EN|RU|UK
Блоги Анатолий Амелин
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.
  182  1

Головна умова розвитку України

Ви не замислювалися, чому одна з найбагатших республік СРСР сьогодні одна з найбідніших?

Активно спілкуючись протягом останнього року з основними політичними лідерами країни, для себе відкрив, що у жодного/жодної з них немає візії розвитку України і, відповідно, стратегії її розвитку.

На запитання про те, чи є у вас стратегія, чую зазвичай таке:

- Нам не потрібні абстрактні стратегії, нам потрібно вже сьогодні показувати реальні зміни (водночас вектор змін не згадується).

- Стратегії не працюють, світ змінюється дуже швидко (водночас два ці твердження ніяк не пов’язані, та й підтвердження першому твердженню не наводиться).

- Або кажучи про наявність стратегії, починають перераховувати тактичні цілі — судова реформа, децентралізація, комунальні тарифи — без відповіді на запитання, а яка ж мета?

Ви не замислювалися чому одна з найбагатших республік СРСР сьогодні одна з найбідніших? Так, ми вибрали демократичний шлях розвитку, але чи вибрали ми шлях?

У СРСР була планова економіка, комплексна система розміщення продуктивних сил (ще вивчав у першому інституті цей предмет), інститути, які займалися довгостроковим прогнозуванням і плануванням.

Але з розвалом СРСР вони всі залишилися в Москві. Разом з фахівцями, методологією і системою імплементації планів.

Ми ж, українці, не маючи плану розвитку, робили одну тактичну помилку за іншою:

1. Відмовилися від ядерної зброї в обмін на уявну безпеку. На "два кроки вперед" вже нікому було думати.

2. Ми не змогли ефективно управляти державним господарством. Було розірвано виробничі ланцюжки, а нових будувати ми не вміли.

3. Масова приватизація стало одним з найгірших рішень. Неефективні держкомпанії переходили у приватні руки. Там досить було усунути злодійство і оптимізувати бізнес-процеси, вони ставали вже хорошими "дійними коровами".

4. Політична система. Рухаючись демократичним шляхом, точніше створюючи ілюзію цього, ми створили систему, за якої можна купити всю державну вертикаль. І депутатів (я вже писав, річний бюджет на скупку контрольного пакета Верховної ради коштує всього 50 млн доларів), і суддів, і чиновників — у нас ділки, які вже урвали на приватизації і бюджеті капітали, навчилися зберігати собі доступ до бюджету та преференцій.

5. Ми кожні кілька років оновлюємо владу. Приходять нові зі старими гаслами — ЖКГ, податки, дороги. Але чомусь країна продовжує відставати не тільки від колишніх республік СРСР, а й від усього світу. За 28 років у нас так і не з’явилося загального бачення сучасної України і стратегії її розвитку.

"Країни, у яких немає стратегії розвитку, є ресурсом для країн, що її мають", і структура української економіки і експорту дуже чітко підтверджує цю тезу!

Наприклад, в українському експорті частка високотехнологічної продукції всього 20%. У нас зростає торгівля з ЄС, але постачаємо ми їм знову-таки сировину, а купуємо технологічну продукцію з високою доданою вартістю.

Що стосується наших політиків і їхнього ставлення до стратегії, можна згадати ефект Даннінга-Крюгера: "люди з низькою кваліфікацією не можуть прийняти правильне рішення і усвідомити свої помилки через низьку кваліфікацію".

І не зайвим їм буде подивитися на досвід інших країн, які змінили технологічний уклад і реалізують довгострокові стратегії:

1. Казахстан. Має стратегію розвитку до 2050 року.

2. США. Як ви пам’ятаєте, це був сировинний придаток британської корони, який зміг стати найбільшою економікою в світі. Скажете масони? І вони теж, а в Америки всю історію розвитку був чіткий план, якого дотримувалася країна. І Обама, ставши Президентом, презентував свій план розвитку до 2030 року.

3. Росія. Зараз завершується робота з 12-ти річної стратегії до 2020 року і активно обговорюється майбутня стратегія до 2030 року. А якщо погуглити, з подивом знайдете регіональні стратегії Росії до 2030 року, які вже ухвалені й виконуються.

4. Британія має стратегічний документ до 2030 року.

5. Сінгапур розробляє візію до 2050 року.

6. Будете сміятися, але навіть у Папуа — Нової Гвінеї є візія до 2050 року!

Цю інформацію я знайшов за 5 хвилин, не полінуйтеся, подивіться, а що там в інших країнах?

Що ж є в України, запитаєте ви?

Десятки секторальних квазістратегій (за фактом це реферати з назвою "Стратегія", які не об'єднані загальною стратегією розвитку країни).

А ще у нас є політики, які вже 28 років говорять, що стратегія країні не потрібна.

Якщо побачите цих геніїв, нагадайте їм, що "Найкращий спосіб передбачити майбутнє — винайти його".

Але дивлячись на лідерів партій, що йдуть у парламент 2019 року, і їх активних членів, можу тільки відчувати розчарування.

Також читайте, думайте, діліться і готуйтеся наступні 5 років тупцювати на місці, якщо у нас не буде стратегії.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх