EN|RU|UK
Блоги Виктория Косенко
к.т.н., доцент ЗГИА, автор проекта "Сегодня была война"'.
  1503  1

Донька Героя

Нещодавно я повернулася зі Сходу України. Мені знов поталанило бути там, де концентрація сильних людей і справжніх чоловіків на одиницю площі просто зашкалює. Офіційні джерела пишуть, що це "лінія зіткнення", а ті, хто бачив на власні очі, називають фронтом. Я п’ятий рік збираю та публікую матеріали про "людей у війні", і останні кілька місяців працюю над книгою про моїх героїчних земляків – 37 козацький батальйон (ОМПБ). Кожного разу, мандруючи на Схід, дуже важко повертатися назад, бо люди, з якими там спілкуєшся, притягують тебе, наче магніт. І цього разу, поспілкувавшись та записавши інтерв’ю з діючим комбатом, офіцерами та окрасою підрозділу "Квіткою", моя душа знов зажадала піти на контракт в ЗСУ. Але увімкнувся розум, який аргументовано довів, що як інформаційний волонтер я принесу значно більше користі, аніж як військовик. Я не проти того, щоб жінки служили в армії, а навпаки, підтримую дівчат-армійців, але... знаю лише небагатьох жінок, які дійсно вміють воювати на рівні з чоловіками. І Олена Козлова – одна із них. З нею я познайомилась на початку війни, коли писала статтю про її батька – Народного Героя України – Миколу Козлова ("Матвія"). "Матвій" - один із перших добровольців, які встали на захист України, загинув в травні 2014-го в бою під Карлівкою Донецької області. Молодший син "Матвія" Павло на той час воював на Сході у складі 25 бригади. На тендітні плечі Олени лягли організація поховання батька та піклування про матір, яка глибоко переживала втрату чоловіка. Родина Козлових, оберігаючи маму Валентину Стефанівну від нових потрясінь, не повідомляла їй про поранення сина, яке Павло отримав в січні 2015 року під Авдіївкою, адже здоров’я матері значно погіршилося. Олена відкинула свої думки про вступ до лав захисників Батьківщини на тривалий час, поки лікувала та підтримувала матір. Та і своя донька Катруся була ще замала, щоб жити самостійно, без материнської турботи. Невдовзі і другий брат Михайло пішов захищати рідну землю від російської навали. Поступово Валентина Стефанівна одужувала, а донька Катруся підростала та мріяла про військову кар’єру у журналістиці. Виконавши родинні обов’язки, Олена змогла нарешті піти туди, де її місце, – в армію.

Спочатку були спроби потрапити у БСП "Донбас", де воював її батько, потім – Полтавський навчальний центр, де дівчина отримала військову професію зв’язківця. І нарешті, у червні 2016 року, Олена (позивний "Квітка") у складі 37-го батальйону потрапила на передову. Батальйон тримав активну оборону на лінії зіткнення в районі села Новоселівка. Там "Квітка" на рівні з чоловіками несла службу, виконуючи обов’язки зв’язківця. Дві технічні освіти та батьківські гени допомогли швидко оволодіти спеціальністю та філософськи спокійно відноситися до обстрілів. Перший обстріл Олена згадує з усмішкою: "Вночі російські терористи почали гатити по наших позиціях із важкого озброєння. Один "ждах", другий "ждах", вже ближче, по рації команда "Нора!". За хвилину я одягнула форму, береці, бронік, схопила автомат, та коли забігала в бліндаж, не розрахувала, і вдарилась головою у перекриття. Синець на лобі мав вигляд кокарди. А якщо серйозно, то в момент обстрілу ти розумієш, що від тебе нічого вже не залежить – тебе боронить твій янгол-охоронець. Була б така можливість, я "передок" не залишала б!". Проте у квітні 2017-го батальйон перевели на Кримський напрямок. Частину особового складу кинули на передову в Старогнатівку у складі ротно-тактичної групи, а решта бійців тримала лінію оборони більше сотні кілометрів. "Начебто ми знаходились не у зоні бойових дій, але несли бойові чергування, відпрацьовували різні сценарії наступу військ РФ зі сторони Криму. По суті, ми не мали шансів вижити, якби ті сценарії стали реаліями", – каже "Квітка". З 2018 року 37 козацький батальйон знову зайняв позиції на "нулі". А значить, і Олена Козлова тепер на омріяному "передку", де вправно, впевнено, професійно реалізує свої можливості.

За цей час подорослішала донька Олени і вступила до військового вишу, навчається вже на другому курсі, навіть брала участь у військовому параді. Катя Козлова з гордістю продовжує справу свого героїчного діда, і усієї військової родини Козлових. І Олена, і Катруся, зростаючи у бойовій справі, подумки керуються тим, що "Матвій" пишався би своїми дівчатами.

По можливості, "Квітка" завжди приїздить до Карлівки, де прийняв свій останній бій майор Микола Козлов, "руський офіцер", захищаючий Україну...

Вересень 2018 року

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх