EN|RU|UK
Блоги Олег Медведчук
Громадський діяч; голова ГО Патріотичне братство прикордонників України; учасник війни з Росією, керував тактичним угрупованням ДПСУ в секторі М зони АТО (2014р.); генерал-майор (в запасі)
  434  1

Кордон з ворогом не може бути дружнім, інакше він втрачає статус «Державного»

Ми на п'ятому році війни. Але реальним є факт, що для певної категорії української меншості Росія - цілком позитивне утворення. Хтось працює на окупантів руками, деякі заробляють там, вибачте, ротом. Звісно, що я маю на увазі певних співаків у яких творчість немає кордонів, а совість коштує досить дешево. І з цим ще якось можна миритися. Хочуть вони передати своїм нащадкам гени хохлокріпацтва – будь ласка, їх власна справа.

Турбує інше. 

Спостерігаємо ситуацію, коли  вище  національне надбання – Незалежність України паплюжиться  «слугами держави», які сприймають кордон з ворогом як джерело  для привілеїв, особистого збагачення або фінансування свого політичного майбутнього. 

Поштовхом для цієї публікації стали події у відносинах з російським не братом. Отже, мова буде йти про загрози, що існують на Державному кордоні України з Московією. Хочу не тільки вказати на проблеми, а надати деякі пропозиції з урахуванням власного досвіду як професійного військового та прикордонника. Це точно не завадить в умовах введення в Україні правового режиму воєнного стану. 

Моя особистість ще невідома загалу, тому відрекомендуюсь. 

Я, Олег Медведчук - українець проєвропейських поглядів, вільний в діях та думках, вважаю РФ головним ворогом України, очолюю громадську організацію Патріотичне братство прикордонників України. http://bratstvo-kordon.org.ua/

Ну а ще… зрадофіл, агент кремля, противник влади, порохобот, сусід по дачі з Єфремовим та, звісно ж, прихований родич того самого Медведчука (а як же інакше, прізвище бачили?), агітував за регіоналів в осередках Правого Сектору, в АТО поїхав з кулічем щоб зустріти російську армію, узагальнюючи – «він щось там не то»

Ось і познайомились. А якщо шановному читачу потрібно дізнатися про мене більше клікніть.

Стратегічний прогноз дій противника: Сьогодні Азов, завтра – Чорномор’є?

В сучасних умовах можна констатувати, що проект “Новоросія”, в первинно заявлених масштабах, для РФ втратив свою актуальність. Замість утворення суцільної смуги впливу від Харкова до Одеси агресор отримав контроль над незначною часткою української території через квазіутворення “ДНР-ЛНР”. Таким чином анексований Крим, позбавлений сполучення суходолом, залишився в ізоляції. В такому положенні він для Росії стає вкрай незручним як у військовому так і економічному відношенні. Без водопостачання півострів є проблемним для розвитку промисловості та аграрного сектору.

Йде активне будівництво Керченського мосту. Останній має значення не тільки для забезпечення транспортного сполучення АРК з материковою територією Росії. Це інженерна споруда, яка дає можливість контролю над акваторією Азовського моря, захоплення якого відкриває шлях до окупації індустріального  Маріуполя, Бердянська, морських портів та подальшого наступу суходолом для деізоляції Криму. 

На жаль ми втратили час та не створили достатнього угруповання військово-морських сил на Азові. Це слід робити негайно, незважаючи на те, що Керченська протока знаходиться під контролем ворога. Зараз охорону акваторії фактично покладено тільки на Маріупольський загін морської охорони ДПСУ. 

В цьому регіоні також необхідно збільшувати кількість сухопутних підрозділів берегової оборони, ППО, артилерії та протикорабельних засобів з одночасними заходами у відношенні сепаратистських осередків. До речі, останні переважно згуртовані саме в Бердянську. Це збільшує вірогідність початку дій противника саме на бердянському напрямку з метою оточення Маріуполя, а потім і його захвату.

Тим часом, в Чорноморському регіоні визріває цілий гібрид загроз

Чорноморський регіон має особливо важливе стратегічне  значення  для України. Наявність морських портів є ключем для розвитку економічних та військових можливостей. Агресивна Москва  буде робити все для повного позбавлення України позиції як морської держави. А це вже глобальна втрата повнокровної незалежності.

Наразі залишається високим ризик реалізації сепаратистського сценарію, для чого на Одещині ворогом сформовано розгалужену агентурно-диверсійну мережу представники якої тільки і чекають команди на активні дії. 

Для угруповання російських військ у невизнаній Придністровській Молдавській республіці давно розроблено конкретні плани «миротворчої операції» для захисту «рускоговарящіх соотєчєствєнніков».

Ймовірно Москва буде визначати час «Ч» на момент різкого зменшення фактору впливу на Росію міжнародної спільноти в поєднанні із влаштуванням нею внутрішніх заворушень в Україні. 

Зауважу, що спочатку слід очікувати гібридний наступ противника для захоплення Маріуполя та Бердянська щоб реалізувати стратегічну мету із забезпечення сполучення Криму з окупованою територією Донецької області суходолом вздовж Азовського узбережжя. Це буде проводитись одночасно з організацією масових заворушень в Чорноморському регіоні, в першу чергу на Одещині, щоб відволікти частину українських сил. 

Кланові осередки на Одещині як ризик для національної безпеки 

Крім прогалин у військовій сфері ми продовжуємо мовчки спостерігати як Одещина перетворюється в головний сепаратистсько-контрабандний центр. Розголос про те, що очільник Одеси Геннадій Труханов має паспорт громадянина Російської Федерації наштовхує на роздуми. Вражає той факт, що ситуація із «російським» мером та проблематика щодо контролю над державним кордоном злочинних угруповань цікавить тільки місцеві осередки патріотичних сил.

Замість рішучого реагування на ситуацію в Одесі, від головних українських можновладців йде загравання з місцевими лідерами клану та лунають незрозумілі пояснення своєї беззубості на кшталт «вони гарні господарники та все тримають на контролі». 

Тому маємо факти, що на оборонні об’єкти міста зухвало здійснюють напади «будівельники», військових Одещини доводять до стану зайвих мешканців, а обсяги контрабанди є, без перебільшення, захмарними. 

Турбує інформація, яка стосується і керівництва Держприкордонслужби на Одещині, а це понад 1500 км ділянки кордону. Остання подія, пов’язана із виявленням контрабанди цигарок на суму близько 200 млн грн свідчить про те, що Чорне море та ділянка з невизнаною ПМР давно відкриті для криміналітету, а трафік контрабанди знаходиться під контролем ФСБ РФ. Про зазначену подію можна дізнатися у публікації http://bratstvo-kordon.org.ua/kontrabanda-na-krovi/

Можна сміливо робити висновок, що хтось віддав вказівку прикордонникам бути «сліпими» в той час, коли буксир та баржа з контрабандою прямували  морем хоча  відомо, що в охоронців кордону є засоби радіолокаційного спостереження, які можуть ідентифікувати навіть малі плавзасоби.

Охорону державного кордону на півдні покладено на регіональне управління, яким керує сумнозвісний генерал-лейтенант Сергій Косік. У відношенні цього посадовця вже оприлюднювалась  інформація в публікації «Прецедент «Семочко» серед генералітету прикордонного відомства».

http://bratstvo-kordon.org.ua/precedent-semochko/

Зокрема відомо, що до 2014 року Косік проходив офіцерську службу виключно в Криму, де на момент окупації очолював орган охорони кордону із відповідальністю в межах всього півострова. В той час родина генерала охазяйнувалася на півострові бізнесом та коштовною нерухомістю. 

Повідомлялося, що Косік у свою бутність в Криму тримав на контролі контрабанду, нелегальну міграцію та незаконний промисел риби, що у свою чергу супроводжувалось кримським управлінням СБУ, яке склало основу окупаційного режиму. 

Після анексії Криму Косік з’явився в Одесі де очолив прикордонну службу на півдні України. Є данні, що навесні 2014 року члени сім’ї Косіка отримали російське громадянство, підозрюється, що генерал теж має громадянство країни агресора.

Нагадаю про ще одну резонансну подію в Одесі, яка схожа на вищевказану ситуацію із контрабандою цигарок. Так, в листопаді 2015 року Росією  безперешкодно захоплено газовидобувні платформи “Україна” та “Петро Годованець”. Вони знаходились в українських водах, їх охорону здійснював орган, яким і досі керує генерал Косік. В момент захоплення платформ з патрулювання були теж зняті прикордонні катери, мотивуючи це штормом. Проте “шторм” чомусь не завадив росіянам зробити свою справу.

Питань занадто багато, але відповідь «Центру» є однотипною «не чіпайте, там гарний господарник і все під контролем»…

«Мирний» україно-російський кордон

Вражає, що Державний кордон з агресором все більш нагадує приватне господарство, ділянки якого розпайовані і передаються в користування протиправним угрупованням. І як водиться, там де йде загравання з криміналітетом все закінчується чимось незворотнім та кривавим.

Про війну з Росією, мабуть, тут і не чули. Протиправна діяльність існує не просто в неконтрольованих формах, а у тісній співпраці з організованими злочинними угрупованнями російської належності, які звісно підконтрольні спецслужбам ворога. Таким чином частина грошей від контрабанди та незаконної міграції йде в Росію для фінансування її агресії.

Харківський сегмент

І знову ж бачимо тотальне ігнорування загрозливої обставини з боку посадовців, які відповідають за безпеку України. Яскравий приклад - надане фото з Харківщини, де зафіксовано ділянку кордону праворуч від автомобільного пункту пропуску «Гоптівка». Державний кордон з РФ тут перетворився в суцільну смугу безкарної протиправної діяльності. 

Одночасно, громадськості демонструються показові ділянки кордону де облаштовано так званий «Європейський вал», який безумовно дуже необхідний. Але ще також потрібно щоб реакція на протиправну діяльність на кордоні з країною агресором була не у вигляді театральної вистави, а системної протидії. 

Демонстрація досягнень в охороні кордону навколо міжнародної траси «Харків - Бєлгород» це не система дій, а скоріш - недешевий піар, який тягне самотужки прикордонний підрозділ «Дергачі» шляхом незрозумілих можливостей та корупційних поборів.  І це, шановні, проблематика всього кордону.

Фактично комплекс інженерних споруд не перекриває напрямки де активно здійснюється протиправна діяльність. Якщо подивитись на стан кордону трохи в бік - в Золочівський, Вовчанський, Дворічанський райони Харківської області, побачимо дуже сумну реальність. Коштів на обслуговування наявних, раніше облаштованих ровів та парканів виділяється обмаль. Йде природна та під впливом злочинців  руйнація загороджень. Для обслуговування потрібні техніка, люди та пальне, яких вкрай не вистачає.

Сумський сегмент

На Сумщині теж проходить державний кордон з Московією, а назви населених пунктів - Краснопілля, Білопілля, Середина Буда,  Бачівськ давно овіяно ореолом безкарної зухвалості контрабандистів та їх покровителів.

Саме через цю ділянку попи УПЦ МП у спецвагонах  вивозили Кирилу Гундяєву «общак», зібраний від пожертв недолугих українських вірян.

Саме тут ФСБ викрадало українських прикордонників, які нібито ходили в  лазню до колег по «справі». 

Саме тут, на користь країни-агресора йде активна співпраця з організаторами протиправної діяльності та здійснюється масове переправлення через  «захищений» Європейським валом кордон  товарів та незаконних мігрантів. 

А ще на Сумщині народився, певний час проходив службу та здобував оперативний досвід керманич прикордонного відомства України генерал-полковник Петро Цигикал. 

Спочатку - теза головного прикордонника де йшлося про якусь таємничу «інтегровану систему охорони кордону»:

«У Харківській області понад 140 кілометрів належно облаштованого кордону. На Сумщині практично перекрито усі основні напрямки, встановлено паркани з «Єгозою» та викопані рови. Оперативно-розшукові підрозділи зазнали суттєвих змін і активно викривають та припиняють діяльність протиправних організованих груп...»

https://dpsu.gov.ua/ua/news/petro-cigikal-sluzhba-gnuchko-reagu-na-vikliki-chasu/

Сказано міцно. Про Харківщину Вам вже зрозуміло. А чи дійсно Сумський сегмент кордону найбільш захищений в Україні? Не сталося. Навпаки, ніби спрацювала машина часу і сюди повернулися лихі 90-ті. 

Липень  ц.р. для селища Краснопілля став гірким від символізму - поле стало червоним і зовсім не від квітів. Спочатку біля кордону знайшли покинуті вантажні буси зі слідами крові та  гільзи поруч із ними. Водночас в озері було знайдено багато чоловічого одягу з кульовими отворами та документи. Вони належали трьом мешканцям Запорізької області, які планували перевезти поза пунктом пропуску на територію РФ автозапчастини.

Зниклих знайшли 4 липня. Трупи з вогнепальними пораненнями були закопані у полі, засіяному соняшником. Підозрюваних затримали. Основною версією вбивства є кримінальні розбірки угруповань, які контролюють державний кордон. 

А сталося це після оголошення урядом тотальної боротьби з контрабандою. Одночасно викликає обурення факт, що на кордоні Сумщини вільно себе почувають саме російські ОЗУ. 

Так, в ніч на 11 листопада ц.р., співробітники Сумського обласного управління СБУ, знову ж такі у Краснопільському районі затримали 9 авто з товаром на 11 мільйонів гривень. Кордон намагалися порушити 4 російські вантажівки з продуктами харчування, готові виїхати до Росії та 5 українських машин з російськими отрутохімікатами, обладнанням, автозапчастинами, що зайшли в Україну.


Злочинці чинили опір. Вдалося затримати  тільки одного порушника. Ним виявився громадянин РФ, мешканець Білгородській області. Кримінальне провадження зареєстровано за контрабанду отруйних і сильнодійних речовин, незаконне переміщення осіб через кордон та зловживання службовим становищем посадовцями прикордонної служби. 

Тобто контрабандисти безперешкодно подолали той самий рів з «Єгозою» і ніхто їм в цьому не завадив, в т.ч. - оперативні підрозділи, що «зазнали суттєвих змін і активно викривають та припиняють…»

З цими оперативними підрозділами взагалі дуже делікатна тема. Реформування в ДПСУ щодо оперативно-розшукового забезпечення дійсно проведено. Зазначеним питанням особисто займався Петро Цигикал, коли очолював посаду Директора департаменту оперативного забезпечення ДПСУ.

Фактично з оперативних працівників створилася окрема каста особистого підпорядкування, так звані МОРВи (міжрайонні оперативно-розшукові відділи). Цих працівників «плаща і кинджала» піднято на такий рівень, що вони можуть неподільно керувати процесами організованої протиправної діяльності. 

Ну, а за стан охорони кордону ці оперативники відповідати не будуть, вони ж на другому рубежі. Мабуть, їх завдання інші: обставини знати, рахувати обсяги на схемах, доповідати. Цапами-відбувайлами будуть і надалі звичайні прикордонники з яких зробили «мурах» та залишили їм тільки одну честь – носити зелений берет. 

Про ОЗУ, які утворилися в структурі Держприкордонслужби за допомогою цих «оперативних» співробітників стало відомо після оприлюднення прихованих записів розмов, що здійснював один із членів угруповання для подальшої компрометації своїх поплічників. Інформація тут 

https://pbpu.blogspot.com/2017/12/blog-post.html?m=1

Паралельна реальність

Виходить, що кордон з Росію давно став «дружнім» для окремих покидьків в погонах. Але не слід навіть допускати думок на кшталт «Все пропало!». Маю іншу мету – дати оцінку наявних загроз, вказати прорахунки та вимагати реагування посадових осіб, у функціях яких – забезпечення національної безпеки України.

Являюсь прихильником саме тої системи, коли влада реагує на об’єктивну проблематику, а не влаштовує паркан за яким – власний світогляд, а все інше – чуже. На жаль маємо паралельну та протилежну реальність: в одній йде бій за Україну, в іншій – пріоритет власної меркантильної цікавості. 

2014 рік став рубіконом в існуванні України. Йде війна з лютим ворогом. І все, що міг собі хтось дозволяти до її початку, зараз є неприпустимою зрадою. Ворог не у воріт, а давно на нашій землі. 

Загалом в Україні утворилося  ціле кодло недоторканих посадовців, які свою нікчемну первинну потребу смачно поїсти ставлять вище національної безпеки та свободи цілої країни.

Якщо не побороти цей «клан-кодло» зараз, потім заплатимо кров’ю тисяч українських солдатів щоб повернути контроль над втраченими територіями.

Можновладці різної махровості розставили на посадах, в т.ч. пов’язаних із державним кордоном, явно сумнівних людей та радіють чорному «налу» від схем протиправної діяльності чим просто «зливають» Україну.

Саме ЦЕ і обурює прогресивне, цивілізоване та патріотичне суспільство. Замість того, щоб поступитись своїми приватними інтересами та почати реагувати, владна верхівка наполегливо продовжує бути сліпою та не сприймає об’єктивної реальності, а всіх хто вказує на проблему, переводять в об’єкт протидії.

Саме ТАКА фатальна помилка, яку допускає провладна еліта, може призвести до незворотних наслідків як для політикуму так і для української державності. До влади в Україні можуть прийти промосковські сили, а ворог стане ще сильнішим.

Для того щоб врятувати Україну  Президенту слід негайно перейти до прийняття неприємних рішень із очищення влади від “особисто відданих та перевірених часом” посадовців з категорії – “заробітчан на державній казні”, “правоохоронців на схемах”, “смотрящіх від влади”, “совкових ідеологів” та “недолугих пристосуванців”. 

Доречним стане приклад, який стосується Держприкордонслужби України, де володію обстановкою з перших джерел. 

До 2017 року прикордонним відомством керував генерал Віктор Назаренко, який фактично створив у відомстві клан із посадовців кадебешного минулого, що призвело до негативних наслідків у вигляді втрати морального духу прикордонників, масового відтоку персоналу та системних зловживань. І в той момент, коли прикордонники  очікували зняття Назаренка з посади, за яким тягнувся неприємний шлейф, Президент нагородив останнього званням генерала Армії України та зробив своїм радником, а керівником ДПСУ призначив наближену до Назаренка особу - Петра Цигикала. Невже не зрозуміло, що таке рішення обвалило рівень довіри до влади в основної частки прикордонників, а це десятки тисяч осіб.

Оборона під час воєнного стану повинна бути активною

В умовах сучасних загроз від агресії РФ Президент України прийняв єдине правильне рішення щодо запровадження правового режиму воєнного стану. Мета підкреслена – захист і оборона державного кордону. 

Слід негайно запровадити такий комплекс дій за яких будь-які спроби агресії ворога, протиправна діяльність на кордоні з РФ є неприпустимими, повинні жорстко припинятись, в тому числі із застосуванням зброї. 

Зрозуміло, що той український посадовець, який буде викритий у співпраці з ворогом, а на рівні з цим - у допомозі в організації протиправних схем на кордоні з РФ, повинен притягатись до кримінальної відповідальності за державну зраду Україні.

Вважаю, що для забезпечення ефективності правового режиму воєнного стану доцільно вжити наступних заходів:

 1. Керуючись ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, треба прийняти кардинальні превентивно-профілактичні рішення щодо усунення з посад керівників, які можуть хоч якимось чином саботувати оборонні заходи та сприяти ворогу. 

В основну групу ризику повинно бути включено посадовців керівного складу правоохоронних органів, органів місцевої влади, установ та організацій, які раніше підозрювались у сепаратизмі, не перешкоджали (тобто сприяли) криміналітету, протиправній діяльності на кордоні з РФ - країною агресором в Одеському, Харківському, Сумському, Донецькому, Луганському, Приазовському та Причорноморському регіонах. 

В Держприкордонслужбі це обов’язково стосується окремих осіб зі складу керівництва Департаментів оперативної діяльності, внутрішньої та власної безпеки АДПСУ, Південного та Східного регіональних управлінь, органів та підрозділів Одеського, Харківського та Сумського прикордонних загонів.

2. Керуючись Законами України Про державний кордон України (ст. 18, 22, 23, 24), Про правовий режим воєнного стану(ст. 1, 8), в межах контрольованих прикордонних районів, в інших окремих місцевостях, де введено воєнний стан, треба прийняти рішення, якими встановити особливий режим в’їзду і виїзду, пересування, знаходження осіб, руху транспортних засобів, переміщення вантажів.

В цих рішення слід передбачити обмеження у вигляді:

 - заборони руху дорогами, які ведуть до Державного кордону, лінії розмежування з окупованими територіями, узбережжя моря тощо поза визначених військовою адміністрацією маршрутів і без надання на це письмового дозволу військового керівника; 

- заборони переміщення партій вантажів, товаро-матеріальних цінностей дорогами, які ведуть поза маршрутів до визначених пунктів пропуску через Державний кордон та КПВВ на лінії розмежування з окупованими територіями;

   - обмеження  діяльності та робіт, які негативно впливають на реалізацію визначених обмежень воєнного стану  біля  державного кордону України, в контрольованому прикордонному районі та інших місцевостях ;   

- перевірки документи у осіб, проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян; 

 - обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на територіях, де діє воєнний стан;

- заборони використання приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування (в тому числі на транспортних засобах);

- вилучення у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян телекомунікаційного обладнання, телевізійної, відео- і аудіоапаратури, комп’ютерів, а також у разі потреби інших технічних засобів зв’язку у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану.

3. В пунктах пропуску через Державний кордон та контрольних пунктах в’їзду(виїзду) через лінію розмежування запровадити тотальне обмеження на в`їзд в Україну осіб чоловічої статі громадян РФ. Рішення на пропуск приймати тільки за поважних причин, після фільтраційних заходів органами СБУ.

Звісно, що термін воєнного стану в 30 діб є недостатнім та його буде доцільним продовжувати при збереженні основної загрози.

Головне, що цей особливий період надасть можливість покращити обороноздатність країни та одночасно зрозуміти хто з політиків, посадовців правоохоронних структур, державних та місцевих органів влади, окремих громадян дійсно хоче щоб наш кордон зберіг свій священний статус - ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ.

Борімося, поборемо! 

Слава Україні!


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх