EN|RU|UK
Блоги Микола Пасічний
к.е.н, доцент кафедри фінансів Київського національного торговельно-економічного університету
  961  0

Податковий лабіринт

Податкова політика держави не має бути об’єктом для перманентних експериментів, відсутність стратегічного підходу до розвитку її основних параметрів шкодить національним інтересам. Сформульований Гераклітом вислів, що все тече – все змінюється, має резон, необхідно постійно удосконалювати механізм фіскального регулювання до вимог сьогодення. Проте, маючи добрі наміри подекуди болісно наступаємо на граблі, не досягнувши планових результатів повертаємось до відправної точки податкових новацій. Складається враження, що нас закинули у податковий лабіринт, звідки вибратись доволі складно. Виокремлено лише певні блоки для аргументації вищесказаного: 

1. Конфігурація системи фіскальних органів. На початковому етапі податкова і митниця були самостійними інституціями у підпорядкуванні Міністерства фінансів, згодом дані органи підпорядковуються Кабінету міністрів, потім їх об’єднують у Міністерство доходів і зборів, нарешті перейменовують в Державну фіскальну службу і знову підпорядковують Кабінету міністрів через Міністра фінансів. В результаті тривалого пошуку оптимуму мали б забезпечити злагоджену робота фіскалів та мінімізувати трансакційні витрати, проте на практиці зафіксовано певні недоліки такої моделі. Наразі проектується модернізація будови фіскального органу шляхом виокремлення самостійних інституцій: податкової, митниці, служби фінансових розслідувань. Кардинальні перетворення системи управління податковою сферою демонструють відсутність консенсусу в даному питанні, та бажанні підпорядкувати фінансовий менеджмент під конкретні кон’юнктурні, короткострокові завдання. Крилов у "Квартеті" більш влучно описав такий стан речей.

2. Прогресивна чи пропорційна шкала оподаткування податком на доходи. З початку незалежності до 2003 року функціонував широкий діапазон прогресії ставок податку на доходи фізичних осіб: у межах 10–50 % обсягу сукупного доходу, що мало б забезпечити «соціальну справедливість» та зниження нерівності в доходах населення. По факту одержали низьку фіскальну ефективність прогресії за рахунок розповсюдженості практики виплати зарплат у конвертах та нарахуванні працівникам мінімальної заробітної плати. Основним платником податку тривалий час виступав найбільш справний платник – бюджетний сектор. З 01 січня 2004 року встановлено пропорційну шкалу оподаткування на рівні 15 % із перехідним періодом ставки 13 %. В процесі подальшого розвитку податкової системи неодноразово на порядку денному стояло питання повернення до диференціації оподаткування доходів населення з огляду на доцільність врахування принципу соціальної справедливості. Водночас крок прогресії був малозначимим, а з 2016 року знову повернулись до застосування єдиної ставки податку. Не здивуюся, якщо надалі актуалізуватиметься ініціатива відновлення прогресивної шкали оподаткування з благими соціальними поривами. Емпіричний досвід свідчить, що в країнах з емерджентною економікою, у яких недостатня якість розвитку інституційного середовища та річний розмір доходів на душу населення нижчий аніж 18 тисяч доларів США запровадження прогресивної шкали є недоцільним та малоефективним. 

3. Акцизна політика. Добрі наміри щодо підняття ставок акцизного податку в якості пошуку додаткового ресурсу для фінансування бюджетних видатків щорічно присутні в процесі розробки проекту головного кошторису країни. Влучна аргументація щодо впливу зростання ставок податку на тютюнові вироби і алкоголь на збільшення надходжень та зниження споживання шкідливих товарів багатьох вводить в оману. В дійсності, недостатній рівень обґрунтованості рішень у даній сфері призводить до нарощування тіньового сегменту ринків підакцизних товарів, невиконання індикативних планових показників бюджету. Фінансові інституції не здійснюють комплексну прогностичну оцінку еластичності попиту з урахуванням зміни цінової динаміки та рівня доходів населення. Спираючись на досвід розвинутих країн ЄС щодо розміру податкових ставок нехтуються факти суттєвих прорахунків різкого підняття податкового навантаження в країнах Центральної та Східної Європи. Затверджений 8-річний графік підняття ставок акцизного податку на тютюнові вироби щорічно на 20 % став компромісним варіантом для держави та бізнесу. Разом з тим, з 1 липня 2019 року планують додатково підвищити акциз на 9 % для генерації таких потрібних додаткових бюджетних доходів у виборчий рік. Проте, ризики впливу такого рішення на обсяг тіньового ринку продукції не презентували.

4. Механізми фіскальної децентралізації. Потужне та наділене достатнім обсягом фінансового ресурсу місцеве самоврядування є запорукою поступального розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Водночас питання яким чином забезпечити баланс щодо розширення фінансової автономії територій та не поглибити міжрегіональну диференціацію економічного розвитку залишається відкритим. Постійно змінюються пропорції відрахування податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток, запроваджено 5 % акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів, введено податок на майно. Але недостатньо уваги приділяється питанням оподаткування нерухомості, визначенням бази оподаткування не квадратних метрів, а її вартості, що звісно вимагає здійснення системних і поетапних змін. 

Держава потребує схвалення фіскальної стратегії з чітким визначенням ієрархії цілей, завдань, інструментарію їх досягнення та центрів відповідальності. Перебування у податковому лабіринті є небезпечним і деструктивним кроком, який відділяє нас від цивілізованого розвинутого суспільства.





Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх