EN|RU|UK
Блоги Борис Бабін
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  113  0

Імітація бурхливої діяльності на фоні окупованого Криму

18 липня 2019 р. прокуратура АРК повідомила про звернення із позовом до суду, про визнання бездіяльності суб’єктів владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, задля "забезпечення реалізації прав осіб", які проживають в окупованому Криму, "на вільний доступ до освіти". Підставою позову було визначено те, що "органами виконавчої влади не вжито заходів щодо створення у місцевих органах виконавчої влади Херсонської області освітніх інформаційно-консультаційних пунктів на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України".

Інших деталей, зокрема щодо суду, до якого подано позов, та стосовно осіб, права яких власне цим позовом має захищати прокуратура, у цьому повідомленні не уточнюється. Водночас єдиним можливим актом уряду, про невиконання якого йдеться у повідомленні регіональної прокуратури, є сумнозвісне розпорядження Кабміну від 28 березня 2018 р. № 218-р, яким було затверджено розроблений Мінокупації План заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя. Адже саме у п. 4 ч. 7 цього Плану відповідне завдання ставиться урядом до Міносвіти, Херсонської облдержадміністрації та до невизначеного кола районних держадміністрації цієї області, виконати його мали у другому кварталі 2018 року.

У свій час я багато критикував цей урядовий акт, що був насправді ухвалений з метою хоч якось легітимувати розбудову сумнозвісного "сервісного хабу" на адмінмежі з Кримом. Інші завдання, крім власне спрямованих на освоювання коштів розбудови "потьомкінських містечок" біля КПВВ, у Плані були написані несистемне, в форматі "щось слід написати про все на світі". Тому, попре наявність в документі низки безумовно потрібних до негайного виконання приписів, я одразу прогнозував, що документ, крім положень, присвячених розпилу коштів на КПВВ, на практиці реалізовуватися не буде. Особливо за умов, коли розпорядженням № 218-р звітувати про виконання заходів Плану його виконавці мали щоквартально такому "грізному наглядовому органу" як Мінокупації, а останнє мало доповідати урядові про виконання Плану лише раз на рік.

Наразі, коли терміни виконання абсолютної більшості приписів Плану сплили, можна констатувати, що так і сталося, та документ став історичним фейком, особливо напереддень довгоочікуваного переформатування, за підсумками парламентських виборів, самого Мінокупації. Адже на практиці з більш ніж 50 заходів Плану є наразі в цілому або у більшій частині реалізованими не більше двадцяти, а саме ті – які виконувалися б громадянським суспільством й без схвалення якогось спеціального Плану (прикладом – залучення дітей з Криму до спортивних заходів на материку), або ж - полягали у поданні якихось проектів на розгляд Уряду. Нереалізованими заходами Плану виявилися як раз усі його приписи, що передбачали вжиття якихось реальних дій від влади "на землі", а не перекладання папірців чи опис подій навколишнього життя. І це не лише приписи щодо облаштування КПВВ та сервісних зон, але й в цілому корисні норми щодо запровадження легальних перевезень з КПВВ, покриття зон біля адмінмежі мобільним трафиком 4G, покращення доступу кримчан до банків в районах біля адмінмежі тощо.
Здавалося б добре, що хочь якісь органи державної влади нарешті дійшли логічного висновку, що акти Уряду слід виконувати, навіть якщо вони писані кращими у світі "керівниками веселки та затемнень" з Мінокупації. Але хто та як має здійснювати контроль за виконанням програмних актів уряду насправді, у реальному світі?

Дійсно, поточний закон про прокуратуру, а саме його статті 23 та 24 зберігають за її органами право захищати права особи або держави, зокрема й шляхом подання позовів до суду. Втім, якщо такий позов стосується прав не держави, а фізичної особи (як випливає з повідомлення регіональної прокуратури) то він може бути поданий у дуже специфічній ситуації. А саме тоді, коли така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження – через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність. І крім того, такі неповнолітні чи недієздатні особи згідно законодавства України повинні мати законних представників або уповноважених органів із захисту їх прав, що усунулися від цієї ситуації. І лише тоді прокуратура подає відповідний позов. Припустимо що так і сталося та конкретна неповнолітня особа звернулася до прокуратури АРК з відповідним проханням, та прокуратура зможе довести суду неможливість позову від самої дитини, а також й бездіяльність інших, дійсно компетентних, органів із захисту прав цієї дитини.

Далі цікаво було б дізнатися, хто у позові визначений як орган, що власне вчинив бездіяльність – Міокупації (яке вочевидь самоусунулося від функції контролю за виконанням Плану), Міносвіти, Херсонська облдерждаміністрація чи усі вісімнадцять райадміністрацій регіону (бо якісь конкретні з них План окремо не виділяє), чи усі ці органи разом. Припустимо що це все у позові прокуратури є, та що він через певний час призведе до позитивного рішення суду. Втім, зважаючи на те, що виділення жодних коштів на облаштування цих "освітніх інформаційно-консультаційних пунктів" з Держбюджету розпорядження № 218 не передбачало, та що жоден з виконавців припису Плану не визначений єдиним відповідальним за його реалізацію, позицію суду у цій справі прогнозувати насправді дуже важко.

Але навіть позитивне рішення суду в цій справі вкрай небагато змінить у реальній захищеності права кримчан на освіту. Адже очевидним є те, що ставка на вищі навчальні заклади саме Херсонщини в рамках програми "Крим-Україна" виявилася програшною. Загалом дуже важко уявити собі кримського абітурієнта або його батьків, які поїдуть з’ясовувати умови вступу дитини в якійсь університет Львову, Дніпра чи Одеси до установи в Каланчаку, Чаплинці чи у Нижніх Сірогозах. Можливо такий центр мав би певне значення у Херсоні, на базі усіх місцевих університетів та під патронатом Міносвіти, і тому якщо це Міністерство буде відповідачем у справі, це все матиме хоч мінімальний практичний сенс. Але як раз у Херсоні усі наявні чотири місцеві вищі школи відповідні консультаційні функції в цілому останні роки більш-менш здійснюють. Тому дублювання діяльності їх персоналу в рамках компанії "Крим-Україна" якимось іншим інформаційним центром в Херсоні, навіть за підсумками рішення суду виглядатиме дуже своєрідним.

Втім примітно, що значно вагоміші частини невиконання Плану, такі як перевезення з КПВВ чи розвиток інфраструктури мобільного зв’язкуабо телерадіомовлення біля Криму поки не висвітлюються у повідомленнях регіональної прокуратури як підстави для позовів. Можливо це й на краще, адже органам прокуратури (навіть тим, що працюють не за законами України, а за власними стратегіями), слід нарешті забувати про фантомні болі щодо загального нагляду за усіма сферами життя, від удоїв худоби до вищої освіти, у найгіршому радянському стилі. А ось новому урядові (та й новому керівництву прифронтової облдержадміністрації) потребу припинення імітації бурхливої діяльності, на фоні реальних загроз з окупованого Криму, безумовно варто взяти до неухильної уваги.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх