EN|RU|UK
Блоги Юрій Береза
народний депутат України
  780  5

Москва нам не столиця

«…якщо ми, живши з татарами по сусідству, допомагаємо одне одному, то це розумно – не диво» (Іван Сірко, кошовий отаман Запорозької Січі)

18 травня – 75 річниця депортації кримських татар. Ще 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. В травні цього року депортацію кримських татар було визнано геноцидом і Латвією.

В 2015 році я підтримав Постанову про визнання геноциду, а тому поясню історичні та політичні причини, які пов’язані з депортацією.  

Причина перша: чому Сталін депортував кримських татар.  

Сталін депортував народи Криму та Північного Кавказу через підготовку до війни з Туреччиною. Москва працювала на випередження, щоб у майбутньому було  легше вести війну з США та Туреччиною. Як ми знаємо, до війни з Туреччиною не дійшло (в США з’явилась атомна зброя, а сама Туреччина 1952 року вступила до НАТО), але повертатись депортованим народам ще деякий час не дозволили.

Причина друга: чому після смерті Сталіна народам Північного Кавказу дозволили повернутись наприкінці 1950-х, а кримським татарам – ні.  

Заборонили повертатись кримським татарам через економічні причини. Якщо на Північному Кавказі значні сільські місцевості, де проживали депортовані народи, часто пустували, банально не було кому працювати, то будинки кримських татар вже роздали переселенцям з інших частин СССР. Щоб уникнути проблем з поверненням майна, совєти не дозволили кримським татарам повертатися.

Причина третя: втрати

Побут депортованих був тяжким, смертність – високою. Щонайменше, в перші півтора року після депортації в Узбекистані померло близько 30 000 кримських татар, що склало приблизно 20%.  До цього треба додати неймовірне зросійщення, витіснення з сфери вжитку кримськотатарської мови, яке відбулося швидкими темпами саме в умовах Центральної Азії.

Причина четверта: кримські татари і Україна

Повернення кримських татар і незалежність України взаємопов’язані речі. Тому кримські татари були головними провідниками лояльності до України в Криму. Вони точно знали, що з промосковсько-сеператиськими «соотєчєствєнніками» у них спільного шляху не може бути.

П’ята причина: окупація.

Сьогодні росіянам фактично вдалось відмежувати кримських татар від їхніх політичних лідерів. В самому Криму відбуваються численні обшуки, затримання, арешти. Очевидна тенденція до витіснення корінного народу з Криму, хоча вже не сталінськими методами, бо цьому поки що заважає більша міжнародна залежність РФ, небажання остаточно сваритись з Туреччиною, з якою Москві треба співпрацювати в Сирії. На жаль, перетворення півострову в суцільну військову базу РФ, де панує всевладдя московських спецслужб, вже фактично закінчено.  

Отже, історія відносин кримських татар та українців була різною -  було і добре, і зле. Сьогодні і українці, і кримські татари стоять перед спільним викликом – московською окупацією. Нам протистоїть сильний і підступний ворог, який репресує і кримського українця, і кримського татарина. Втім, переконаний, що ми переможемо, а Крим буде повернуто Україні - українцям та кримським татарам. Однією з опор цього переконання є ясне розуміння минулого України та Криму. Умовно кажучи, Бахчисарай ніколи не визнає Москву столицею.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх