EN|RU|UK
Блоги Юрій Береза
народний депутат України
  151  3

Мінськ-2 і політична битва за Україну на виборах 2019 року

У вівторок, 12 лютого, Рада безпеки ООН провела засідання через ситуацію на сході України. Ініціатором виступила Московія, а декларований привід – четверта річниця підписання Мінських домовленостей. Тому очікувано, що путінці вкотре цинічно звинуватили Україну в саботажі «Мінська-2», а країни Заходу і Україна засудили традиційне лицемірство та постійну брехню РФії. 

Однак з «Мінськом-2» в Україні дійсно можуть бути проблеми, але не ті, про які говорить московська дипломатія. Проблеми можуть розпочатись, якщо цього року п’ята колона зможе захопити владу в Києві.     

Хто не виконує «Мінськ-2»

Агресор використовує весь арсенал своїх дипломатичних можливостей, в тому числі і статус постійного члена Радбезу ООН, щоб нав’язувати світу своє бачення війни з Україною. Суть цього бачення зводиться до відомого гасла «ихтамнет», що дозволяє РФії бодай на рівні риторики говорити про свою непричетність до війни, хоча всі розуміють брехливість такого твердження.       

Однак якщо ж говорити про логіку мінського процесу, Україна вже продемонструвала, що свої зобов’язання вона виконує. Україна відвела важке озброєння від лінії розмежування, не порушує лінію розмежування, максимально сприяє роботі Місії ОБСЄ. Можна згадати також Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» або, не лише напрацьований, але й внесений до Парламенту та попередньо схвалений, проект Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)». Та одноосібне виконання «Мінська-2» Україною – неприйнятний крок. 

Якщо Москва нічого не виконує, то це зупиняє будь-які процеси. Сьогодні Кремль не виконав три пункти, котрі прописані у Мінських домовленостях: припинення вогню, відведення важкого озброєння від лінії зіткнення та надання повного доступу ОБСЄ до окупованої частини Донбасу. Нічого цього не сталось. І коли не досягнуті базові домовленості щодо безпеки, немає жодного сенсу переходити з військового виміру на політичний. Якщо б московські власті хотіли б миру – вони б зупинили війну за один день. 

Затишшя перед бурею: що вичікує кремль в Україні?   

В кремлі не хочуть миру. Вони й далі постачають озброєння, амуніцію та фінансують бойові дії, контролюють ОРДЛО. 

Москва продовжує агресію навіть попри те, що сьогодні де-факто до мінського процесу, котрий був започаткований у нормандському форматі,  залучені США: попервах через помічника держсекретаря США Вікторію Нуланд, а тепер –  спецпредставника Держдепу США з питань України Курта Волкера. 

В кремлі вирішили тягнути час: заговорювати проблему, влаштовувати демарші в ООН, вести безплідні перемовини на низькому дипломатичному рівні і все те окозамилювання, яке вони практикують ще з часів Сталіна. На мій погляд, причина в тому, що путінці вирішили дочекатись результатів українських виборів.

Бої за Київ в два етапи: чому парламентські вибори важливіші за президентські 

Україна парламентсько-президентська республіка. Якщо сьогодні у кремля відсутня можливість провести явного промосковського президента, то можуть спробувати сформувати свою більшість у Верховній Раді. Це дозволить путінцям зсередини українського політикуму проштовхувати вигідний для них порядок денний, московське тлумачення «Мінська-2». Успіх п’ятої колони на парламентських виборах дозволить ув’язати проукраїнські політичні сили -  прихильників інтеграції України з ЄС та НАТО -  в паралічі перманентної політичної кризи. Чим більше кризи і хаосу, тим кремлю краще, бо Україна не зможе рухатись, проводити реформи і ставатиме слабкішою.  

Не дарма кум путіна наважився прямо сформулювати політичні цілі  -  необхідність створення "автономного регіону Донбас" із закріпленням цього статусу в Конституції України. Це їхній «план встановлення миру», хоча насправді це план закріплення «вічної війни». Факично це заклики до зміни меж території України і одночасно допомога РФії у проведенні підривної діяльності. 

Такі позиції небезпечні для України з багатьох причин, серед яких хочу виділити дві. По-перше, проштовхується сам дискурс про автономізації як щось цілком нормальне для обговорення в політичному полі України. І це тоді, коли в ОРДЛО окупаційна влада, керована з РФії. По-друге, це може обернутись викривленим тлумаченням «Мінська-2» на користь кремля.  

Тому цілком підтримую звернення мого колеги, народного депутата від «Народного фронту» Андрія Тетерука до Генпрокуратури розслідувати заяви головного промосковського політика. Добре, що Генпрокуратура відкрила  справу, але важливий не тільки сам процес, а й результат. Ця справа стане тестом СБУ та Гепрокуратури на здатність захищати національні інтереси України. Якщо сьогодні не зупинити п’яту колону, завтра може бути пізно.

Отже, саме Московія розпочала цей конфлікт та саме вона має його припинити, відкликавши свої терористичні війська зі східної України та Криму. Але також від Українського народу залежить, посилить або послабить кремль свої позиції в Україні за результатами президентських та парламентських виборів 2019 року. 

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх