EN|RU|UK
Блоги Іван Чупа
військовослужбовець
  318  1

Війна на опорному пункті очима сержанта

Снайпера
#choopeekwarstories

- Чупа!
- Га?
- До нас снайпера заїхали.
- Які?
- ССО походу.
- Як вгадав?
- каски модні, купа чумаданів з доп обладнанням, ружжа в чохлах.
- дк може то правачі?
- нє, не правачі. Правосєки дуже чисті і в новесеньком камуфлі. А ці - в такому ж затасканому як і ми.
- ніхуя собі ти развєдчік.

Через 3-4 години до нас в двері постукався їх вождь.
- а хто тут Чупік?
Отак всігда, не "пацани ви хто?", не "хто у вас старший?". А "хто тут Чупік". Знають, шо тут живе одморозок який за любий кіпіш кромє голодовки. Я так скоро звьоздну болєзнь зловлю.
Інколи я уявляю собі це так:
Я сиджу за столом і нажмакую свого кота Боніфація, відкриваються двері і починає награвати мотивчик "Хрещений Батько".
І я гостю кажу: ти просиш дозволу на відстріл сєпарів, але ти просиш без уваженія.
Але музика не грає. І два тижні назад Боніфацій замерз насмерть, собаки розірвали його тіло і я закопав його трупик. Біля дороги. Так і не зробивши хреста.

- привєт.
Каже він.
- здоров був.
- ми тут поработать приїхали. БРка є і всі діла.
- та всьо равно мені на ту БРку. Но то шо є - добре. Менше гємору. Якщо когось з вас захуярять.
Я починаю по дибільному реготати і мій співрозмовник пару раз хіхікає. Свій чувак, дибільний гумор розуміє.
- шо у вас є?,- питаю його.
- та почті всьо. А які тут дистанції?
- нуу ееее. Дивись прейскурант: *Витягую карту* отута - пастаянно дибіл лазить. Мєлькає 5 секунд. 1300. Тут - іногда. 600. Тут пару раз в день - 1100. І так далі.

Я механічно називаю де вони рухаються, скільки часу їх видно, як часто з'являються.

Через кілька днів вони прийшли на опорнік. Показую: ходять отут. Отут просвєт в вєтках. Тут і лови. Побачиш як буде йти зправа наліво, зліва направо зловить не встигнеш.

Сидів і курив. Згадував де сєпари бачать нас як ми йдем. Отам мєлькаєм 3 сєкунди. В'їбе канєшно. Но шось пока телята.
Не той вже сєпар пішов. Ох не той. Бувало забараниш придурка і всьо... Приїде танк чи беха і давай пиздов давать. Чи птури по бойнічкам літають, агси сиплять, мінамьоти. А зараз - хуй. Убив одного, через тиждень другого - ніхуя. Даже вже на провокації не ведуцця. Постріляв по ним - хуй в отвєт шворкнуть. Оце зара снайпєра ше одного йобнуть і всьо. Опять бігати начнуть. Опять скучно. То шо йобнуть не сомнівався. Толкові тіпи. Вже бачились і не раз.

А раньше... Раньше було луччє. В 18 часов як стемніє, анал карнавал як начнецця... І до 00. Поки не набридне. Толку нема, стрільби дахуя. Весело. Потом появилась дашка з начніком, ми навчились вночі на вспишечки стрілять і всьо. Желаючих вийобуватись не стало. Ото бехами чи чим повеселіше.

Раньше було лучче.

Почулось два постріли. Бах. Потім бах.

- ну шо?
- готов.
- заєбісь.

Пішов і зарядив КПВТ. Навів на точку де жмур лежав. Жду. Зара тянути начнуть. Хуй пападу. З КПВТ ше не стріляв особо. А КПВТшнік в одпускі. Но страху нажену...

Палив в оптіку. Через 10 минут набридло.

Сів і куру. Підійшов снайпер:
- слухай, а чо кіпіша нема? Ні мєдічки? Ні стрільби? Ніхуя.
- а вони ше і не знають шо його їбанули.
- як так?
- а отак. Піди по нашій тропінці. Стань десь і кури. І засікай скільки часу пройде коли когось зустрінеш.
- нє, ну вистрєл був.
- і шо? Тут кожні 15 минут хтось стріляє. Всім похуй. Поки в подвіррі стрілять не начнуть, ніхто нать з хати не вилізе.
- панятно.

Щоб зекономити час попизділи за ружжа, оптіки. Я троха випитував про всякі поправки. І інші речі.
- блін. Ти тут по району дахуя знаєш. Чого сам з ружжа не стріляєш?
- чесно? Настрєла нема і боюсь промазать. Стидно аж. Да, з часом всьо буде дуже гут і навчуся, і сєпар заклює, но боюсь промазать. А так - вам інфу передам а ви вже вєрняком спрацюєте.
- дк учись. Вон полігон який!
- я знаю. Но психологічно страшно. Хз даже чого.

Пройшла майже година. Оживилась радєйка.
- Чупік йди додому.
- дооообрееее мааам.
Я розрядив кпвт. На прощання глянув в оптику і побачив як три козломордих шустро підняли жмура і поволокли і окопи.

Я плюнув собі під ноги. Ось чого я, сука, не стріляю. Бо вєчно не везе. Кожен сука день ходив з ружжом і пас в одном місці тіпа. Через тиждень перестав. Один день не взяв ружжо. Тіпуля виліз і начав копать
Сууууукааааааааа. Поки на-хату-з-хати, поки вмостився і накрутив барабанчик - тільки голову побачив, що плавно спускалася.
Сукааааааааааа.

Опять два тижні з ружжом в обнімку. Ніхуя. Уїхав на день в місто - цілий день те падло там рило.

І таких випадків купа.
Може до бабки сходить? Одшепче?!

На фото: мучєнія в пристрілці ПКМН з Арчером.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх