини: 5 пунктів для округу та 5 пунктів для країни. Ці речі були цікаві для мешканців та для експертного середовища. В селах ми говорили з людьми мовою простих прикладів. Брали ініціативу по зміні податкового законодавства, наприклад, що відрахування з зарплати - (ПДФО, - авт.) має відраховуватись в бюджет села, а не міста, за адресою розміщення підприємства. Ми пояснювали, що це буде ваше на довгі роки і вам не доведеться ці гроші випрошувати. Інший приклад - це громадський транспорт. Експерти пояснювали простою мовою, що треба зробити, щоб транспорт був зручний і за графіком. Якщо когось цікавили деталі - вони розповідали про прозорі правила для приватників та комунальників, оплату водію за кожен кілометр, тоді у нього відпадає бажання набивати маршрутку під зав’язку. У нас бували випадки, коли на зустріч з кандидатом приходили невідомі з метою "загнати питаннями". Але Галину Васильченко було важко загнати в глухий кут, вона фаховий економіст.

  • Які антикризові комунікацій доводилося застосовувати впродовж цієї кампанії?

-Чогось дуже гострого не було. Деколи приходили конкуренти і записували нас на камеру. Кандидатам було від цього незручно, але я пояснювала, що це тиск, залякування і відео ніде показувати не будуть. Був момент приїзду Святослава Вакарчука в Пустомити, коли він звернувся до конкурентів Галини по округу з проханням зняти свої кандидатури на її користь. Йшлося про Тараса Кльофу з Самопомочі та Ульяну Дорош від Громадянської позиції. Сумарно вони мали 15%, що могло стати вирішальним у цій кампанії. На цю пропозицію ніхто не пристав, і ми сильно цього не розганяли. Я взагалі від самого початку була противником ідеї зняття когось на чиюсь користь. Для чого? Ми йдемо перемагати своїми силами. Бо навіть якщо вони відкличуть свої кандидатури - то не встигнуть донести в період передвиборчого шуму, що вони знялись на користь Галини Васильченко.

  • Чи узгоджував Голос своїх кандидатів з іншими політсилами, наприклад з ЄС?

-Ні, ні з ким не узгоджували. Вчора (інтерв’ю записане 24 липня) я передивлялась "Право на владу" - (тв шоу на 1+1), де між Садовим і Вакарчуком виникла дискусія про те, чому ми не узгоджуємо кандидатів. Що по 118 округу є Тарас Кльофа від Самопомочі і що він переможе. Але така позиція була Вакарчука і Голосу - ми ні з ким не узгоджуємо округи і дискусій про це не може бути.

  • Яка була впізнаваність у Галини Васильченко на початку і чому був обраний саме цей округ?

- Впізнаваність була дуже мала. Мінімальна. До того вона працювала в ЛМР і займалась інвестиціями, але це була не публічна посада. Потім вона працювала керівником львівської міської організації Української Галицької Партії. Але вона не була депутатом і не мала розкрутки повноцінної. Її трішки знали у Львові і лише на тій території, де вона допомагала ще у 2015 році. Голос за своїми критеріями відбирав, кого вони бачать на якому окрузі. Багато критики лунало що Ярослав Рущишин (- інший кандидат від Голосу, що пройшов у Верховну Раду) іде по округу з Оксаною Юринець. Казали, що це боротьба двох достойних людей на одному полі. Але це не була наша цілеспрямована ініціатива, Голос ухвалював рішення.

  • Зараз багато хто говорить, що вам пощастило, бо спрацював бренд Голосу.

-Всі люблять нові обличчя в політиці, але я точно не нове обличчя в політичних технологіях. І ця кампанія не є чимсь випадковим. Я вже 15 років займаюсь виборами і коли люди говорять, що це результат бренду- не дуже з цим погоджуюсь. 70 мажоритарників по Україні мали той самий бренд, і що? Суть не лише в бренді, а в особистості самого кандидата, суть в його команді та у проведеній кампанії. А кампанія - це також і питання грошей.

Галину підтримували друзі, місцеві підприємці. Галина з чоловіком мають сімейний бізнес і вкладали свої кошти. Тому коли я чую про тих класних "донкіхотів", що ідуть на округи обиратись кудись - мені реально їх шкода.

Вибори так не виграють. Треба мати фінансовий ресурс та технологів.

Мені дивно, коли в нас зараз штаби беруть одного журналіста та юриста і думають - ось журналіст нам все напише, а юрист зробить польову роботу. Воно так не працює.

Свій бюджет ми дуже оптимізовували і був момент, що навіть шкодували чи не замало даємо на рекламу. Але в нас не було безліміту. Навіть попри це ми на діджитал витратили втричі менше за наших конкурентів. Нашою перевагою було те, що ми найперші почали. Найтяжча кампанія була перші два тижні, ми не їли, не спали, готували всі матеріали і всю поліграфію. Саме тоді ми робили кампанію, а з 20 червня вона була вже в активній фазі.

  • Чи починаєте ви тепер підготовку до місцевих виборів?

-Ми сподіваємось, що місцеві вибори будуть навесні. Вже зараз люди порівнюють кандидатів, хто сильніший, а хто слабший. Але я думаю, що порівнювати треба не кандидатів, а команди. Кандидат може бути "золотий", але команда може провалити всю кампанію. І навпаки, команда посереднього кандидата може його витягнути. Але в більшості всі починають готуватись до місцевих виборів із серпня.

-Дякую за розмову.

Для довідки:

Наталі Міхновій 32 роки. Вона вже 15 років працює в сфері комунікацій. Почала ще у 17 з позиції репортера на радіо "Люкс ФМ", пізніше 9 років працювала в команді Андрія Садового, була його прес-секретарем (2006-2009), збудувала прес-службу Львівської міськради, яку й досі вважають однією з найкращих регіональних прес-служб. Працювала на 2 мерських кампаніях Садового (2006, 2010). Будувала ГО "Самопоміч" (2011-2013), яка стала фундаментом для подальшої партії. Одразу після створення партії у 2013 пішла у "вільне плавання". За останні 6 років реалізувала та консультувала ще 4 виборчі кампанії (2015 - Українська Галицька Партія несподівано та стрімко зайшла у Львівсьму міську раду, 2015 - стратегія кампанії для мера Долини Володимира Гаразда, 2018 - вибори до Радехівської ОТГ - стратегія та реалізація кампанії, партія УГП отримала результат на рівні з БПП і Батьківщиною і 2019 - 3 переможні кампанії на виборах до ВР по мажоритарних округах у Львові (115, 117, 118 округи) також консультувала інших "мажоритарників" у трьох областях Західної України.

Розмовляла Ольга Євстігнєєва

 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх