EN|RU|UK
Блоги Петро Олещук
Політолог
  436  1

Про "міжнародні організації" та національні "розборки"

За часів СРСР була така відома інформаційна практика: розміщення новини у якійсь "іноземній газеті" (здебільшого – виданні місцевої компартії, що фінансується за ті ж радянські гроші), аби потім її опублікувати у радянських ЗМІ уже з посиланням "на іноземну газету". Звісно, "іноземці" ж говорять лише правду. Вони не зацікавлені, а тому – об’єктивні.

Зараз в Україні нова мода – залучати "західні організації" у будь-яких ситуаціях як універсальний критерій істини. "Там" - не можуть помилятися. Ну а те, що на Заході існує купа структур із купою варіантів фінансування – це "деталі".

Ну от наприклад всі, мабуть, пам’ятають звіт організації "Ерсайт" з Великобританії, який стосувався стану справ із вирубкою українського лісу, та обумовив цілком конкретні правові наслідки в Україні – заборону вивезення лісу. Хоча, мабуть, уже на цьому етапі у багатьох залишалися підозри. Зокрема, чому, борючись із нелегальною вирубкою, треба забороняти легальну? Може все ж краще спробувати із нелегалами бодай щось зробити?

Цього тижня у ВРУ пройшов круглий стіл на тему: "Міжнародні аспекти корупційних зловживань при торгівлі українською деревиною" за участю представників цієї є громадської організації "Ерсайт". Що він показав? А показав він виразні ознаки маніпулювання та підтасування даних із метою надання гучного висновку. Проведені іноземцями дослідження не підтверджені відповідними статистичними даними та офіційними документами, не зазначено конкретні лісогосподарські підприємства, в яких нібито збирали інформацію. Фактично, всі їх матеріали – це компіляція з "жовтої преси". Автори "доповіді" посилаються на 412 джерел, зокрема 131 повідомлення преси чи посилання на інтернет видання. Серед 13 наведених посилань на судові справи 10 мають або помилки у назві, або незрозуміле походження, 32 джерела являють приватне листування та матеріали особистих розмов. Зі всього списку джерел лише 13 статей (або 3 %) мають прізвище автора, а 23 (або 6 %) є нормативними офіційними відповідями та офіційними документами.

Тепер питання – "навіщо"?

Всі ці тілорухи розгортаються на фоні загальної стурбованості долею українських лісів. І це зрозуміло. Всі бачили ці кошмарні кадри "голих" українських гір. Ясно, що ситуація викликає відгук серед громадян, і цей відгук досить легко використати в своїх інтересах.

Паралельно питання держлісгоспів починає привертати увагу з боку "серйозних людей" з оточення президента, які раптово починають цікавитися вітчизняною деревообробкою. І це теж зрозуміло. Лісгоспи – один з небагатьох ресурсів України, що ще не опинився офіційно в руках "міцних власників" з числа представників "талановитих родин". Але якщо підняти питання просто так – може бути неприємний розголос. А от якщо мова буде йти про передача в ефективне управління "збиткових активів", а саме "приховану приватизацію" - це вже зовсім інша річ. Головне, зробити все і справді тотально-збитковим. Оскільки лісгоспи можуть заробляти лише на легальному продажу ліса, то треба обмежити їх у цьому. І все – питання вирішене. Прикриватися при цьому можна фактом нелегальних та грабіжницьких вирубок. Якщо при цьому "накинути" досить емоцій, то ні в кого не виникне питання: а чому треба обмежувати законну діяльність для боротьби з незаконною? Може, краще, запровадити щось більш дієве? Наприклад – тотальний облік та чіпізацію усієї української деревини, аби можна було легко відслідкувати її походження?

Все це питання риторичні, але головне не це. Головне – розуміння того, що інформаційні кампанії зараз ведуться серйозно та професійно, і не треба у них одразу ж сприймати всю інформацію за "чисту монету", хто б не був її формальним автором. Техніка "ми дізнаємося правду з індійської газети" нікуди не поділася, але набула нових, більш цікавих та виразних рис.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх