EN|RU|UK
Блоги Геннадій Карпюк
військовий кореспондент та аналітик
  303  1

ГРА У ЖМУРКИ ЛЮБИТЕЛЯ МУРКИ

Чому Україна саме зараз так реагує на ризики російського масованого вторгнення? Є ключовий нюанс, який вирізняє ситуацію зразка кінця 2018-го від попередніх чотирьох років. Росія відтоді нарощувала свій бойовий потенціал довкола України. Вона інкогніто в режимі «зелених» чоловічків захоплювала Крим та окупувала разом із місцевими найманцями частину Донбасу. Вони з-за поребрика постачали сюди зброю, збивали малазійський Боїнг, стріляли із танків, «Градів», створили кероване із Генштабу ЗС РФ та Південного військового округу окупаційне угрупування. Але вони ніколи не визнавали, що це справа їхніх рук. Щоправда, у Росії діє ексклюзивна ліцензія на подібного роду правду – і її особисто собі виписав «уседержатель» Москви та околиць товариш Путін. Він згодом таки визнав провідну роль російських військових загарбників у анексії українського Криму.

МИ НЕ ДАВАЛИ ПРИВОДІВ НАС УБИВАТИ

Тепер, може це дехто не помітив, усе інакше. Ланцюжок подій, щонайменше від часів провокації щодо острова Тузла і до нинішнього піратського захоплення українських військових моряків, доводить що жодної маски не існує. Жодного сумніву немає: нинішня Росія, як держава, а не тільки її очільна верхівка, категорично не сприймають української державності. Вони прагнуть її ослаблення будь-якою ціною, навіть ціною тисяч життів – українців та росіян.

Ми не давали приводів нас убивати. Проте, росіяни постійно перебувають у пошуках прийнятного і логічного для пояснення внутрішній аудиторії «казусу беллі» – формальної причини для початку війни. Але з іншого боку, їм не потрібні українці як військовополонені, їм потрібні українські заручники, як засіб примушення світу визнати свою велич і виняткову маскулінність симпатика «бурановских бабушек», неоцаря і, як виявилося недавно, «партнера» Штазі на прізвище Путін. Його кліка сприймає ідею встановлення контролю над Україною як ключовий елемент побудови стратегічного буферу протистояння із Заходом та формування поясу лояльності від Балтики до Чорного моря. І навряд чи РФ ближчим часом зменшить військову активність та гібридний тиск на Київ. Чому? А тому, що цього разу для «удава» жертва виявилася надто великою і здатною до спротиву. Вони хочуть довести її до потрібної кондиції. Хоч «удав» і виповз зі схованки, він намагається грати у жмурки у всіх на виду.

Ось чому ООС замість АТО, ось чому саме зараз – 30-денний правовий режим воєнного стану в 10 областях, ось чому відмова від пролонгації договору про дружбу та співробітництво. Нам доводиться усвідомлювати, що українцям потрібно вжитися із реальністю: російська агресія почалася давно і не скоро закінчиться. Чи потрібно нам відповідати на розгорнуті уздовж нашого східного кордону ударні угруповання збройних сил Росії, які налічують майже 30 батальйонно-тактичних груп? Так, потрібно!

Ну от, що робить нормальна людина, коли бачить злодіїв під ворітьми? Тим паче, коли один з них уже шарудить у вашій господі? Звісно, вона повинна адекватно діяти, а не чекати, поки решта негідників перелізуть через паркан і вдеруться в хату! Зараз вони свідомі того, що їх помітили, але це їх не спиняє, бо на кону їхній престиж, авторитет у всьому їхньому «мире». Якщо вони не зможуть, здрейфлять, то хто їх поважатиме, хто поступиться місцем під сонцем? Це логіка гопника – й відповідно до неї і малюють сценарії кремлівські стратеги.

ЩО МОЖЕ СПИНИТИ ПУТІНСЬКИХ «ГОПНИКІВ»?

Що може спинити путінських «гопників»? Передусім, реальне втілення плану щодо введення на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей миротворчого контингенту ООН без участі російської сторони та її сателітів. А також посилення міжнародного санкційного тиску на РФ, який хоч і має свій вплив на російську економіку, проте не набув критичної ваги, та активне подання позовів щодо актів російської агресії до міжнародних судових інстанцій.

Іншим чинником безпекового балансу є очікуване Києвом розширення військової присутності НАТО в Азовсько-Чорноморському регіоні у різних форматах реалізації і загалом посилення партнерської допомоги.

Ефективна українська економіка повинна стати основним ресурсом покращення забезпечення та розвитку національного війська і спроможностей всього оборонно-безпекового блоку країни.

Поки ж в Україні триває масштабна зборова підготовка резервістів та військовозобов’язаних, переважно з бойовим досвідом, яка триватиме у складі бригад – терміном до 15 діб, а у складі навчальних центрів – до 20 діб. Там вони поліпшать свої кондиції спільно із кадровими військовими. Такі збори, до речі, дозволять додатково вишколити резервістів 1-ї черги гостродефіцитних спеціальностей (фахівці екіпажів бойових машин, снайпери, артилеристи, танкісти тощо), необхідних для доукомплектування бойових частин.

Очевидно, що Кремлю надзвичайно неприємно й дражливо сприймати той факт, що українці і цього разу продемонстрували неабиякий практичний патріотизм. Йдеться про активність резервістів, що свідчить про високу готовність і бажання громадян захищати державу. Адже до деяких військкоматів прийшло у два, іноді у три рази більше резервістів, ніж потрібно. Колір цієї смужечки на путінському індикаторі говорить «гопникам» за плотом, що неприємностей їм уже ніяк не уникнути.

Під час одного з останніх брифінгів Міністр оборони України Степан Полторак зауважив, що російська воєнна загроза не зменшується, а навпаки, існує тенденція до її нарощення. Ці виклики ставлять перед українським військом дуже відповідальні завдання. Зараз відбувається передислокація з’єднань та частин і посилення небезпечних напрямків, триває організація взаємодії між центральними органами виконавчої влади та органами військового управління задля ефективної координації й роботи. Міністр сподівається, що найближчим часом відбудеться ухвалення нормативних законодавчих актів щодо покращення спроможностей Збройних Сил у захисті держави. В інший формат діяльності переходить військово-промисловий комплекс.

–  Ми з’ясовуємо можливості нашої економіки і роботи окремих підприємств щодо збільшення обсягів постачання форменого одягу, паливно-мастильних матеріалів, продовольства. Необхідних запасів потрібно мати достатньою для того, щоб на випадок відкритої агресії Росії проти України ми могли ефективно захищатися, – сказав Степан Полторак.

Питання ймовірності чергового акту агресії цілком залежить від позиції військово-політичного керівництва Росії, передусім, Володимира Путіна. Проте наша висока здатність мобілізуватися, неймовірно потужна міжнародна підтримка України, наші чіткі дії винятково у правовій площині, що вже оцінили наші союзники та партнери, наші заходи з підвищення готовності армії до відбиття агресії і висловлена суспільством готовність їй у цьому допомогти, також витверезно вливають на кремлівський режим, стримуючи від небезпечних, передусім для нього, кроків та рішень.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх