EN|RU|UK
Блоги Юрий Андреев
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  227  0

Час лікувати Україну: медична реформа очима пацієнта.

Всі ми погоджуємося, що медицина в Україні далека від ідеалу, що за всі роки незалежності удосконаленням медичної галузі майже не займалися. Новий склад МОЗу мав найвищий ступінь довіри народу України і велику надію пацієнтів. Три роки тому я, вийшовши з лікарні, теж вірив, що нова команда наведе порядок. Але помилявся... 
Скориставшись цією довірою керівництво МОЗу знищило все. І ось вже три роки нам намагаються нав’язати нову модель медицини, яка існує в інших державах, зокрема, у Великобританії. Але чи підходить нам ця модель? На прикладі реформування екстреної медичної допомоги, бачимо, що для українських реалій це не зовсім вдала спроба щось змінити.

Медична реформа потрібна, але руйнувати те що є не маючи коштів на нове, це те ж саме, що зруйнувати будинок, не маючи коштів на будівництво нового. Як не можешь побудувати новий, то ремонтуєш старий. Так і в медицині. Планували космічний корабель, а залишились в розваленому човні. Реформа має бути. Але реформа для лікарів і пацієнтів, а не для надприбутку сім`ї Супрун і наближених до неї лобістів під виглядом «громадських активістів».

Мені особисто довелося бути в країнах і Європи, і в Туреччині, і в Індії, і я могу сказати яка точно стстема охорони здоров`я нам потрібна. Це точно не копіювання якось моделі, це точно має бути індивідуальна модель.

Система загальнообов'язкового медичного страхування - це є справжня реформа медицини. В більшості країн світу працюють подібні системи охорони здоров'я, але з урахуванням особливостей регіону. В українському парламенті вже давно зареєстровані відповідні законопроекти, але депутатам все немає часу і бажання їх прийняти.

Мені особисто також близька модель Білорусії - це майже та сама система Семашко, але модернізована, пацієнт не чекає запису на узд чи до вузького спеціаліста тижнями. Білорусь теж отримала в спадок радянську систему охорони здоров'я, але вони змогли не руйнуючи побудувати систему для своєї країни і ще й розвинути медичний туризм.

Я, як пацієнт, у першу чергу, як людина, яка має орфанне захворювання, із жахом думаю, що буде із наданням медичних послуг на третьому рівні? Уже зараз ми бачимо, що українці не мають рівного доступу до якісного медичного обстеження. Скажіть, чи кожна районна лікарня в Україні має сучасний рентген апарат і мамограф? Чи можна виявити онкозахворювання на ранній стадії, якщо в Україні є лише три ПЕТ-КТ на всю країну, і то, вони у жахливому стані? І замість того, щоб розпочати реформу саме із забезпечення кожної лікарні необхідним обладнанням, ми бачимо лише ілюзію змін.

Нам замилюють очі створенням сайту для запису до лікаря онлайн, подають це як останню передову технологію. Або ж кричать про нову професію «Сімейний лікар», хоча інтернатура по спеціальності сімейна медицина була в Україні ще з 2006 року. І можливість вільно обирати лікаря та медичний заклад теж була, ще з 1998 року, задовго до Супрун...

Натомість, держава перекладає фінансовий тягар на місцеві бюджети. Скажіть, чи кожна область має змогу закупити необхідне обладнання для всіх районних лікарень у регіоні? Звісно, орієнтуватися лише на міста-мільйонники – це дуже зручно. Але ж подивіться на ситуацію за межею столиці.

Наша організація зараз збирає кошти для встановлення обладнання для обстеження в обласній лікарні. Тільки один апарат для проведення аналізів на гемофілію - коагулометр – це 30 тисяч євро. Апарат для лікувального аферезу – більше двох мільйонів гривень, проточний цитофлориметр – 6 мільйонів гривень. І це без вартості витратних матеріалів, реагентів.
Без цього обладнання ми не можемо говорити про якісну роботу вузькопрофільної лікарні, до прикладу відділення гематології.
І забезпечити медичний заклад лише за кошти обласного бюджету – це утопія, адже бюджет розвитку має йти і на школи, і на садочки, і на дороги, і на розвиток спорту, культуру тощо.

На сьогодні наслідки діяльності "молодої команди Супрун" для пацієнта:

- відсутність адекватної вакцинальноі програми, що призвела до спалахів епідемії кору та інших інфекційних захворювань;
- не вчасне забеспечення ліками хворих через міжнародні закупівлі, це мільйони онкохворих які втратили шанс на життя через відсутність ліків;
- провал пілотного проекту та Закону по трансплантацію - мільйони за кордон, сотні померлих в Україні;
- реорганізація лікарень призвела до колапсу в регіонах, через відсутність розвинутої інфрастуктури дохід пацієнта до віддаленної лікарні в деяких регіонах став фізично неможливим. Скорочення і об`єднання лікарень в областях призвело до того, наприклад, що в Тернопільській області закрили лікарню, і село яке в Україні найбагатодітніше, зараз немає доступу до медичної допомоги, тільки тому, що дороги немає доїхати до лікарні !!

Це не лише вина цього складу МОЗу, але саме цей склад міністерства відкинув Україну на десятки років назад. Краще попередників їх назвати я теж не можу, а результати Рахункової Палати показують, що в деяких питаннях нинінші очільники МОЗу виявилися навіть гіршими за попередніх.

Найболючіша тема особисто для мене – трансплантація:

- МОЗ не розробив нормативку, реєстри і все, що передбачено прикінцевими положеннями закону про трансплантацію.
- Чиновники міністерства неефективно витратили кошти виділені на запуск трансплантації в розмірі 112 млн. До прикладу, на закупівлю досі непрацюючих ЄДІСТу і реєстрів витрачено 1 млн.у.е., у сусідній Білорусії це коштувало всього 150 тисяч...
- Заміна оригінальних препаратів імуеосупесіі на генерики призвела до масової відмови пацієнтів приймати ліки. Як наслідок - витрати на закупівлю нормальних ліків з місцевих бюджетів, або з кишень самих пацієнтів, а це - мільйонні кошти.

Зараз я бачу в парті "ГОЛОС" Вакарчука одіознну Ольгу Стефанишину, яка і була одним із цих «реформаторів». І зараз, замість того, щоб конкретними справами допомагати важкохворим українцям, пані Оля звільнилася та пішла грати у вибори. Воно й не дивно, адже на руках Ольги смерть батька двох дітей Володимира Скрипова. Восени минулого року 70 днів ми просили Стефанишину оплатити лікування за кордоном. Проте тоді через намети і людей у них просто переступали і йшли грати у "Зарницю". Лише після штурму людей почули, але для Володимира було вже пізно – він помер. І таких пацієнтів - десятки. Я ніколи не пробачу чиновникам МОЗу цих смертей...

Наразі є величезний розрив між сприйняттям ситуації з боку чиновників, політиків і людей, які оббивають пороги високих кабінетів. Дуже шкода, що пацієнтів чують лише коли приєднуються ГО, депутати або журналісти. Дуже шкода, що інколи чують, але нічого не роблять. Дуже шкода, що роблять вигляд наче працюють з громадськістю, а насправді лише з своїми "ручними" фондами і ГОшками. Дуже шкода, що МОЗ втратило той рівень довіри який їм був наданий після Революції Гідності. Дуже шкода, що лише одиниці політиків і чиновників допомагають пацієнтам, а більшість використовує їх як інструмент для підняття політичного рейтингу.

Більш за все я боюсь, що українські пацієнти втратять надію і бажання боротися за життя. Важко боротися коли в тебе немає коштів на ліки. Не всі готові вийти з протягнутою рукою і просити гроші на своє лікування. Багато дорослих важкохворих пацієнтів замовчують свою хворобу в сім'ї, знаючи, що не мають коштів і не хочуть родину вганяти в борги. Багато батьків готові на все заради лікування дітей, але суми в мільйони гривень непідйомні.

Найкращі українські лікарі масово виїжджають з країни, адже тут їх працю рідна держава не може достойно оцінити.


Чи можна це назвати реформою? Не думаю, адже реформа – це якісні зміни, а не знищення. І питання в тому, чи будуть ці чиновники нести відповідальність за скоєне, чи заховаються за депутатськими мандатами та недоторканністю? Чекати результатів роботи Міністерство охорони здоров'я України та результатів реформи можуть лише здорові громадяни. У хворих немає часу на чекання. Їх хвороба повільно вбиває кожного дня.

Наша сьогоднішня медицина смертельна, як для пацієнта, так і для лікаря. Тому зміни потрібні. Справжні докорінні зміни, а не лише заміна декорацій та прізвищ очільників медичної галузі. 

Час вже українському народу позбутися делетантів в медицині та по-справжньому вилікувати Україну!


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх