EN|RU|UK
Блоги Анна Турчинова
к.п.н. , доцент , декан факультету природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова
  6150  15

Батьки, увага!

     Шановні батьки, 2 жовтня цього року МОН України підписало Наказ №1047  « Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогів з іншими органами і службами»   Раджу його прочитати. 

https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vhttps: 

Справа , дійсно, благородна і корисна. Але, коли читаєш цей Наказ, відразу виникає вкрай багато питань. І перш за все таке: той, хто готував його, консультувався із педагогами, педіатрами, юристами, психологами? Бо складається враження, що текст Наказа був запозичен із шведського або канадського або німецького документу,  « залит» на Google перекладач і представлен як документ розроблений МОН України. 

Давайте по тексту. Документ визначає, що педагогічні працівники мають спостерігати за поведінкою дітей, що правильно, і мають « здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей». Види домашнього насильства поділяються на чотири категорії: психологічне, фізичне, економічне та сексуальне. До ознак психологічного насилля відносяться крім замкнутості, агресивності, нападів люті тощо, швидка стомлюванність та знижена увага. Знаєте, я була б вкрай здивована, якби діти при наявності такого шаленого навантаження, яке вони мають у школі, не мали швидкої втомленості та зниженої уваги. Також педагоги мають визначити « наявність стресоподібних розладів психіки  та психосоматичних хвороб, депресивних розладів». Хочу нагадати укладачю цього наказу, що студенти закінчують ПЕДАГОГІЧНИЙ , а не медичний університет. У педуніверситеті не вивчають  психіатрію і хвороби.  В них вивчають різновікову психологію. А це не одне і теж саме. Вчителі не можуть виконувати роботу лікаря,  вони абсолютно не компетентні у медицині. 

Далі читаємо, що ознакою насильства може бути « приналежність батьків до сект».  До яких, вибачте, сект? Можна список надати? 

До ознак фізичного насилля вдома відносять скарги « на головний біль, біль у животі». А чому відразу це характеризується як домашнє насилля? Може, у дитині починається грип або вона втомилась або з‘іла щось не те.  Може, краще дитину до лікаря відправити, а не до уповноваженої особи з- поміж працівників закладу освіти? 

Ознаки економічного насилля чомусь включають « втомлений і хворобливий вигляд». Да наші українські діти , особливо ті, хто добре навчаються, у середині другої чверті саме так і виглядають, бо мало відпочивають, ще меньше бувають на свіжому повітрі, спортом, як правило, не займаються да і часу на це не мають. А к травню усі мають біло- зелений колір обличчя та сині кола під очима.  

Ознаками сексуального насилля є « знання термінологіі та жаргону не властивих дітям відповідного віку». Ну, шановні, скажу, що жити у суспільстві і не чути поганих слів, просто неможливо. Тут тільки два варіанти : або закрити дітям вуха або дорослим припинити матюкатися.  Такого не може бути апріорі.  Тобто, місія не здійснена.  Моя подруга розповідала  мені як її 6- річний син, якого вже навчили читати та писати, одного разу підійшов до дошки і написав слово ‚с#ка‘. Вчителька підізвала його і запитала звідки він знає його.  ‚ Да на заборі біля нашого будинка написано ‚ Путін-с#ка‘ ,- була відповідь хлопця.  Ну і до чого тут насильство? 

 Але більш за все мене турбує те, як у школі з-поміж працівників будуть обирати уповноважену особу, яка у разі підозри щодо домашнього насильства буде проводити бесіду із дитиною та встановлювати факти цього насилля. Жодного педагога- предметника  такому не навчають. Для цього потрібна людина, яка знає як правильно вести це опитування, які питання ставити, як їх формулювати, щоб не завдати дитині ще більшої травми, як інтерпретувати те, що скаже дитина. Тобто, це повинна бути не просто уповноважена особа, яку обрали голосуванням, а людина відповідного фаху, із досвідом, яка має власних дітей, врешті-решт. 

Нижче я наводжу висновки щодо цього наказу, які надали кандидат психологічних наук Людмила Гридковець та кандидата  юридичних  наук Олена Львова. 


ПРОФЕСІЙНИЙ ВИСНОВОК

Щодо «Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогів з іншими органами і службами»

 

Л.М.Гридковець, к.психол.н., завідувача кафедри психології КІБіТ

 

Тема насильства, а тим паче насильства в сім΄ї є однією з наболілих і дискусійних тем. Проте, вона потребує з одного боку швидкого реагування, а з іншого боку – детального аналізу і непоспіху в прийнятті рішень. В цілому Наказ № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогів з іншими органами і службами» має позитивний характер. Але є певні некоректності, які можуть завдати шкоду дитині та її родині, особливо в умовах недостатної компетентності педагогічних працівників, або в умовах їх упередженого ставлення. Дійсно емоційна нестабільність та перепади настрою є однім з проявів наслідків психологічного насильства над особистістю, проте цей пункт в методичці подається як «замкнутість, тривожність, страх, або навпаки демонстрація повної відсутності страху», ризикована, зухвала поведінка». Запропонована редакція може ввести в оману працівників педагогічного колективу, оскільки насправді в більшій ступені віддзеркалює конфліктність між батьками дитини, а не здійсненне щодо неї цілеспрямоване психологічне насильство. Водночас зухвала поведінка може свідчити про протест дитини щодо матері чи батька і її фіксації на власній домінантності. Тобто в такому випадку часто-густо не дитина стає об΄єктом психологічного насильства, а саме дитина проявляє до батьків психологічні насильницькі вчинки. І така  родина дійсно потребує допомоги фахівців, але не фахівців з протидії домашньому насильству, а сімейних психологів та психотерапевтів. 

Пункт щодо «уповільненого мовлення у дитини,  не здатності до навчання» тощо також є сумнівним щодо використання, оскільки скоріше за все свідчить про затримку психічного розвитку дитини, який хоча і може бути результатом насильства в сім΄ї, але в переважній більшості випадків обумовлений органічними факторами чи травмівним досвідом дитини (наприклад: трата близьких, перенесені операції, тривалі хвороби тощо.. Тому в цьому пункті слід більше говорити про раптове загальмування розвитку психічних процесів.  У разі ознак затримки психічного розвитку, слід в першу чергу звертатися до відповідних психологічного профілю та психіатра, і лише коли вони дадуть заключення щодо наявного насильства в сім΄ї, запускати процес протидії насильству. Теж саме стосується пункту про «швидку стомлюваність». В подібному випадку спочатку мова повинна йти про медичне обстеження дитини на наявність прихованих захворювань, а не підведення цього пункту виключно під юрисдикцію домашнього насильства.

Пункт про «приналежність батьків … до деструктивних сект» є важливим і необхідним, проте водночас слід дати  розяснення для педагогічних працівників щодо ознак деструктивних сект та культів, їх види і специфіку, бо інакше можливий ризик того, що будь яка конфесія чи деномінація, яка не співпадає з культовою світоглядною позицією педагога може бути суб΄єктивно зарахована ним до деструктивної секти.

Щодо економічного насильства, то пункти щодо пропусків занять та втомленого та хворобливого вигляду дитини в більшій ступені свідчать про її перевантаження у школі, а також про необхідність профілактики захворювань при нестачі соматичного та психологічного резерву на подібні навантаження.  Також є питання до пункту «залучення дитини до трудової діяльності» як ознаки домашнього насильства. Тут обов’язково слід розглядати особу ініціації трудової діяльності і особливості розпорядження коштами. Якщо дитина має власну ініціативу на трудову діяльність і зароблені нею кошти ідуть на задоволення нею її конструктивних потреб, то подібна діяльність є конструктивною складовою психологічного розвитку. Якщо ж ініціаторами трудової діяльності є дорослі і кошти від діяльності дитини ідуть в розпорядження дорослими, тоді варто розглядати питання про перевірку ймовірності економічного насильства.

Також є питання щодо пункту «не забезпечують дитину кишеньковими коштами», оскільки відсутність надлишкових коштів у батьків не  є ознакою економічного насильства. Якщо цей пункт трактувати у поданому контексті, тоді батьки мають право подавати судовий позов проти держави, яка низько оцінює їхню працю (особливо це стосується викладачів, медиків, парамедиків тощо) і перешкоджає наданню дітям кишенькових грошей.  Родина, яка має матеріальні труднощі, не повинна ставати об΄єктом переслідування, а має бути об΄єктом допомоги і підтримки. 

Щодо  «догляду за молодшими дітьми», тут також мають подаватися додаткові роз’яснення. Якщо цей догляд є добровільним і приносить радість дитині, або здійснюється навіть під тиском у виключних обставинах життя, тоді використання даного пункту є недоцільним.

                 

                                                                

Висновок на документ «Про  затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення , реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогів з іншими органами і службами» 

У п. 2 розділу ІІ «Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими  органами та службами» від 02.10.2018 р. перераховуються такі ознаки фізичного та сексуального насилля, процес виявлення яких з боку педагогічного працівника чи психолога посягатиме на честь та гідність дитини.

Зокрема, відповідно до п. 2 розділу ІІІ «Положення про психологічну службу у системі освіти України» № 509, що затверджена МОН 22.05.2018 р., одним із принципів її діяльності є дотримання норм професійної етики. Зокрема, працівник психологічної служби зобов’язаний поважати гідність здобувачів освіти (п. 7 розділ ІІІ).

Вказане відповідає статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на повагу до приватного і сімейного життя, а саме, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Чи завжди такі ознаки у дитини свідчитимуть про порушення її прав і свобод?

Наявність перерахованих Методичними рекомендаціями ознак не є фактом вчиненого над дитиною насилля. Вони можуть бути складовою, зокрема, індивідуальних особливостей дитини (її характеру, темпераменту), або ж будь-якого захворювання, яке супроводжується такими ж ознаками, або ж виявитися наслідком  інших об’єктивних обставин (наприклад, фінансова неспроможність батьків надавати кишенькові витрати для дитини і т. п.). 

Водночас визначені Методичними рекомендаціями ознаки, всупереч правилам юридичної техніки, мають не попереджувальний характер, а мають риси підозри у вчиненні домашнього насильства.

Дані Методичні рекомендації за своїм характером перебувають на межі компетенцій і напрямів діяльності міністерств освіти і науки та охорони здоров’я, а тому потребують фахового доопрацювання та компетентного визначення і тлумачення, зокрема, ознак насильства, з боку представників медичної галузі.

 

кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник

Олена Львова

Мені здається, що перш ніж переймати все, що є у західних школах, треба ретельно аналізувати і приводити до відповідність із законами та менталітетом власної країни. 


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх