EN|RU|UK
Блоги Тетяна Ющенко
Асоційований експерт Аналітичного центру Ukrainian Institute For the Future (UIF), адвокат Патентно-юридичної Агенції «Дубинський і Ошарова»
  287  0

Адвокатський апгрейд

Історія проведення реформ в Україні є яскравою демонстрацією того, як відсутність якісного програмного документа, який би визначив вектор зміни конкретної сфери або тактичні прорахунки щодо реалізації окресленого плану, перетворюють будь-яку розрекламовану реформу в звичайнісіньку метушню.

Втрата балансу між словом і ділом, непослідовність у реалізації обіцяного, небажання йти в ногу з потребами часу мають наслідком фрагментарні зміни, які швидко нівелюються або взагалі не приймаються старою системою. Це те ж саме, що намагатись встановити Viber на телефон Nokia 8310, без урахування фактору технічного стану пристрою.

Перейдемо від загального до конкретного.

З самісінького початку проголошення незалежності ідея реформування судової системи, прокуратури та адвокатури втілювалась без наявності комплексного підходу. Кожна політична сила, яка приходила до влади вважала своїм головним обов’язком щось «нареформувати». Справедливо буде сказати, що найбільше в цьому сенсі «постраждала» судова система. Саме її часто призначають винною у всіх негараздах українців. Адвокатура ж відбулась легким переляком в 2012-ому. В результаті отримали сюжет байки «Лебідь, Щука і Рак», коли навіть в елементарному питанні доступу до юридичної професії, немає не те, що єдності, ба навіть схожості.

Все це зумовило необхідність розгляду проблеми системи правосуддя комплексно. Так, в 2015 році з’явився програмний документ, який на 5 років, до 2020 року, визначив ті кроки, які необхідно зробити, щоб подолати системну кризу та повернути довіру людей. Кожен етап втілення Стратегії супроводжувався шаленим опором системи.

Почали з судів. Черги з тих, хто бажає змінитись, не спостерігалось. Хтось обрав позицію перечекати, а може «ось-ось «наші» повернуться». Ще дехто звільнився, не бажаючи щось комусь доводити («треба мені ото пояснювати статки та відповідати на питання…я суддя, тому задавати питання лише моя преференція»), але багато хто щиро повірив у можливість змін та почав з себе. Як наслідок, на превелике здивування скептиків всього за два роки вдалось повернути суддів обличчям до народу. І судячи з даних останніх соцопитувань, народ віддячив довірою.

Новини з фронту реформи адвокатури дещо нагадують вже знайому історію з суддями, але зі своїми особливостями. Повторення полягає в тому, що з задекларованими в Стратегії проблемами, такими як невідповідність формального статусу адвоката фактичним умовам здійснення адвокатської діяльності, недостатній рівень підготовки адвокатів, неефективність дисциплінарного контролю і етичних стандартів, більшість погоджується, але змінюватись бажають далеко не всі. Авжеж, краще суд пореформуємо… вп’яте чи вшосте!

Це ж суддя винен, що адвокат програв справу!!? А те, що позов належним чином не обґрунтовано та бракує доказів, то дарма.

Це ж суддя винен, що адвокат приніс хабар!!? А те, хто переконав клієнта вирішувати справу в протиправний спосіб, ані чи-чирк.

Та ні, шановні, правосуддя це не лише суддя! Це всі сторони процесу. Справа народжується не в канцелярії суду, а в офісі адвоката, чи в установі прокуратури, якщо хочете. І списувати всі страждання народу лише на суддів не вийде. Разом довели систему до краху, разом, будьте добрі, й відновлюйте. Доводьте, що спроможні прийняти виклик та працювати чесно й відповідально.

Факту декларування високої мети – забезпечити якісний рівень надання правничої допомоги, замало. Як слушно зауважив відомий американський психолог Джим Лоєр: «сказати, що у Вас є ціль і потім не робити нічого, щоб її досягнути, - це насамперед лицемірство, а в результаті – трагедія». В моєму розумінні найбільшою трагедією буде розчарування обнадіяного суспільства і для того, щоб цього не сталось потрібні консолідовані дії на досягнення спільного результату.

  Якщо всі з цим згодні і питання тільки в способі досягнення цілі, то давайте подивимось що з ним?

  Як відомо, в Верховній Раді наразі зареєстровано три законопроекти, які спрямовані на реформу адвокатури: президентський №9055 (основний) та два альтернативні. З першого ж дня появи на сайті законодавця основний проект перебуває в епіцентрі критики.

Але чиєї? Ні, не представників громадськості, бізнесу чи влади.

Адвокатів. Всіх? Та ні, в 99% тих, хто нині займає посади в органах адвокатського самоврядування. І все б наче логічно, адже якщо йде наступ на інститут адвокатури то по ідеї першими мають його боронити саме представники адвокатського самоврядування. Та чим більше поглиблюєшся в суть закону, тим більше розумієш, що дуже часто єдине що прагнуть захистити ці представники – власні інтереси та посади, свій вплив, а не інтереси всіх нас, адвокатів України.

Вибірково цитуючи думки Аристотеля про закон та розум, вони забувають про іншу його мудрість, яка гласить: «не здатний до каяття невиліковний». Можна скільки завгодно віднаходити недоліки, бачити злий умисел у всьому новому, обзивати тих, хто підтримує проект «порохоботами», а тих, хто проти «серйозними професіоналами», але говорити: «лишіть все як є, бо нам так добре», в помираючому організмі, безвідповідально!

Але замість того, щоб традиційно циклитись лише на тому, як вгодити адвокатам, пропоную коротко розглянути основні новели закону не з позиції що з цього отримає адвокат, а з позиції яка з цього користь людям (тому що основний стейкхолдер реформи адвокатури саме ЛЮДИНА).

1.  Хто мене захищатиме?

Громадянин України, який має вищу юридичну освіту ступеня магістра, стаж роботи 2 роки після здобуття вищої юридичної освіти на посаді помічника адвоката (стажера) та/або судді, прокурора (а не будь-який правничий стаж, як зараз), успішно склав кваліфікаційний іспит (практично ЗНО, а не персоналізований іспит в стилі школи 90-х минулого сторіччя).

2.  Як мене захищатимуть?

Є всі шанси сподіватись, що ефективно - маючи ідентифікований доступ до державних реєстрів, безперешкодний доступ до судів, прокуратури, поліції, право участі у будь-яких слідчих діях (наразі адвокати мають доступ лише до відкритих баз даних, їх можуть не допускати до клієнтів).

3.  Чи можу довіряти своєму адвокату?

Так, адже законопроект забороняє адвокатам надавати правничу допомогу одночасно двом клієнтам зі взаємовиключними інтересами або у справі іншої сторони, врегульовує інші випадки конфлікту інтересів (зараз ці положення існують лише на рівні Правил адвокатської етики).

4.  Якщо адвокат мене зрадить, чи понесе він за це відповідальність?

Так, завдання протиправними діями адвоката значної шкоди клієнту або систематичне порушення Правил адвокатської етики та норм закону про адвокатуру, що підриває авторитет професії є підставами для припинення права на здійснення адвокатської діяльності.

5.  Розповідати правду адвокату, це … безпечно?

Законопроект забороняє втручання у будь-яке спілкування з клієнтом (а не лише в приватне, як це зараз). При наявності дозволу клієнта або особи, яка звернулася за правничою допомогою, на розкриття адвокатської таємниці адвокат може, але не зобов'язаний її розкривати.

6.  Якщо моя справа токсична і на адвоката тиснутимуть, подаючи скарги, чи зможе захиститись чи кине мене?

Законопроект визначає виключне коло осіб, які мають право звернутись зі скаргою, та питань, яких вона може стосуватись (наразі зі скаргою може звертатись будь-яка особа з будь-якого приводу). Оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення зупиняє його застосування (зараз адвокат позбавляється прав з часу прийняття рішення).

  Як бачите, основний стейкхолдер має всі шанси бути задоволеним. Що ж стосується іншої групи винагодонабувачів - адвокатів, то задоволеними будуть лише ті з них, хто знайде в собі сміливість погодитись з трьома тезами:

1)  інтереси клієнта - понад усе;

2)  експерти Ради Європи, які визнали відповідність пропонованих положень законопроекту №9055, європейським стандартам, засадам верховенства права та доброчесності, таки розуміються в цих тонких матеріях;

3)  Transparency International, яка визнала законопроект таким, що спрямований на запобігання і подолання корупції в системі правосуддя, таки знає про що каже.

Одночасно з цим, вважаю, що законопроект №9055 потребує доопрацювання і слушна критика адвокатської спільноти має бути почута. Зокрема, посилюючи позиції захисника в кримінальному провадженні не варто забувати про те, що частина адвокатів беруть участь у ньому також і в якості представників потерпілого. Так само виникає питання щодо змісту поняття зловживання процесуальними правами, яке планується вмонтувати в діючий КПК України. Очевидно, що процесуальними правами наділені не лише адвокати, але й наприклад, прокурори, які також можуть ними зловживати. І якщо подивитись статистику причин відкладень судових розглядів справ, то половина з них пов’язані саме з неявкою прокурора, а не захисника. Ось вона, процесуальна рівність в дії.

А мораль цього допису така. Послідовність – наше все. Згаємо час на чвари та міжусобиці зараз, втратимо шанс на порятунок завтра. 

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх