EN|RU|UK
Блоги Лариса Ільєнко
громадській діяч
  198  0

"Гроші під ногами" - такий вислів вже давно на слуху, але ці "гроші" майже ніхто не монетизує. Чому так? Чи дійсно сміттєвий бізнес може бути прибутковим?

Світова практика показує, що дійсно, такий бізнес може бути прибутковим і на цю тему знято чимало відео та написано не одну статтю. Але в Україні своя реальність.

По-перше, потрібен відчутний, як для малого підприємництва, стартовий капітал і грамотний бізнес-план. Потрібно визначитися з напрямком бізнесу: чи це буде заготівля вторсировини, чи, власне, переробка. Якщо переробка, то яких саме матеріалів, адже папір та поліестр мають абсолютно різні властивості і, відповідно, технологічний процес переробки, устаткування та навіть мінімально необхідна площа для організації промислового процесу буде відчутно відрізнятися.

По друге, потрібні технології та навчання персоналу. Зараз на ринку праці важко знайти відповідальних працівників, що мають бажання навчатися новому. До того ж, конкурентна заробітна плата також збільшує витрати на старті, коли прибутку ще немає і підприємство працює "в мінус".

По-третє, законодавство в цій області ще теж далеке від ідеального, оскільки питання екологічної економіки досить молоде і у необхідних масштабах ним ніхто не займався. Тож тут підприємця-початківця можуть очікувати сюрпризи.

До того ж, переробка відходів завжди супроводжується токсичними утвореннями і тому бізнесмену необхідно забезпечити ще й екологічний захист довкілля та працівників майбутнього підприємства.

Такий бізнес може бути досить прибутковим при правильній його організації, але саме на етапі організації більшість і зупиняється. Тому реалізованих проектів в Україні так мало.

В чому найбільша складність еко-економіки?

Відсутність підтримки - і з боку влади, і з боку соціуму.

Абсолютна більшість населення не готова змінювати свої звички. Люди схильні думати, що сміття - це проблема уряду і науковців, а отже це вони мусять щось винайти і якось організувати. Вагомий відсоток населення навіть не збирається ні сортувати відходи, ні раціоналізовувати користування ресурсами, щоб... не збагачувати бізнесменів. В першу чергу, рахують можливі прибутки інших і лише потім підсумовують можливу вигоду для себе, на жаль.

Тому, без підтримки з боку держави, цій сфері дуже важко. Потужна інформаційна кампанія та податкові пільги, принаймні на перші 3 роки від старту еко-підприємства - це не просто потрібні, а необхідні заходи і для екології, і для економіки України.

Окремо мушу зауважити про "зелену енергетику" - наш "зелений" тариф чомусь значно вищий за європейський, а отже - не вигідний. Крім того, влада лобіює монополізм на виготовлення обладнання для альтернативної енергетики. Це, в свою чергу, пригнічує розвиток малого та середнього "зеленого" бізнесу. Існуюча монополія направлена не на якість послуг, а на збагачення конкретних осіб.

А як щодо "зеленої енергетики"? В Європі вже давно використовують сонячні та вітрові електростанції. Чи перспективний цей напрямок економіки в Україні?

Напрямок, безумовно, перспективний. Адже альтернативні джерела енергії - це загальносвітова тенденція. Вичерпні ресурси рано чи пізно закінчаться і чим раніше людство почне розвивати "зелені" технології, тим швидше вони стануть доступними. Я впевнена, що за якийсь десяток років ми не зможемо уявити своє життя без вітряків та сонячних батарей, як не уявляємо його зараз без смартфонів. Вони змінять свої розміри та форму, збільшать потужність, як це сталося з комп’ютерами. Але для цього над ними потрібно працювати вже сьогодні.

Я вже згадувала про занадто високий "зелений" тариф. В Європі етап зниження ціни на альтернативну енергію вже відбувся. І нам варто перейняти європейський досвід аукціонів на постачання енергії. Хто запропонує нижчу ціну, той і отримає тендер.

Верховна Рада обіцяє перейти на нову систему у 2020 році. Побачимо як буде здійснюватися цей перехід.

Говорячи про екологію не можемо не згадати сміттєзвалища, що стали головним болем для свідомих громадян та деяких політиків. Але для когось це зовсім не проблема, а стабільний прибуток. Як же заробляють на збитковості й аварійності полігонів для сміття?

Сміттєзвалища - це біда сучасності. За офіційними даними, під ними зараз знаходиться до 10% території України, за неофіційними - біля 30%. Загрозу довкіллю становлять не лише такі сміттєві монстри, як славнозвісний полігон №5 у Підгірцях, а й масові стихійні міні-звалища. Адже навіть одна кинута на ґрунт батарейка забруднює 20 м2 землі, що вже казати про сотні пакетів невідомого вмісту!
Більшість навіть офіційних звалищ не є спеціально облаштованими - це просто гола земля, на яку викидають непотріб.
Щодо полігону №5, то він від самого початку проектувався зі всіма необхідними заходами безпеки. Але його будували ще у минулому сторіччі. В ті часи відходи в абсолютній більшості були органічними. Полігон не розрахований ні на таку кількість сміття, ні на його отруйність.
Щороку КМДА виділяє мільйони гривень на утримання та реконструкцію полігону - от вам і відповідь на питання як аварійне сміттєзвалище стає джерелом прибутку для когось. Доступ на полігон закритий, перевірити хід реконструкторських робіт надзвичайно складно.
Восени минулого року КМДА прийняла рішення про закриття полігону, але через відсутність альтернативи, він продовжує свою роботу. Кошти виділяються. Керівництво полігону заперечує забруднення довкілля і звинувачує в цьому місцевих жителів та їхніх свиней - про що заявляє керівник компанії-оператора полігону №5 у Підгірцях Андрій Грущинський. За його словами, 2,4 млн м2 захороненого сміття щороку тут ні до чого і озера з фільтратом надійно відокремлені від землі поліетиленом 50-річної давнини. Цікава статистика, як на мене. І головне - ніяк не перевірити. Доступ на полігон закрито. Мабуть, є що приховувати.

В якому екологічно-економічному напрямку найпростіше організувати прибуткову справу? Щоб і довкіллю допомогти і гідно заробити.

Важко сказати, адже кожен проект залежить не лише від вигідного чи не вигідного напрямку, а в першу чергу, від уміння його організувати. До того ж, про які масштаби ми говоримо? Адже пройти своїм мікрорайоном і зібрати пляшки - теж прибутковий проект. Із витрат - лише час, всі отримані гроші - чистий профіт. Але може виявитися, що в офісі за годину ви заробите значно більше. Кожен проект залежить від багатьох факторів і кожен треба прораховувати окремо.

Загалом, якщо говорити про малий бізнес, то це може бути збір та сортування сміттєвих відходів або організація еко-фермерства, чи комісійного магазину. Можна навіть сидячи вдома і маючи лише інтернет та смартфон організувати платформу для обміну не новими речами.
Як бачите - кількість напрямків обмежується лише фантазією потенційного підприємця. І мало не кожен проект можна спростити до мінімальних початкових витрат. Більше того, у теперішніх еко-стартапів є чимало шансів отримати ґрант на розвиток від міжнародних спільнот та небайдужих організацій.

Лариса Ільєнко, громадській діяч

https://larysailyenko.com.ua/

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх