EN|RU|UK
Блоги Михайло Поживанов
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  370  0

23 речення до 23-тої річниці Конституції

На жаль, для багатьох 28 червня – просто іще один вихідний день. А для тих, у кого він робочий (для політиків, аналітиків, технологів та різномастих експертів) – це привід повправлятися у словесній еквілібристиці та присягнути на вірність принципам, яких ніхто насправді не збирається дотримуватися. Дуже хочеться відійти від традиції багатослівно говорити ні про що й сказати про нашу «іменинницю» просто, тепло й по-людськи. Адже вона того варта, й інша річ – чи варті її ми. До 23-тої річниці ухвалення української Конституції я підготував 23 речення, котрі, як на мене, передають суть події.

1. Після майже доби дебатів з приводу Конституції в сесійній залі ухвалили не просто черговий закон – дякуючи 315 депутатам, які голосували «за», Україна оформила юридичне «розлучення» з Росією та радянською імперією.

2. 28 червня 1996 року вперше прозвучав затверджений Конституцією національний гімн та урочисто був внесений синьо-жовтий прапор – ми маємо шанувати ці символи незалежності, як би реваншистські сили не прагнули помножити їх на нуль.

3. В українській Конституції згадано значно більше прав та свобод громадянина, аніж його обов’язків – чи не в цьому, бува, коріння невиконання нами самої Конституції?

4. Власне, головна біда, пов’язана з Конституцією, в тому, що кожна зацікавлена особа починає тлумачити її маніпулятивно, виходячи з власного «порядку денного».

5. Для мене особисто найважливішим критерієм оцінки роботи політика є його ставлення до духу та букви Конституції, тобто прийняття її змісту та поділяння закладених у ній принципів, а також готовності беззастережно слідувати цим принципам.

  6. Як би не критикували редакцію 1996 року, Україна могла б отримати значно гірший Основний закон – ситуацію врятувала знаменита «конституційна ніч», адже на осінь 1996-го Леонід Кучма запланував референдум, на якому мала затверджуватися Конституція у його редакції. Сила парламентаризму була в тому, що Верховна Рада завадила йому повністю узурпувати владу – тож пам’ятаймо, на що здатна ВР, йдучи на дострокові парламентські вибори.  

  7. Конституція – це не папір, котрий все стерпить, її неможливо переписувати багато разів, але треба визнати, що з часом деякі її положення потребують переосмислення.

  8. Її вади пов’язані із тим вкрай складним моментом, коли Конституція народжувалася. І річ не тільки в тому, що це був перший документ такого штибу в незалежній Україні, але й в тому, що вже тоді точилася боротьба між потенційними узурпаторами та їхніми опонентами.

  9. На мою думку, один з моментів, через який наша Конституція виглядає певним «анахронізмом», пов'язаний із протиріччям між високим рівнем прав і свобод, передбачених нею, та недосконалою системою влади, яка неспроможна забезпечити гарантування цих прав і свобод. Це стосується передусім соціальної сфери, зокрема, безкоштовної медицини та освіти, котрі лишаються суто декларативними (і декоративними!) положеннями.

  10. Втім, зміна влади на якіснішу та відповідальнішу – це вже не сфера відповідальності Конституції, а наш із вами вибір. Тому ще раз принагідно закликаю ухвалити 21 липня правильні рішення.

  11. Конституція, безперечно, потребує захисту, і мені дуже прикро, що орган, покликаний стояти на її сторожі – Конституційний Суд – перетворився на ширму для маскування інтересів правлячих еліт.

  12. З потенційних нововведень, які активно обговорюють останнім часом, я є категоричним противником двопалатного парламенту, бо Україна – не федеративна держава.

  13. Двопалатний парламент не лише не розв’язав би існуючі проблеми, а суттєво поглибив би їх. Тим часом як українцям потрібне не нагромадження нових управлінських структур, а проста й ефективна влада.

  14. Щодо посади президента, то я не впевнений, що її слід лишати у Конституції України. Як не впевнений у тому, що її треба анулювати. Я маю віру лише в одне: нам потрібна сильна та незалежна законодавча влада, бо чим сильніша вона, тим потужніша в країні демократія.

  15. З іншої сторони, я не бачу великої біди у скороченні депутатського корпусу. На це є об’єктивні причини – передусім, радикальне зменшення населення України. Як не крути, але за 20 років ми втратили понад 10 мільйонів.

  16. Але річ не тільки в населенні. Нам потрібна не кількість, а якість. Дивлячись на часто порожню сесійну залу, я думаю про те, як дорого обходиться державі один день «простою» парламенту, а такі дні, помножені на місяці чи роки, виливаються взагалі в астрономічну суму.  

  17. Як людина, чиї поправки до ХІ розділу Конституції, що торкається місцевого самоврядування, у 1996 році були ухвалені повністю, не можу вкотре не сказати про наболіле: щоб у нас нарешті запрацювала реформа децентралізації, чинні закони та принципи, на яких ця децентралізація здійснюється, мають бути приведені у відповідність до Конституції України.

  18. В чому тут проблема? Та в тому, що запропонована можливість об’єднання у територіальні громади не тільки сіл, а й селищ та міст, не узгоджується з частиною першою статті 140 Конституції України, згідно з якою територіальною громадою може бути лише «добровільне об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл», котре повинно мати статус адміністративно-територіальної одиниці.

  19. Потрібно, аби структура територіальних громад відповідала системі адміністративно-територіального устрою, а не навпаки. Виправленням ситуації могло б бути ухвалення закону про адміністративно-територіальний устрій, що так і не зроблено дотепер від 1996 року. Інакше децентралізація й надалі ставатиме феодалізацією – замість бути реальним народним управлінням.

  20. Я писав про це неодноразово, тому скажу коротко: цю нестиковку слід усувати. Ми маємо жити по закону, якщо ми його ухвалили, а не ігнорувати його, коли нам це зручно. Передусім це стосується Конституції.

  21. А особливо небезпечною є гонитва за політичною кон’юнктурою, за бажанням догодити західним партнерам, демонструючи їм ерзац реформ, котрі не стикуються ані з реальністю, ані з діючим законодавством. Жити за Основним законом важче, аніж підлаштовувати його під потреби сьогодення, але ця робота того варта. На кону – наше з вами нормальне, цивілізоване життя.

  22. Згадавши на початку свого матеріалу, що Конституцію 1996 року ухвалювали майже добу, тепер мушу уточнити: насправді процес тривав 23 години. Можливо, в цьому є певний символізм? Й, досягнувши свого 23-річчя, українська Конституція почне новий відлік свого буття?

  23. В кожному разі, гадаю, що сьогодні ми всі маємо привітати один одного. Є речі, які просто не можуть бути знецінені та знівельовані. Наша Конституція – одна з таких речей. Пишаймося нею і будьмо гідними її.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх