EN|RU|UK
Блоги Іван Апаршин
військовий експерт, колишній директор Департаменту воєнної політики Міноборони та головний інспектор Міноборони, у минулому начальник Управління оборонної та безпекової політики Секретаріату Кабінету міністрів
  952  2

Для чого ТСК Винника звинуватила Ющенка у розвалі армії, а Турчинова – у причетності до продажу зброї?

Не хотів коментувати матеріали, представлені  парламентською Тимчасовою слідчою комісією з питань «розкрадання армії». Нема там що коментувати. Надто очевидна непрофесійність її членів. Надто явна їх реальна мета:  дискредитація політичних опонентів діючого президента.

Але 6 грудня потрапив в ефір із нацгвардійцем, учасником війни проти Російської Федерації. Він, зазираючи у «шпаргалку» з цифрами ТСК, говорив про брак зброї у 2014-му. І те, що армія не була готова дати відсіч агресору.

Прикро спостерігати, як захисники країни стають жертвами обману. Щоб більше ніхто не навішав їм локшини на вуха – ще раз спробую пояснити, чому і у чому ТСК бреше.

Брехня перша: армія була не готова до відсічі агресії

У ТСК стверджують, що ЗСУ не були готові до відсічі агресії. І винні у цьому, мовляв, виключно опоненти президента Порошенка. Цю тезу в ТСК пропонують сприйняти на віру, бо не дають жодного реального документального підтвердження.

Я вже не раз писав про те, що маю докази фальсифікації матеріалів ТСК – і замовчування членами комісії показників реалізації озброєння та військової техніки у 2012 році, коли міністром економічного розвитку і торгівлі був Петро Порошенко. Саме його міністерство погоджувало переліки надлишкового військового майна, яке може бути відчужено. І у цьому не було нічого протизаконного. Але комісія, яку очолює депутат від БПП, чомусь воліє цього не бачити – і страждає дивною формою вибіркової сліпоти.

Брехня друга: озброєння і техніку продавали всі, крім Порошенка

Допоможу ТСК – і підкажу, що вони «не помітили» під час свого «розслідування».

У 2012 році уповноважені підприємства  продали озброєння та військової техніки на загальну суму 417 186.70 тис. грн. До бюджету ж дійшло лише 300 954,69 тис. грн.

Для прикладу, було продано 166 танків. Для розуміння: цієї техніки вистачило би на одну танкову бригаду ЗСУ. 114 з них – це танки Т-72Б1 з нічним прицілом, які реалізувалися за ціною 241,7 тис. грн (30 тис.доларів) за один.

Крім того, на продаж у 2012-му році виставили 109 бойових та транспортних вертольотів. Мі-24 продавали по 472 тис.грн (59 тис.дол). 20 вертольотів Мі-2 продавали по 174 тис.грн (22 тис.дол).

Все це продавалося за раніше затвердженими Кабміном переліками. Крім того, Мінекономрозвитку на чолі з Порошенком приймало додаткові переліки військового майна, що може бути продане.

Так, 25 липня 2012 року на засіданні уряду був затверджений  Додатковий перелік №1 військового майна ЗС, яке може бути відчужено. Туди увійшли:

19 літаків МіГ 29 – 19 одиниць (півтори  ескадрильї), 17 Су–24 (півтори ескадрильї), 25 БМП-1 (майже батальйон), 20 тисяч карабінів 7,62 мм, 60 тисяч АКМ 7,62 мм, 47 тис.544 кулемети, 3 235 гранатометів, 7 411 пістолетів, 2 252 зенітні керовані ракети, 9 530 зенітних керованих ракет,  9 530  протитанкових керованих ракет, 4 000 пострілів для РСЗВ «Ураган», 80 000 пострілів для БМ «Град», 12 БМ-21 «Град»,  21 ЗРК «Оса», 11 356 авіаційних бомб.

Чому про це мовчить ТСК?

Чи не тому, що озброєння зі згаданого додаткового переліку продовжували продавати і у 2014-му? Вже під час агресії РФ було продано:

- 7 110 некерованих авіаційних ракет С-8КО, С-8КОМ,

- 1 506 некерованих авіаційних ракет С-5К11,

- 3 494 некерованих авіаційних ракет С-5К11Б,

- 30 ракет ПТРК "Конкурс" 9М113 (дальність до 4 км),

- 5 000 карабінів 7,62 мм,

- 60 ракет зі збільшеною дальністю і підвищеною бронебійністю ПТРК "Фагот" 9М111М,

- 14 артилерійських тягачів.

А були ж ще й інші переліки. За ними було у 2014 році продано 23 безпілотники ВР-3 «Рейс», 9 060 сталевих шоломів, 1 237 40 мм гранатометів РПГ - 7В, 35 900 7,62 мм автоматів АКМ, 5 400 7,62 мм карабінів СКС, 10 БТР-70.

Отак. У той час, коли 36 сформованих у лютому 2014-го тербатів без зброї кинули в бої – держава продавала майже 40 тисяч автоматів по 363 гривні за один. Такою кількістю можна було забезпечити 100 батальйонів!

У той час, коли влада кричала, що нам нічим зупиняти російські танки і просила у американців Javelin – вона ж продавала ракети до  ПТРК «Конкурс» по 1 143 грн. і ракети до ПТРК «Фагот» за ціною близько 6 тис. грн. за штуку.

У той час, коли нам не було чим озброїти Національну гвардію – влада продала 10 БТР-70 по 74 тис.грн за один.

Але у звіті ТСК про це – ні слова.

Брехня третя: обороноздатність держави підривали Тимошенко, Ющенко,  Турчинов і Гриценко.

На засіданні 6 грудня в Раді, коли розглядалися результати роботи ТСК прозвучали прізвища нових «фігурантів» розслідування: Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко. Прозвучала також фантастична цифра 200 млрд. дол – саме стільки, на думку членів комісії, хтось заробив на продажу зброї.

Незалежно від власного ставлення до Ющенка, якого проблеми армії цікавили мало, зазначу: саме він за поданням Анатолія Гриценка у березні 2006 року затвердив Стратегічний замисел застосування Збройних Сил України.

Цей документ базувався на аналізі ймовірних воєнних загроз для України. І визначав сім сценаріїв можливого розвитку подій – і сім типових ситуацій застосування Збройних Сил: від блокування кордону на випадок конфлікту або оборонної операції до участі в антитерористичній операції.

  Для кожної ситуації був визначений оптимальний бойовий та чисельний склад ЗСУ та ресурси, які необхідні їм для відсічі можливої агресії. У тому числі, і з боку РФ.

  З березня 2006 року ані міністр оборони, ані начальник Генерального штабу не мали права зменшувати визначені показники навіть на один патрон. Це міг зробити лише президент.

  На підставі Стратегічного замислу міністр оборони А. Гриценко затвердив  Стратегічний план Застосування Збройних Сил та формуляри бойових бригад та полків. Все озброєння, кількість якого перевищувала показники, затверджені президентом, вважалося надлишковим.

І я з усією відповідальністю стверджую: станом на 2010 рік реальні показники наявності озброєння та військової техніки у бойовому складі Збройних Сил у 1,5 рази перевищували затверджені у 2006 році.

  То про які види озброєння, що нібито вилучив А. Гриценко, на численних телеефірах розповідає пан Бригинець? Документи, які спростовують цю брехню, зберігаються в Кабміні та Адміністрації президента.

  І перш ніж згадувати про ЗРК «Бук- М1», раджу панові Бригинцю звернутися до прем’єр-міністра і подивитися підписане ще Єхануровим урядове рішення з цього питання. Або поцікавитися у Ющенка, який це рішення безпосередньо ухвалював.

Те ж саме – і щодо Тимошенко. З 2008 року я працював заступником начальника управління оборонної та мобілізаційної роботи у Секретаріаті її Кабміну і знаю про всі рішення з питань оборони. Зокрема, щодо підготовки переліків надлишкового майна, що може бути відчужено. Як би не хотілося Виннику – нема там порушень.  

Про це знає і Олександр Турчинов, якого ТСК зараз конкретно підставила.

Саме він в уряді Юлії Володимирівні був першим віце-прем’єром аж до 11 березня 2010 року. І очолював урядовий комітет з питань національної безпеки, оборони та  правоохоронної діяльності.

З лютого 2008 року у засіданнях цього комітету брав участь і я. Не пригадую жодного рішення, яке підривало би обороноздатність держави. Гадаю,  Олександр Валентинович детально поінформує пана Винника, а разом з ним - і пана Пашинського, про зміст та обґрунтованість прийнятих  рішень з питань оборони.

Брехня четверта: армію розвалювали цілеспрямовано і умисно

Намагаючись очорнити політичних опонентів Порошенка, члени ТСК договорились до того, що державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки мала мету зменшити потенціал армії.

Їм плювати, що ця програма була опрацьована з експертами країн-членів НАТО та управлінням оборонного планування Міжнародного секретаріату цієї міжнародної структури – і була спрямована на досягнення критеріїв та стандартів НАТО.

Їм плювати, що Порошенко, який з лютого по вересень 2005 року був секретарем РНБО, активно долучався до розробки цієї програми, високо оцінював її, а з жовтня 2009 по березень 2010 року як міністр закордонних справ презентував досягнення програми перед країнами-партнерами НАТО.

Більше того,основні положення цієї програми лягли в основу президентської Програми розвитку ЗСУ до 2020 року. Якщо вона була спрямована на підрив обороноздатності – чому ж тоді стратеги Порошенка створюють Об’єднаний оперативний штаб, точну копію Об’єднаного оперативного командування (ООК), створеного А. Гриценком у 2006 році – і розформованого у 2010-2012 роках за участі Віктора Муженка?

До речі, про обороноздатність. Якби ООК не було знищено – у лютому 2014-го він не чекав би команд з Києва, а негайно почав би операцію по відсічі агресії та знищенню «зелених чоловічків». І можливо, війна би не почалася.

Але ТСК такі «дрібниці» не цікавлять.

Звіт ТСК: брехня, маніпуляції і містифікація

Нагромаджуючи все нові фейки та «фігурантів» «розкрадання армії», ТСК вирішила взагалі не звітувати по більшості питань, заради яких її, власне, і створювали.

Зокрема, ані слова не прозвучало з приводу результатів дослідження організації та створення системи оборони держави, будівництва та розвитку Збройних Сил протягом 1992-2014 років. Чи про бюджетне забезпечення функціонування та утримання Збройних Сил. Не хоче, мабуть, ТСК говорити про планові показники  фінансування армії у 2019 році – коли навіть мінімальні потреби будуть недофінансовані на 20-30%!

У звіті ТСК – жодного слова про діяльність посадовців Кабміну, Міноборони та Генерального штабу по формуванню державного оборонного замовлення, розробці і закупівлі ОВТ.

 Чому? Певно, бояться вийти самі на себе.

Вони не збирались боронити країну

Пропоную заповнити «білі плями» у так званому розслідуванні ТСК. Зокрема, у частині забезпечення армії на початку збройної агресії.

Державне оборонне замовлення на 2014 рік було внесено до Кабміну лише 15 травня – коли вже два місяці йшла мобілізація. Але там не була врахована агресія РФ і реальні потреби силових структур у озброєнні і техніці – тож розглядали його аж 2 липня 2014 року, майже через чотири місяці після початку війни.

Але й тоді ДОЗ був перевантажений другорядними заходами. Натомість проблем з негайним відновленням несправної техніки, якої так бракувало армії, документ не вирішував. Замість ремонту того, що було, гроші спрямовували на науково-дослідні і конструкторські роботи. Чи закупівлю техніки, яка навіть не була прийнята на озброєння.

І всі ці 4 місяці ремонтні підприємства не могли ремонтувати техніку. Втрачався дорогоцінний час. Час, протягом якого незаконні збройні формування на Донбасі накопичували зброю, аби потім нею вбивати наших військових.

Кабмін не зміг оперативно розпорядитися навіть наявними ресурсами - і розгортання військ та проведення часткової мобілізації було практично зірвано.

Знаючи, що в ЗСУ не було у повному обсязі запасів паливно-мастильних матеріалів,  бракувало матеріальних ресурсів для забезпечення заходів часткової мобілізації, оголошеної 17 березня 2014-го року, уряд тільки 23 квітня прийняв розпорядження № 448, яким дозволив  виділити з держрезерву для ЗСУ  дизпальне та  бензин.

 А практичний відпуск бензину та солярки стартував лише в червні.

Що вже й казати про складніші речі – як то уточнення показників мобілізаційного плану ЗСУ, економіки, забезпечення населення продуктами і найнеобхіднішими товарами, а також захисту населення. Нічого цього зроблено не було. Більше того: рішенням міністра Кабміну О. Семерака було скорочено сектор з питань мобілізаційної роботи управління у Секретаріаті Кабміну – на користь помічників та обслуги.

Вони не збиралися боронити країну! Якби росіяни полізли далі, за межі Донбасу – наша економіка виявилася б не готовою до функціонування в умовах воєнного стану.

Вгадаєте, скільки відсотків звіту ТСК присвячено цим моментам? Нуль цілих, нуль десятих!

Замість підсумку

У лютому в 2014-го ми мали всі можливості протистояти російській агресії. Не вистачило тільки відповідальності і рішучості, правильних рішень з боку конкретних посадовців. Хай би ТСК поцікавилась їх прізвищами.

А владі краще би поменше піаритися на оборонних питаннях. Не треба під телекамери відправляти на літаках підрозділи десантно-штурмових військ для укріплення оборонних рубежів - вони мають інші завдання. Не ганьбіть країну. Зрозумійте нарешті: оборона країни – це не про піар. Це щоденна копітка робота, виконувати яку мають професіонали.

І якщо ви до них не належите – краще йдіть!

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх