EN|RU|UK
Блоги Іванна Смачило
заступник міністра юстиції України
  94  0

Жертви сімейного насилля: що робити, якщо ви серед них?

Офіційна статистика ООН наголошує: понад 68% жіночого населення України певною мірою потерпають від домашнього насильства, серед них менше 2% звертаються по допомогу до державних органів влади. Статистика переконує, що поліцейські щороку отримують понад 100 тисяч таких звернень. Однак самі ж правоохоронці і визнають, що офіційні цифри – це лише 10% реальної кількості випадків вчинення домашнього насильства.

Одразу попереджу тих, хто в цій статистиці вбачає певні гендерні й сексистські упередження. Ні, ми не стверджуємо, що жертвами сімейного насилля є лише жінки. Чоловіки теж потерпають від жінок-тиранок. І система захисту працює однаково для представників обох статей.

Чого точно робити не варто (типові помилки жертв)?

Мовчати і думати, що проблема вирішиться сама. А ще – слухати людей, які кажуть "То й що? Ти маєш терпіти побої. У тебе ж родина, діти…"

Що можна вважати насиллям?

Нове законодавство розмежовує різні типи насильства – фізичне, економічне, психологічне, сексуальне.

Як правильно реагувати на різні прояви агресії: куди телефонувати, до кого звертатися?

Найперше – до поліції за номером 102. Особливо коли відбувається фізичне насильство. Також працює національна "гаряча лінія" із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерній дискримінації 0 800 500 335 або 116 123. Безоплатну правову консультацію можна отримати, зателефонувавши до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно). Із 2018 року безоплатну вторинну правову допомогу (це коли потрібен юридичний захист, а не просто консультація) отримують усі постраждалі від домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Зокрема всі діти.

Почали свою роботу спеціалізовані центри з надання безоплатної правової допомоги, які займаються саме справами щодо домашнього насильства. Два такі центри вже працюють у Києві. Тут є спеціалізовані юристи з проблем домашнього насильства, вся інформація та контакти соціальних служб про те, куди треба звертатися по додаткову допомогу. Невдовзі такі ж центри працюватимуть й у інших регіонах України.

Якщо ж ви не хочете звертатися одразу до чиновників – можете звернутися до правозахисних громадських організацій, які допоможуть і скерують вас до потрібної державної структури. Зараз такі громадські організації є практично в кожному регіоні.

Також можна звернутися і до "Сімейних радників", які здійснюють прийом не лише в центрах БПД, а й через соціальні мережі.

Які нові інструменти в боротьбі з насиллям запровадило нещодавно прийняте нове законодавство?

Із січня цього року набув чинності закон, що передбачає кримінальну відповідальність саме за домашнє насильство. І не лише фізичне, а й сексуальне, економічне, психологічне. Закріплення саме цих понять і передбачення за них адміністративної й кримінальної відповідальності дасть змогу, я впевнена, зменшити саме фізичне насильство. Тому що треба розуміти, що позбавлення права на навчання або змушування до навчання, позбавлення права на роботу або змушування до роботи, обмеження в доступі до їжі, до майна, навіть контроль за репродуктивною функцією – все це ознаки домашнього насильства. Але за умови, що жертва сприймає це як насильство. Тобто якщо вона має через це будь-які, зокрема й емоційні, розлади.

Новим механізмом стало запровадження термінового заборонного припису, що має бути справді дієвим механізмом впливу на кривдника. Тобто, якщо поліцейський бачить, що ситуація критична і не можна залишати кривдника разом із членами сім'ї, він сам може прийняти рішення про 10-денне обмеження не лише спілкування, але й проживання кривдника разом із жертвою. Йдеться про те, що відтепер правоохоронці матимуть змогу самостійно оцінювати ризики й ухвалювати на основі такого оцінювання відповідні рішення. Досі як було? Поліція приїхала, потім поїхала з місця події, а жертва залишилась знову наодинці з кривдником. А далі там можуть відбутися ще страшніші речі. Тож запровадження такого механізму – це річ дієва й необхідна.

Водночас щодо кривдника запроваджується й таке поняття, як обмежувальний припис. Це майже аналогічний припис, але він виноситься в судовому порядку. Суд враховує всі ризики й може заборонити спілкування, листування, спільне проживання. На відміну від термінового заборонного припису, обмежувальний виноситься на підставі звернення зацікавлених осіб, а тому допускає значно ширше коло допустимих обмежень прав кривдника і їх більш тривалі строки. На підставі обмежувального припису може бути:

  • заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
  • усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
  • обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
  • заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
  • заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
  • заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Варто зазначити, що обмежувальний припис може передбачати застосування одразу кількох заходів.

Хто такі сімейні радники?

Сімейні радники – це активні українці, лідери суспільної думки у власній громаді, більшість із них самі постали перед проблемами домашнього насильства і вже давно допомагають іншим людям боротися за свої права. Вони спільно з юристами системи безоплатної правової допомоги, фахівцями державної виконавчої служби, психологами, співробітниками Національної поліції та інших органів влади допомагатимуть громадянам отримувати інформацію з питань сімейного права та захищатимуть їхні права. Сімейні радники долучаються до проекту на волонтерських засадах. Зараз сімейні радники вже працюють у Києві, Львові, Одесі, Миколаєві та Рівному.

Коли кілька місяців тому ми розпочинали проект "Сімейні радники", критики були налаштовані скептично. Мовляв, що може дати ця волонтерська ініціатива, що вона змінить? Не минуло й півроку, а відповідей уже більше ніж запитань. Самі учасники проекту роблять його успішним. Вони своєю невтомною енергією не тільки представили громадськість у сфері боротьби з домашнім насильством, а й зробили співпрацю Національної поліції, соціальних служб, безплатної правової допомоги ефективнішою.

Люди йдуть на прийом до сімейних радників зі своїми проблемами, скаргами, багато з них стосуються саме домашнього насильства.

Що може вважатися психологічним насиллям?

Психологічне насильство, а також психічне, емоційне чи ментальне зловживання — це форма насильства, яка характеризується тим, що людина піддається сама або піддає іншу особу поведінці, що може призвести до психологічної травми, включно з тривогою, хронічною депресією або посттравматичним стресовим розладом. Це залякування, цькування, маніпуляції. Для цього виду насильства характерне формування емоційного клімату або поведінкового патерну, і важливим компонентом для виявлення психологічного насильства є систематичний характер таких дій. Психологічне насильство може бути навмисним або неусвідомленим, але це завжди є довготривалою поведінкою, а не поодиноким випадком. І за це теж існує відповідальність.

Захищайте свої права і пам’ятайте, що з будь-якої ситуації є вихід і є ті, хто щиро готовий вам допомогти!

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх