EN|RU|UK
Блоги Борис Бабін
професор, науковий консультант адвокатського об'єднання "Barristers", колишній постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим
  1503  5

П`ятдесят відтінків зносин з агресором

Після того, як учергове було піднято нагальне та невідкладне питання розриву дипломатичних та консульських зносин з РФ - від низки неупереджених осіб почув стару мантру МЗС УРСР, яку з різними варіаціями усі ми спостерігали з 2014 року. Бо нібито відносини з РФ не можна розривати, адже там є наші військовополонені та політв`язні. Тому в котрий раз змушений розвінчувати цей вже пліснявий фейк, адже звісно не усі розбираються у специфіці дипзносин (що й дозволяє МЗС УРСР цим з особливим цинізмом маніпулювати).

По-перше, дипломатичні зносини ніякого відношення до захисту прав фізосіб не мають від слова узагалі, бо це суто консульське питання. Дипломатичні та консульські відносини є пов`язаними, але різними речами, які здійснюють різні посадовці за різними правилами. Тобто якщо завтра наприклад з Москви виїде весь дипломатичний персонал нашого посольства за виключенням консульських працівників - ситуація для громадян України в РФ ніяк не зміниться за визначенням. Міжнародне право дозволяє розірвати дипзносини без розриву консульских, або - за певним часом до розриву консульських (я б саме так і зробив, бо консульствам слід дати час завершити поточні справи з громадянами, хоча б пару місяців).

По-друге. Розрив дипзносин та консульських зносин може з нашої ініціативи перекладати функції захисту громадян на території ворога на посередників, - дипломатичні та консульські установи третьої, нейтральної держави, яка й буде надавати відповідні добрі послуги. Тому після розриву відносин наших громадян в РФ будуть захищати представники прикладом Австрії, Польщі, Швеції чи Туреччини. Для взаємин РФ та Грузії цей функціонал більше десяти років дуже добре виконує прикладом Швейцарія. Також щодо військовополонених можуть та навіть мають працювати структури Міжнародного комітету Червоного Хреста в РФ (загалом у міжнародному праві нормальної людини важко сумістити військовополонених та дипзносини, які за визначенням є явищами стану війни та миру відповідно). Звісно очікувати на таку ініціативну активність від МКЧХ в РФ було б варто, якщо б хтось в Києві не глядів їм пять років у рота (поки посадовці МКЧХ отримували медальки від окупаційної влади Севастополю), а будував діалог на засадах взаємної поваги та дотримання стандартів права Женеви.

По-трете. З сумом (та певною обізнаністю проблематики) змушений констатувати вкрай низький практичний результат допомоги полоненим/політвязням з боку наших дипломатичних та консульских установ в РФ за ці п`ять років. Звісно там в штаті є й патріоти і фахівці, але є й багато інших. Знаю конкретні приклади та факти, які, вибачте, не буду озвучувати бо жертви, яким ніякої допомоги за ці роки не надано, досі в російських катівнях. Зважаючи вищенаведене, може виникнути питання - які ж тоді реальні підстави збереження наших дипломатичних та консульських відносин з РФ? Є у мене недобре відчуття, що крім особистої політичної позиції Президента та завдань сприяння торгівлі в РФ для українського крупного бізнесу (що контроверсійно але хоч якось зрозуміло) є ще й маленькі шкурні інтересики. Бо за нашими дипломатичними установами в РФ закріплено багато різної нерухомої власності, зокрема й комерційного використання у центрі Москві. Її здають там в оренду; як мені казало одне маленьке дельфінятко бізнес ций не мільярдний, але у випадку розриву дипзносин він накриється та комусь буде на Михайлівській площі трохи не вистачатиме автівку заправити. Дуже нагадує ситуацію, коли священий гнів МЗС УРСР щодо спроб розірвання ганебної угоди з РФ про азовське рибальство насправді підпитується парою рибзаводиків, родичі власників яких за дивним збігом обставин спостерігають зі службових кабінетів куполи Михайлівського золотоверхого...

Резюмуючи, хочу надати Петру Олексійовичу одну скромну пораду (як і раніше, з великим сумом ніяк не сподіваючись на те, що до неї прислухаються). Увійти в історію (та в Верховну Раду нового скликання) можна, вчинивши щось дуже корисне для держави в останні доби президенства, зробивши таке, за що багато чого спишуть вдячні (без іронії) нащадки. готуючись по ЗНО з історії України. Прикладом - розірвав відносини з агресором.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх