EN|RU|UK
Блоги Арсен Жумаділов
радник Голови Меджлісу кримськотатарського народу, керівник Кримського інституту стратегічних досліджень
  897  7

Успішна автономія: секрети ефективності Південного Тіролю. Частина 2

У першій частині матеріалу про Південний Тіроль я окреслив історичні передумови до формування наявного в ньому політичного устрою. Ця ж стаття сфокусована на головних аспектах існуючої наразі політико-правової системи і сформованої суспільної моделі в провінції.

Отже, Другий статут Автономії, основний нормативний документ Південного Тіролю, набув чинності 20 січня 1972 року. У 115 статтях він комплексно врегулював основні аспекти діяльності органів публічної влади в провінції, їхньої взаємодії із центральною владою в Римі, принципи використання мов. З того часу і донині Другий статут Автономії лишався в цілому незмінним, лише одного разу значно трансформувавшись внаслідок конституційної реформи 2001 року. Тоді по всій Італії відбулась децентралізація влади, що відобразилось і на Автономії.

НЕ ЩО, А ЯК

Ключовий аспект, який варто врахувати до часткового наслідування в Криму, є не стільки система норм матеріального права Південного Тіролю (адже вона відображає іншу соціальну, етнополітичну конфігурацію, аніж кримська), а досвід інституціоналізації процесу пошуку рішень, їхнього узгодження та ухвалення.

Інакше кажучи, не так важливо для нас, про що домовились Південний Тіроль і Рим, як те, яким чином.

Річ у тім, що після ухвалення Другого статуту Автономії учасники політичного процесу утворили спеціальний постійно діючий майданчик для оперативної координації з питань імплементації Автономії на практиці. Таким майданчиком стала так звана "Комісія Шістьох" – колегіальний орган, що складається з трьох представників центрального уряду та трьох представників провінційного. Комісія розробляє "декрети впровадження" (enactment decrees), які ухвалюють виключно консенсусом усіх її членів. Після цього проект декрету впровадження потрапляє до уряду Італії, який ухвалює його своїм рішенням без направлення до парламенту. Після цього ухвалений декрет набуває чинності. Правова сила таких документів є вищою від законів Італії, оскільки останні не можуть суперечити першим і приводяться у відповідність до ухваленого декрету.

Ця процедура дозволила ефективно реалізувати статут Автономії. З 1972 року було ухвалено понад 130 таких декретів. За свідченням місцевих експертів, якби не постійна робота Комісії Шістьох, статут Автономії лишився би мертвим документом без практичної реалізації.

Віддалено подібна модель взаємодії існувала під час етапу активної діяльності Робочої групи Конституційної комісії, яка напрацьовувала проект змін у частині Розділу Х Конституції України. Нагадаю, що від травня 2017 і по травень 2018 року уповноважені особи від органів державної влади, науковці і представники кримськотатарського народу разом формулювали рішення щодо концепції та загальних параметрів майбутньої автономії в Криму. У результаті на розгляд Конституційної комісії було запропоновано три документи: проект змін до Конституції в частині розділу "Автономна Республіка Крим", проект закону "Про статус кримськотатарського народу", а також проект закону "Про корінні народи в Україні".

Маємо усвідомлювати, що, коли ці проекти будуть проголосовані Верховною Радою, то набуття ними чинності стане не кінцем, а початком на довгому шляху наповнення цих норм практичним змістом, конкретизації і деталізації у разі неоднозначного тлумачення, подальшого удосконалення з огляду на нові обставини, що виникатимуть у майбутньому. Отже, подібний до тірольського механізм взаємодії має право на існування задля оперативного і ефективного вирішення регуляторних потреб. Можливо, доцільним буде продовжити мандат Робочої групи Конституційної комісії, чіткіше визначивши порядок її діяльності, принципи формування персонального складу, а також, найголовніше, її повноваження.

ГОВОРІМО ЗРОЗУМІЛОЮ ВСІМ МОВОЮ. ТОЧНІШЕ – МОВАМИ.

У Південному Тіролі місцеві мешканці здебільшого вільно володіють кількома мовами, що дозволяє їм вільно переходити з однієї на іншу. У громадах, як правило, існує не одна, а дві чи три школи, де викладання відбувається відповідно німецькою, італійською або ладинською мовами. При цьому в кожній з таких шкіл вивчають і мову сусіда. Таким чином, досягається загальний рівень володіння мовою, достатній для комунікації між мешканцями провінції мовою кожної з громад. Є особливість, що ладинці у Південному Тіролі живуть компактно у долинах двох річок, і відносно ладинської мови це правило працює лише в таких регіонах.

Нагадаю, що, згідно проекту нової автономії в Криму, кримськотатарська мова в Кримській автономії використовуватиметься поруч із державною. Це загальна норма, форма здійснення якої залежатиме від взаємного розуміння між органами влади і представницькими органами кримськотатарського народу. Як варіант, заклади освіти можуть бути спільними зі змішаним навчанням. Хоча, більш ймовірно, що реалізовуватиметься доокупаційна модель, схожа із південно-тірольською, а саме створення окремих "національних" закладів освіти. У будь-якому разі кінцевим результатом надання освіти в школах Криму має стати вільне (добре) володіння кількома мовами всіма жителями півострова.

КВОТИ, ПРОПОРЦІЇ, КОНСОЦІАЦІЇ

Політична система Південного Тіролю побудована за моделлю так званого консоціоналізму, тобто на принципах пошуку широких коаліцій у представницькій гілці влади та пропорційності у виконавчих органах. Вибори до провінційного парламенту відбуваються за пропорційною системою із низьким бар’єром, що дозволяє навіть невеликим партіям бути представленими у парламенті. Половину каденції парламенту його спікером є німецькомовний тіролець, половину – італомовний. Для ладинців існує квота в 1 місце в парламенті, що, по суті, дорівнює 3% від загальної кількості мандатів (35).

Парламент формує провінційний уряд. Тут діє пряма норма Автономного статуту, якою врегульовано, що "склад Провінційного уряду повинен відображати кількісну вагу лінгвістичних груп, як вони представлені в Провінційному парламенті". Так, у минулому уряді з восьми урядників шість було німецькомовних і по одному від італомовних та ладиномовних. У нинішньому уряді, який формується парламентом із більшим ніж минулого разу відсотком італомовних тірольців, очікується співвідношення 5-2-1. Знову ж таки одне місце в уряді для ладинців гарантується Автономним статутом.

Президент провінції, як правило, німецькомовний тіролець має двох віце-президентів обов'язково від двох найбільших лінгвістичних груп – одного італомовного, одного німецькомовного.

Пропорційність поширюється не тільки на процедури формування керівної ланки виконавчої гілки влади, але й на всі суб’єкти публічного права: органи державної влади, місцевого самоврядування, публічні компанії. Пропорційність також застосовується при розподілі суспільних благ. Так, наприклад, при наданні соціального житла, видачі студентських грантів або фінансуванні культурних програм уряд має розподіляти ресурси відповідно до кількісного складу населення.

Запропонована в проекті змін до Конституції та відповідних законопроектах автономія в Криму не включає в себе подібні механізми пропорційності. Натомість закладена квота в розмірі однієї третини депутатських мандатів для представників кримськотатарського народу на рівні регіонального парламенту. Ця квота має забезпечити достатню представленість кримських татар і в органах виконавчої влади через встановлені чинним законодавством механізми їхнього формування. Таке рішення, на мій погляд, на даному етапі є більш адекватним наявним у Криму обставинам, а саме: рівню взаємної недовіри між етнічними групами в Криму, а також рівню культури взаємодії між місцевими політичними елітами.

При цьому я не виключаю, що із плином часу, із розбудовою атмосфери довіри та напрацюванням практик ефективної взаємодії квотність поступиться пропорційності і в Криму.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

Спроектована в 1972 році Автономія Південного Тіролю за час існування довела свою ефективність для мешканців провінції. Політична стабільність, яка була досягнута завдяки налагодженню дієвих механізмів взаємодії між різними етнічними (лінгвістичними) групами, сприяла економічному розвитку регіону. Внутрішні інвестиції, а також зовнішні інвестиції передусім австрійського бізнесу лягли в основу швидкого зростання виробництва та відповідно благополуччя населення.

Децентралізація, яка відбулась в Італії в 2001 році, при цьому залишила більшість податків, що справляються в провінції, у місцевих бюджетах. Майже 9 з 10 євро, які збираються в Південному Тіролі, лишаються в Південному Тіролю. Це сприяло покращенню місцевої транспортної інфраструктури, соціальних об'єктів, посиленню соціального захисту населення.

Автономія в Південному Тіролі безперечно є історією успіху, хоча і в ній є свої вади.

Наприклад, демократичність процедури ухвалення згаданих декретів впровадження викликає певні питання. Також жорстка сегрегація всього населення на лінгвістичні групи може в певній мірі ускладнювати процес інтеграції суспільства. У спроектованій автономії в Криму авторам проектів вдалось, як на мене, розв'язати ці проблеми більш досконалими інструментами.

У будь-якому разі головним уроком, що можна винести, досліджуючи Південний Тіроль, що успішні автономії можливі, а ключем до успіху є постійна і ефективна комунікація.

Цю комунікацію Українська держава і кримськотатарський народ вивели на новий рівень в 2014-му році. Ми почули один одного. Однак, щоб рухатися далі, маємо не зупинятись, продовжуючи цей поступ.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх