EN|RU|UK
Блоги Катерина Одарченко
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  122  4

Новий Виборчий Кодекс: переваги, недоліки, підводні камені

Новий Виборчий Кодекс: переваги, недоліки, підводні камені

Сьогодні, 11 липня, Верховною Радою України у другому читанні та в цілому, нарешті було проголосовано довгоочікуваний та багатостраждальний проект Виборчого кодексу України (№3112-1)

З 17(!)-го разу, після чотирирічного розгляду та подоланням 4568 поправок 230 народних обранців віддали свої голоси «ЗА». 

Що це означає для нас, простих виборців?

Законопроект було подано ще далекого 2015 року авторським колективом за участі: Голови Верховної Ради - Андрія Парубія, разом з народними депутатами Леонідом Ємцем та Олександром Черненком та рядом інших депутатів та громадських діячів. Зі слів одного з авторів проект Виборчого кодексу поєднав у собі п’ять виборчих законодавств: про вибори президента, народних депутатів, про місцеві вибори, про Центральну виборчу комісію та про державний реєстр виборців. Автори проекту наголошували, що головною новацією документа є відкриті виборчі списки.

Основною «вишенькою на торті» нового Виборчого Кодексу стають відкриті партійні списки при рейтинговому внутрішньопартійному голосуванні в регіонах, що ліквідовують поширену схему продажу місць у партійних списках за мільйони, а мажоритарники в свою чергу, не зможуть «засівати» округи.

Що це означає? Кожна партія, що балотується до Верховної Ради має сформувати загальнонаціональний виборчий список, який розподіляється на 27 регіональних списки. Тобто одні і ті ж самі депутати, які представлені в загальнонаціональному списку закріплюються за певними регіональними списками у відповідному порядку, який затверджує партійний з’їзд. Розподіл депутатів у загальнодержавному виборчому окрузі враховує відповідно внутрішньопартійні інтереси. Партійний з’їзд вважається легітимним, якщо у ньому прийняли участь 200 делегатів від відповідних регіональних партійних осередків. Загальнонаціональний партійний список розподіляється на 27 регіональних списків (або не менше ніж на 2/3 регіонів), і у кожному з цих списків має бути не менше ніж 5 кандидатів, які в свою чергу конкурують і з іншими партіями, і між собою за вище місце в регіональному списку відповідно до кількості голосів, які він отримає. 

Прохідний бар’єр залишається на рівні 5%, тому тільки партії, які його подолають отримають мандати до Парламенту.

Чому 27 регіональних округів?

Кожен регіональний округ відповідає адміністративній області, з деякими уточненнями. Виборці з АР Крим зможуть зробити своє волевиявлення в Херсонській області, мешканці непідконтрольних Україні територій ЛДНР можуть проголосувати в межах відповідно Донецької та Луганської обласних військово-цивільних адміністрацій, в свою чергу, залежно від кількості населення, м. Київ ділиться на лівобережний і правобережний регіональні виборчі округи, а до Дніпропетровської області добавляється ще 1 регіональний виборчий округ.

Як проходитиме голосування?

Кожному виборцю на дільниці нададуть бюлетень для голосування, у 

якому буде лише 2 поля. У верхньому полі вказується номер партії, за яку віддається голос, а в нижньому полі – порядковий номер кандидата в регіональному списку від даної партії. Верхнє поле є обов’язковим до заповнення, а нижнє – НЕ є обов’язковим для заповнення, таким чином при голосуванні лише за партію голос віддається першому номеру в регіональному партійному списку, який затвердив з’їзд партії, а виборець автоматично з ним погоджується.

Нова виборча система передбачає загальнонаціональну виборчу квоту, яка забезпечує однакову «цінність» мандату, щоб не виникало таких перекосів, коли один народний депутат обрався 30 тис. голосів, а на іншому окрузі рівень підтримки обранця міг сягати лише 5 тис. голосів, які легко можна було відверто кажучи «купити». Наразі застосовується наступна формула: визначається загальна кількість виборців, ця кількість ділиться на Конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних депутатів, таким чином визначаємо «вартість» 1 мандату. Відповідно потім у кожному регіональному окрузі визначається пропорційно, скільки яка партія отримала мандатів, але лише з числа політичних сил, які подолали 5% бар’єр. У партійному регіональному списку далі теж визначається, хто зайняв вищу позицію в списку відповідно до рейтингового голосування виборців в даному регіоні, і за умов отримання партією мандатів у даному регіоні, вони обираються народними депутатами.

При даних обставинах виникає таке явище, як «нерозподілені голосів» - тобто голоси, які партія набрала в регіональному округу, але їх не вистачає для отримання ще 1 мандату. Умовно, партія набрала 110 тис. голосів, 1 мандат=25 тис. голосів, таким чином в даному окрузі вона отримала 4 мандати, але залишається ще 10 тис. голосів виборців, які були віддані за дану політичну силу для репрезентативності певних інтересів населення. У масштабах країни ці «нерозподілені голоси» можуть перетворитися на ще певну кількість мандатів для партії, тому вводиться таке поняття, як «компенсаторний мандат». Тоді з єдиного загальнонаціонального виборчого списку партії, ті кандидати, які є вище у списку, але в силу якихось причин, не були обрані в регіональному виборчому окрузі, отримують мандат народного депутата України. Це зазвичай високий партійний функціонер або VIP-агітатор, який їздив по всій країні, і проводить партійну кампанію по всій країні, ходить на телевізійні ефіри тощо, але в своєму регіональному окрузі був мало, і на місці люди його не підтримала, тому відповідно до заслуг перед рейтингом партії по усій країні він отримує цей компенсаторний мандат.

На місцевому рівні нова виборча система, аналогічна до Парламентської, застосовується на виборах депутатів Верховної Ради Криму, обласних рад, міських рад міст, у яких кількість виборців перевищує 90 тисяч (до таких міст відносяться всі обласні центри, а також певна інших міст обласного значення). До того ж, на виборах міських голів таких міст застосовується принцип абсолютної більшості, як на виборах Президента: переможець має набрати 50%+1 голос, якщо цього не відбувається – проводиться другий тур, куди потрапляють два кандидати з найбільшою кількістю голосів.

Також планують удосконалити законодавче регулювання передвиборної агітації. Закон уточнює зміст поняття передвиборної агітації та форми її проведення. Крім того, упорядковуються вимоги до діяльності ЗМІ як у частині інформування суспільства про хід виборчого процесу, так і в частині їхньої участі в передвиборній агітації.

Законом передбачена процедура зміни місця голосування онлайн – через кабінет виборця на сайті Держреєстру. Це має допопогти усунути черги в органах Держреєстру виборців.

Таким чином резюмуючи до плюсів можна віднести:

- персоніфікація голосування із одночасним збереженням стимулів для загальнодержавного характеру партій;

- розподіл мандатів у загальнодержавному окрузі враховує інтереси партій;

- загальнодержавна виборча квота забезпечує однакову «ціну» мандату, послаблює вплив підкупу та адмінресурсу.

Умовно, до недоліків можна віднести:

- потенційне зростання кількості недійсних бюлетенів (за рахунок новизни виборчої системи);

- необхідність довготривалої інформаційної кампанії та якісного навчання членів комісій;

- складність підрахунку голосів та встановлення результатів (хоч по суті членам ДВК необхідно просто посортувати бюлетені з голосами за партії – записати в протокол, рейтингово розкласти по кандидатам в партійному списку – записати в протокол, направити бюлетені і протоколи до ОВК).

Вцілому новий Виборчий Кодекс дозволює більш репрезентативно представляти інтереси виборців регіонального округу таким чином, що представників від даної місцевості буде більше, а головне - від різних політичних сил, і виборець може звернутися до того народного обранця, який стоїть на захисті саме його інтересів. Цей Кодекс набирає чинність з 01 грудня 2023 року. Поживемо, побачимо…


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх