EN|RU|UK
Блоги Остап Єднак
Народний депутат України. Позафракційний
  1293  37

Як Зеленський допомагає Порошенку

Буквально з перших секунд 2019 року українці та Україна були втягнуті в передвиборчу лихоманку. Дискусії з витівкою Зеленського розпочались з самої Новорічної ночі. З першого ж дня виборчого року команда “95 Кварталу” зуміла нав’язати свій медійний порядок денний, залишивши в глибокому ауті тих невдах, хто потратив десятки мільйонів на білборди ще з початку-середини 2018 року. Раптово вони стали ретроградами, що використовують лінійні “печерні” інструменти політичного піару.


Методи, якими суспільство втягнули в передвиборчі баталії є сумнівні. Проте вони однозначно стимулюють включеність громадян та суспільну дискусію над роллю інституту Президента в країні, і це дуже цікаво, навіть можливо безпрецедентно на моїй пам’яті в нашій молодій демократії.


Впродовж наступних три місяці ми маємо унікальний шанс оцінити:

- Досягнення діючого Президента України - в цифрах, фактах. Без сумніву цим будуть рясніти телеефіри, білборди та Інтернет.

- Візію та пропонований порядок денний діючого Президента України на наступну каденцію - цього поки що бракує в пропонованому пакеті Віри/Армії/Мови.

- Помилки та недоопрацювання діючого Президента України, розходження в обіцянках та досягненнях.


Перевагою Порошенка буде те, що він зможе показати відчутні досягнення свого офісу, продемонструвавши в попередні роки по суті всі свої найгірші сторони та помилки. Виборець зможе тверезо оцінити можливості, що пропонуються, та ризики.  Посиленням буде діючий Кабмін, який вже почав “прокачку” своїх результатів. А досягнення і справді є.


Решта “системних” кандидатів будуть пропонувати “повітряні замки” - уявні та умовні візії розвитку України. Будуть бити себе в груди та казати, що вони інші та не такі, як Порошенко. Псевдодемократи будуть фабруватись у різні кольори, мов хамелеони, претендуючи на роль політичної альтернативи. Виборець буде морщитись - від хамелеонів буде тхнути.


Саме в таких умовах роль “несистемного” кандидата могла б задовольнити запит суспільства на глибинні якісні зміни. Соцопитування чітко показували цю прірву - виборець не довіряв нікому з поточних! Натомість суспільству “згодували” сурогат Зеленського, і у мене особисто з’являється стійке відчуття, що впродовж березня ми вийдемо на політичні пропозиції, що будут складатись із різних “псевдо-”. В такій конфігурації український народ та Порошенко опиняться один в один ситуації весни 2014 року. І хоч для народу це буде менш очевидним, більш больчим та аж ніяк не бажаним, для Порошенка - дуже навіть бажаний сценарій.


Я може скажу фантастичну річ, але зміст перших заяв Зеленського та його попередній бекграунд зробили величезну послугу Порошенку. Для проукраїнського електорату це стало холодним душем. Адже тисячі вбитих солдат та мирших мешканців, страждання мільйонів українців, які переїхали або залишаються в окупації - це ціна за непорушність наших кордонів та державний суверенітет України. Це страшна ціна, зрошена кров’ю. Більше того, це вартість цивілізаційного вибору України в сторону Заходу. Зеленський своїми необережними заявами поставив це на торг перед Путіним. Далі ви можете все розуміти. В таких умовах Тимошенко, Зеленський та Бойко стають в одну лінію - потрібно це лише донести виборцю.


Неспівмірність ресурсів та можливостей  “демократичної опозиції”, неспроможність домовлятись між собою та торги з Банковою за те, щоб “Садовий не підтримав Гриценка” вже давно нікого не дивують ані на Грушевського, ані на тій же Банковій. Ті, хто найбільше горлопанять, “хрестяться та моляться”,  “надувають щоки, рвучи на собі вишиванку”, ті потім краще торгуються за місце під куполом із своїм уявним “ворогом”.


Але питання стоїть ширше, та простягається далі за вибори президента. Ми ніби не маємо сумнівів, що Порошенко і далі вестиме Україну в НАТО та ЄС, що українська Армія буде і надалі зміцнюватись. Але подібно до 2014 року, нам потрібен буде більш якісний склад Верховної Ради України, вже ІХ скликання! Потрібно пам’ятати, що як каталізатором, так і гальмом всіх головних реформ в Україні за останні 4 роки стала саме Верховна Рада. Що саме на нас покладається обов’язок впливати на визначення та затверджувати склад Кабінету Міністрів, що ми затверджуємо всіх силовиків. Ми розуміємо, що попри багато досягнень Президента та Верховної Ради України в останні роки в стабілізації ситуації та опорі агресору, ми ще не наблизились впритул до побудови справедливої країни з верховенством права. Як на мене, саме ці речі потрібно закидати Президенту в провалах його каденції (пам’ятаємо Ярему та Шокіна), а також вимагати гарантій виконання цих вимог у наступній п’ятирічці.


Якщо вище описаний сценарій справдиться, то з квітня 2019 року нам усім слід чітко виставити пріорітети:

- Громадянське суспільство та міжнародні донори повинні максимум “витиснути” з Верховної Ради до наступних виборів по прийняттю реформаторських законів, оскільки знову може відкритись “вікно можливостей”, коли ми, парламентарі, повинні будемо показати ефективність перед наступними виборами;

- Формувати потужну коаліцію реформаторів, що довели свою справжність як у Верховній Раді, так і поза нею, щоб втримати курс проєвропейських реформ в наступному скликанні.




 Топ комментарии
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх