EN|RU|UK
Блоги Дмитро Карп
громадсько-політичний діяч, координатор ГО «Автомайдан Київ», Голова спілки «Гідність»
  255  0

Патріотичне братство прикордонників чи агентура ФСБ на особливий період.

Сьогодні ФСБ має розгалуджену мережу власних агентів по всій Україні, на виявлення та знешкодження якої необхідно багато років. Левова частина з них – колишні працівники правоохоронних органів та військовослужбовці. Сьогодні мова піде про агентуру зі складу колишніх прикордонників. Майже всі вони закінчили радянськи прикордонні навчальні заклади КДБ СРСР, де й були завербовані «особливими відділами» КДБ. Особливість функціювання «особливих відділів» полягала в тому, що всі вони замикалися на центральний апарат у м. Москва, обминаючи республіканське підпорядкування, тому після розпаду радянського союзу всі особови справи агенури залишились в РФ та були переведені в статус «агентури на особливий період». Саме це 2014 році дало змогу правонаступникам з ФСБ швидко розгорнути свої резидентури на території України. Враховуючи те, що Державну прикордонну службу практично з моменту створення до 2014 року включно очолював Микола Литвин (брат Володимира Литвина, який “протягнув” через Парламент ратифікацію Харківських угод шляхом фальсифікацій та безладів у Верховній Раді), агентура особливого періоду не просто очікувала свого “зіркового часу” за командою ФСБ , вони “успішно” працювали на кордоні та робили приголомшливу кар’єру під протекцією більш впливових агентів впливу. Після звільнення Миколи Литвина з посади очільника ДПСУ прикордонне відомство почало поступово виявляти та виключати зі своїх лав агeнтуру на особливий період. Ви запитаєте, чому ж їх не притягнули до кримінальної відповідальності? Тому що частину такої агентури повністю розконсервували та вони приймали активну участь в організації окупації Криму та допомагали військовому втручанню РФ на Донбасі. Ця категорія зрадників наразі знаходиться на окупованих територіях, тому наразі притягнути їх до відповідальності не є можливим – потрібен час. А от інша частина досі діє на території України, але знайти відвертий кримінал у їх діях вкрай важко. Їх задача – інформаційні диверсії та підрив довіри до ДПСУ в різний спосіб. Знайти склад злочину важко, а от виявити демаскуючі ознаки та зв’язки з ФСБ, враховуючи біографію, легко. 

Ми вже неодноразово писали про дивну компанію колишніх прикордонників, які раптово перетворились в громадських діячів, одягли вишиванки та почали розповідати про любов до України, паралельно поливаючи брудом ДПСУ. Юрій Харченко, Володимир Тунік, Сергій Дайнеко, Олег Медведчук, Роман Шевченко та інші. Всіх їх пов’язує між собою вірна служба Миколі Литвину, робота на Східній ділянці кордону, тісні зв’язки з регіоналами, накшталт Єфремова та навіть зв’язок з сепаратистами накшталт Болотова. Більшість з них була звільнена з лав ДПСУ в 2014-2015 роках, хтось навіть встиг відмітитись в АТО та натягнути на себе фейкову репутацію захисників України. Хоча той же Сергій Дайнеко відмітився тим, що відпустив Болотова, якого затримали прикордонники в Луганській області. Чому? Тому що Болотов довгий час був водієм та довіреною особою Єфремова, під протекцією якого Сергій Дайнеко робив свою кар’єру в Луганському прикордонному загоні. Що вони роблять сьогодні? Створюють громадську організацію, в яку під патріотичними лозунгами намагаються залучати віськовослужбовців. Основна задача – дискредитація роботи ДПСУ під будь-яким приводом, а якщо приводу немає, вони його вигадують.

 Але всьому є межа. Останнім приводом для власного піару та розгону зради вони обрали смерть Вадима Березенського, прикордонника із Закарпаття, на якого здійснив наїзд автомобілем контрабандист. Вадим Березенський 18 листопада помер в лікарні від отримних травм. Що робить агентура особливого періоду? ГО “Патріотичне братство прикордонників” розповсюджує заяву, в якій звинувачує ДПСУ в приховуванні інформації про поховання загиблого прикордонника, мовляв керівництво ДПСУ приховує важливу інформацію про інцидент та бажає зам’яти ситуацію. Піар на крові та повна нісетніця, більше того, злочинець, який здійснив наїзд, вже за гратами, без права застави. В той час, коли про цей жахливий злочин говорить не лише Голова ДПСУ, а й Президент України. Але ж знайдуться люди, які повірять у відверту брехню псевдопатріотів. Звісно, українці завжди з болем та співчуттям реагують на інформацію про загибель військовослужбовців під час виконання службових обов’язків. І користуючись почуттями українців, роблять хайп в соціальних мережах та піар на смерті, добре освідомлюючи, що жодна попередня іхня історія про “зраду” не мала й приблизно такого відгуку. А на чолі всієї агентурної громадської організації Олег Медведчук - генерал – майора у відставці. На їх сайті написано, що Олег Медведчук приймав участь в АТО, але виявився настільки патріотичним та чесним, що це не сподобалось новому керівництву ДПСУ та його звільнили. Добре, що Миколі Литвину та Олександру Єфремову він подобався, при чому настільки сильно, що У 2012 році Указом Віктора Януковича на особисте прохання Єфремова Олег Медведчук ставати генерал-майором. Раптом став патіотом та хотів захищати Україну? Чому ж тоді не пішов в інше відомство, якщо мав проблеми з керівництвом ДПСУ? Адже цілий генерал-майор, військовслужбовець із досвідом участі в АТО мав би бути дуже бажаним. На крайній випадок, тоді ще добровольчі батальйони приймали активну участь в бойових діях на Сході. Але ні! Генерал-патріот вирішив стати громадським діячем та морочити голову ветеранам. Така задача для ФСБ набула більшого пріоритету. Сьогодні вони намагаються розширити мережу за рахунок залучення ветеранів в регіонах та створення регіональних відділів ГО. Для задурювання людей на сайті розміщена детальна інформацію про те, який Медведчук патріот. Правда деталізація чомусь стосується періоду після 2014 року, “особливого періоду”. Але ми вирішили, що це нечесно. Тож вирішили трохи розширити інфромацію про біграфію “головного патріота” серед прикордонників до 2014 року. 

Медведчук Олег Іванович народився 21 травня 1972 року у м. Новоград-Волинський Житомирської області. Після закінчення Хмельницького вищого артилерійського командного училища у 1993 р., проходив службу на різних посадах в Харківському загоні.

Через родинні зв’язки (вихід на В.Медведчука) за час служби обзавівся великим колом впливових знайомих, серед яких: Кушнарьов Євген, Пшонка Артем, Вадим Слюсарев та багато інших. (Вадім Слюсарев– друг дитинства Артема Пшонки, до 2010 року беззмінний керівник прикордонного підрозділу «Дергачі» Харківського прикордонного загону. В 2010 році , з приходом до влади партії регіонів, розпочинається «дикий» кар’єрний зріст – з майорської посади переміщений на генерал-майорську до м. Києва, очолює управління внутрішньої безпеки та становиться «смотрящим» за ДПСУ від партії регіонів, всі кадрові призначення на ключові посади проходять лише за узгодженням з ним.)

Завдяки цьому у 2003 році став наймолодшим начальником Луганського прикордонного загону. За час керівництва яким, під егідою тодішнього голови Луганської облдержадміністрації Єфремова Олександра, активно впроваджував контрабандні схеми переміщення паливо-мастильних матеріалів та вантажів на російсько-українському кордоні. Отримав особисто від Єфремова квартиру в центрі міста Луганськ. Важливо відзначити, що в той час і до 2014 року межа в Луганській області була клондайком, який приносив контрабандистам і їх дахувальників надзвичайні прибутки. Тому на посаду командира Луганського загону призначалися тільки свої люди і тільки за погодженням з Єфремовим. Випадкових людей там ніколи не було.

В 2004 році, за вказівкою Єфремова та Кушнарьова приймав участь у Всеукраїнському з'їзді народних депутатів та депутатів місцевих рад (відомий також як Всеукраїнський з'їзд депутатів Верховної ради АР Крим, місцевих рад усіх рівнів) — з'їзд депутатів, що відбувся 28 листопада 2004 року на противагу Помаранчевій революції(по створенню Південно-Східної автономної республіки).

В березні 2006 року саме з цієї причини, був переміщений (схований) до Східного регіонального управління на посаду заступника начальника штабу.

На його місце призначено Короля Артура, який обіймав посаду першого заступника начальника Луганського загону (за клопотанням О.Медведчука у Єфремова), з метою збереження контролю над організованими діючими протиправними схемами. З цим завданням А.Король успішно справився, за що теж отримав від Єфремова квартиру в центрі Луганська. До речі, сьогодні Артур Король працює головою Міловської державної адміністрації Луганської області, ще й відповідальний за співпрацю з прикордонниками Луганської ОДА. Куди дивиться очільник Луганської ОДА, це окреме питання для іншого довгого допису. 

В 2010 році, у зв’язку з хворобою (туберкульоз)його було переміщено до підрозділів Східного регіонального управління, а на його місце було призначено Геннадія Магась, який не виправдав сподівань кураторів – Єфремова, Слюсарева, та протягом року був замінений на відомого нам всім «патріота» Сергія Дейнеко, який, в свою чергу, відновив не тільки канали контрабанди, але й створив нові канали незаконної міграціїПримітним є ще й той факт, що в цей час Єфремов постійно знаходиться в Києві (керівник Партії Регіонів) і всі грошові потоки за контрабанду здійснюються між Дейнекою та особистим водієм Єфремова - Болотовим… Ось чому по налагодженим каналам протиправної діяльності в 2014 році в Україну потрапили війська агресора; затриманого Ігорем Момотом Болотова було відпущено; безперешкодно заїхав Хаммер від Жиріновського; був зданий сепаратистам прикордонний загін в якому знаходилась велика кількість зброї та набоїв. 

В червні 2010 році, після приходу до влади партії регіонів, в Криму на дачі у Януковича відбулось заслуховування Литвина, шо там відбувалось широкому колу не відомо, але з тієї зустрічі Литвин приїхав сивий та вже в липні в прикордонних військах розпочалися нікому на той час не зрозумілі кадрові перестановки. 

Так, в 2010 році давно забутого О. Медведчука при лобіюванні В. Слюсарева (людина Пшонки)призначено першим заступником начальника Північного регіонального управління, який, в свою чергу, відразу розставив своїх людей на кордоні. О. Медведчук постійно агітував особовий склад за діючу владу, натякав на особисті зв’язки з керівництвом Партії Регіонів.

Цікаво виглядає те, що саме в липні 2010 року одночасно з переміщенням О.Медведчука з Сходу на Північ, з Півночі на Схід переведено його друга полковника Мельниченка Віктора Івановича.

В грудні 2011 року раптово та неочікувано для всіх В. Мельниченка призначають в АР Крим першим заступником командуючого, де він і зрадив батьківщині. При цьому чітко простежується те, що В.Мельниченко був завербований спецслужбами РФ (можливо за часів навчання або під час проходження служби в Харківському загоні)та входив до резидентури особового відділу ФСБ РФ в Прикордонній службі України, яким можливо керував або і досі керує В. Слюсарев. Напевно саме тому керівництво Азово-Черноморського управління в упор не бачило військових кораблів РФ, що протягом декількох років згружали військову техніку та обладнання готуючись до аннексії… 

В. Мельниченко, на жаль, поставлене завдання Москви виконав в повному обсязі.

Війна триває. І не лише на Сході. Війна триває. І не лише зі зброєю. Війна триває. І не лише відкрито. Наш ворог безчесний, наш ворог не лише приховує обличчя зеленою балаклавою, а й одягає на себе вишиванку та тримає в руках український прапор. І одна справа, коли на ці псевдопатріотичні заклики реагують цивільні люди, і зовсім інша – коли в цю аферу намагаються затягнути прикордонників. Військовослужбовці-прикордонники мають добре розуміти, як працюють ворожі спецслужби. Військовослужбовці-прикордонники мають добре пам’ятати, які страшні наслідки подібної роботи настали для нашої країни. Це життя їх побратимів, це горе в сім’ях їх колег, це лють від розуміння, що вчорашній колега зрадив твою караїну, твою службу, тебе особисто. Це втрата контролю над частиною кордону

Будьте розумними, розважливими, пам’ятайте минуле і перемога буде за нами!

Слава Україні! 


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх