EN|RU|UK
Блоги Катерина Левченко
урядова уповноважена з питань ґендерної політики
  1098  11

ЯК ГОРДЕ ТА ЛАСКАВЕ СЛОВО "БАБУСЯ" ПЕРЕТВОРИЛИ НА ОБРАЗУ ТА ДИСКРИМІНАЦІЮ ЖІНОК У ПОЛІТИЦІ

Днями з’явилася зовнішня анти-реклама Юлії Тимошенко. В ній використаний в якості зображення спотворений образ Юлії Тимошенко з її рекламної кампанії 2018 року із слоганом "Останній шанс для бабусі"

Цей допис не про тих, хто зробив рекламу про "бабусю", кому це вигідно, хто виграв та хто програв і не про те, чиї рейтинги після цього підуть догори, а чиї - донизу. Ці питання до політологів, політтехнологів.

До речі, і політики, і громадські активісти, і небайдужі громадяни відреагували на цю рекламу однозначно – негативно. І в цій реакції відображено не тільки і не стільки ставлення до політика, скільки до використаних методів політичної боротьби.

Можна уявити, що така анти-реклама - це тільки квіточки напередодні складного 2019 року. І визнати – до брудних технологій додався ще й сексизм.

Тож цей допис про сексизм в політиці і публічному житті. Саме про сексизм, як дискримінацію людей через їхню стать. Бо ця "анти-реклама" є прикладом сексизму по відношенню до жінок, а значить і дискримінацією жінок за ознакою статі.

Сексизм включає до себе, але не обмежується секситськими висловами або словесними образами, применшенням професійної ролі жінок, зменшенням або недовірою до професійних здібностей жінок. Пов'язаний з ґендерними стереотипами та ґендерними ролями, сексизм конструюється системною суспільною недооцінкою та упередженнями щодо здібностей представників тієї чи іншої статі, найчастіше, як і у нашому випадку – жіночої.

Сексизм по відношенню до жінок в українській політиці не є винаходом листопада 2018 року. "Одні кажуть, що наш уряд великий, інші, що в уряді немає жінок, ні на кого подивитися під час засідання Кабінету міністрів. Одні нудні особи. При всій моїй пошані до жінок – не жіноча справа проводити реформи"[1] - ці слова, датовані 2010 роком, належать тодішньому прем’єр-міністру М.Азарову.

Під час дебатів на телеканалі ZIK про новий склад Центральної виборчої комісії (ЦВК) 25 січня 2018 р. колишній голова ЦВК Я. Давидович висловив стурбованість в тому, що з ЦВК "хочуть зробити "жіноче царство" та запустити туди "жіночий батальйон", адже попередньо кандидатами в цей орган є дев’ять жінок , що складає 60% від загальної кількості членів ЦВК. Але є ще більша загроза - керівні посади в цьому органі теж можуть зайняти жінки".

З нещодавнього – наведу слова народного депутата Володимира Мисика під час засідання Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності по відношенню до народної депутатки Вікторії Пташник про те, що жінки вносять "большую сумятницу в наш мужской коллектив" і "я отвечаю за то, что феминизм здесь не пройдет"[2].

Звертаючись до Юлії Тимошенко усіх жінок "відправляв" на кухню будучи кандидатом в президенти і В.Янукович: "в первую очередь, считаю, что она - премьер-министр и должна нести ответственность за каждое свое слово. А если она женщина - то должна идти на кухню и показывать там свои прихоти".[3] Це ілюструє, що від сексизму жінки страждають в будь якій сфері, навіть тоді, коли займають посади високого рівня.

Можна додати, що нинішня анти-реклама - це ще й ейджизм – дискримінація за віком. Але, як на мене, ейджизм в ситуації з анти-рекламою є вторинним і інструментальним, способом продемонструвати неефективність і неможливість саме жіночої політичної діяльності.

Тож ця анти-реклама є не тільки прикладом прямої образи в бік Юлії Тимошенко. Вона є прикладом дискримінації усіх жінок, незалежно від їх віку та роду діяльності, від участі чи не участі в політичному чи громадському житті.

Які аргументи дають мені підстави робити цей висновок? Перш за все використання визначень, які надані в Законі України "Про засади державної політики запобігання та протидії дискримінації".

Утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери (стаття 1). В статті 5 цього Закону визначено, що утиск, є формою дискримінації.

У вас можуть виникнути запитання – чому називання "бабусею" є утиском? Це ж почесно, це ж означає мати онуків та онучок тощо. Все це так, коли це стосується приватного життя людини, і коли мова йде про спілкування в сімейному або дружньому колі, про родинні зв’язки і взаємини.

В політичній сфері негідно звертатися до людини "бабуся" або "дідусь". Бо ці статуси і ґендерні ролі мають дуже віддалене відношення до політики, а точніше не мають ніякого. В політиці (в ідеалі) важливими є знання, навички, вміння виконувати всі ті функції, які належать політикам. Але. Але коли мова йде про жінок, увага до приватного та сімейного життя, а також зовнішнього вигляду ледь не перебільшує увагу до професійної діяльності.

Тож негативний зміст застосування в анти-рекламі терміну "бабуся" не викликає сумніву. Варто обуритися усім бабусям, на те, що цей статус і роль подаються як ознаки немічності та безпорадності. Життя то демонструє все з точність до навпаки. Але існуючі в суспільстві та суспільній свідомості ґендерні стереотипи часто далекі від життя.

Ну і якщо є "бабуся", то має бути і "дідусь". Значна кількість якщо не більшість українських політиків чоловічої статі підпадають і по віку, і по наявності онуків під це визначення. Але взагалі не міряють його на себе, тим більше в політиці. Слова Сомерсета Моема "Світ – дім чоловіка, дім – світ жінки" продовжують бути домінантними в уявленнях про сучасну політику. Висновок – автори анти-реклами не тільки принизили людську гідність Юлії Тимошенко, але ще раз вказали усім жінкам на їхнє "місце" в житті (ну у власному розумінні) – сиди вдома.

Але за цим брудом вбачається і позитив. Жіноча участь стала видимою реалією сучасної політики і альтернативою вже усталеним політичним механізмам, які багато в чому гальмують розвиток країни. Тож це не тільки проти Юлії Володимирівні. Це свідомо чи підсвідомо проти кожної жінки, яка є або збирається йти в політику. Бо жінки в політиці – це також зміни і реформи в країні. Більше жінок – більш реформ.

Як реагувати на цю анти-рекламу? Суспільство вже відреагувало негативно. Кажуть, вона швидко почала зникати з вулиць. Бо в правовому полі позиція Української держави визначена в законі "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", назва якого вже говорить сама за себе, і дія якого поширюється на всі сфери суспільних відносин.

Що робити? Більше активності і політичної участі жінок. Необхідність тимчасових спеціальних заходів у вигляді ґендерних квот для її зміцнення, оскільки сьогоднішні цифри представленості жінок в політичній сфері України є одними з найнижчих в Європі. Визнання важливості антидискримінаційних політик, розроблених та прийнятих в середині самих політичних партій, в тому числі тих, які очолюють жінки (це буде й ґендерна інтеграція і розвиток самої політичної сфери). Адміністративна відповідальність фізичних та юридичних осіб за дискримінацію за будь якою ознакою відсутня. Для її введення потрібні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Від дискримінації страждають не тільки на високих посадах. Особистий досвід пережитого сексизму може стати суттєвим поштовхом для зміни неефективного існуючого національного механізму реагування на факти дискримінації за ознакою статі, вдосконалення якого допоможе усьому суспільству.

[1]https://tsn.ua/ukrayina/azarov-provoditi-reformi-ne-zhinocha-sprava.html

[2] https://life.pravda.com.ua/society/2018/10/18/233691/

[3] https://www.pravda.com.ua/rus/news/2010/01/21/4651468/

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх