EN|RU|UK
Блоги Ігор Лапін
Народний депутат України
  336  1

Мова для воюючої держави - це передусім фактор національної безпеки

Після того, як Конституційний Суд України визнав неконституційним закон “Про засади державної мовної політики”, відомий як закон «Ківалова-Колесніченка», який має скандальну історію, та не менш скандальні наслідки, мовне питання в Україні залишається не вирішеним.  Наразі воно регулюється лише статтею 10 Конституції, проте є необхідним прийняття мовного закону.

Мова для воюючої держави – це передусім фактор національної безпеки. Не елемент культури чи засіб спілкування, не спосіб самовираження, збереження історії й традицій, зв’язку з предками чи щось інше, актуальне в мирний час. Це спосіб вижити і перемогти. Звичайно, заходи з популяризації української мови, особливо в ЗМІ, потрібні, але без законодавчого закріплення державного статусу української мови вони не змінять мовної ситуації країни. І це – питання не лише культури чи комунікації, а перш за все національної безпеки. Росія не могла б так легко окупувати Крим і частину Донбасу, якби упродовж років незалежності там проводилася адекватна мовно-інформаційна політика, і ці регіони перебували б у цілісному українському просторі, а не в «русском мірє».

У парламенті зареєстровано декілька мовних законопроектів. Найбільш підготовленим є законопроект 5670-д, співавтором якого я є. Цей законопроект спрямовано на реалізацію вимоги статті 10 Конституції. Кожен українець нарешті зможе гарантовано отримати інформацію та послуги українською мовою. Водночас проект не спрямований проти жодних мов чи національних меншин. Це системний якісний документ, що базується на європейському мовному законодавстві.

Отже, законопроект передбачає, зокрема, таке:

• Статус української мови як єдиної державної і офіційної мови в Україні.

• Закон не поширюється на приватне спілкування та релігійні обряди.

• Певний рівень володіння українською мовою стане обов’язковим для набуття українського громадянства.

• Закон зобов’яже вільно володіти державною мовою на рівні, достатньому для виконання посадових обов’язків, усіх державних службовців, депутатів та урядовців усіх рівнів, дипломатів, суддів, адвокатів, нотаріусів, офіцерів-контрактників Збройних сил, правоохоронців, педагогічних та науково-педагогічних працівників, медпрацівників державних та комунальних медичних закладів, посадовців державних і комунальних підприємств, установ та організацій.

• Державна мова стане мовою засідань, заходів, робочого спілкування, нормативно-правових актів, діловодства та документообігу в органах влади та самоврядування, на державних і комунальних підприємствах, в установах та організаціях.

• Українська мова є мовою судочинства і правової допомоги, але у визначеному процесуальними кодексами порядку можуть використовуватися й інші мови.

• Державна мова є мовою Збройних сил та інших військових формувань.

Зараз будемо чути багато тез від окремих держслужбовців і не тільки, щодо того, а як же за один день  перейти на українську? Це не реально. Але будьмо чесними, особа, яка має владні повноваження, котра за два десятиліття так і не вивчила мову держави, де вона проживає, навряд чи має достатній інтелект для здійснення функцій державного управління. Тому це дійсно можна використовувати як тест на профпридатність: якщо розумового розвитку не вистачає на державну мову, особа фізіологічно не є спроможною до складної інтелектуальної діяльності.

Окрім цього Законопроектом 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної» пропонується створити Національну комісію зі стандартів державної мови. І серед її повноважень є не лише затвердження стандартів державної мови. Вона ж визначатиме вимоги до рівня володіння державною мовою. Їй «підвідомчі» посібники та підручники, методика та порядок перевірки рівня володіння мовою. Також вводиться посада Уповноваженого із захисту державної мови, який щороку подає Кабінетові Міністрів, громадськості річний публічний звіт про свою діяльність і про стан дотримання закону. Саме при Уповноваженому із захисту державної мови діє служба мовних інспекторів. Мовні інспектори – не українське ноу-хау, вони є у Франції, Латвії та інших країнах. Законопроектом пропонується створити також і Центр української мови. Він буде проводити іспити та видавати Державний сертифікат встановленого зразка на знання мови.

Україні потрібен закон, який захищатиме державний статус української мови. Адже це є однією з головних умов збереження держави і повернення втрачених територій та є одним із визначальних факторів національної безпеки.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх