EN|RU|UK
Блоги Юрій Колесник
журналіст
  1797  2

ВОНИ БЛ@ДІ, СЕР...

1938 рік, Вінстону ЧЕРЧИЛЛЮ офіцер доповідає зовнішньо-політичні новини. Почувши, що саме підписано у Мюнхені, ЧЕРЧИЛЛЬ перепитує офіцера:

— Ви не помиляєтесь? Таке не можна підписувати.

— Вони підписали це, сер...

— Вони втратили розум?!.

— Ні. Просто вони бл@ді, сер, — пояснив офіцер.

Ми не знаємо достеменно, чи була така розмова наспраvвді, але анекдот існував у різних варіаціях вже під час Другої Світової війни. А ще знаємо, що сказав Вінстон ЧЕРЧИЛЛЬ офіційно на цю новину: «Країна, яка між приниженням і війною обирає приниження, отримує і приниження, і війну».

Прокурорська маячня

Зараз починають активно качати, що Юрій ЛУЦЕНКО не помітив у потоці паперу, що саме підсовує йому заступник Євген ЄНІН. Це брехня — він знав і бачив, що підписує. Щоб довести абсолютно свідомий характер дій генпрокурора, достатньо подивитися на його коментарі по ситуації. 

Наприклад, у цьому сюжеті ТСН: http://newsvideo.su/video/9358264

Він не говорить про «не бачив», він говорить про технічні дані СБУ. Тобто він цікавився історією Тімура ТУМГОЄВА!  І, за його словами, отримана інформація доводить, що людина не брала участь у війні!..

Запитання: який мудень бере на передову увімкнений сотовий телефон? — ми опустимо. Не поставимо і запитання: з якого переляку побратими (самі у розшуку ФСБ) побіжать світитися до МВС або СБУ — організацій, які переходили на бік ворога управліннями?

Цікаве інше: яке відношення сам факт передачі людини (!) спецслужбам країни-ворога має до участі або не участі цієї людини у бойових діях на нашому боці? Передача спецслужбі окупаційної армії будь-кого (навіть будь-чого!) є однозначно співпрацею із ворогом. А співпраця із ворогом — це ст. 111 («державна зрада»).

Стаття 111. Державна зрада

Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України,— карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Це єдина стаття, в якій хоч якось прописані дії Генерального Прокурора України та його заступника! Є ще кілька запитань, наприклад: чи є співпраця із країною-агресором допомогою у підривній діяльності проти України?.. Або: чи є співпраця із ФСБ переходом на бік ворога у умовах воєнного стану?.. Ах, так!.. Тобто — ні!.. У нас же немає воєнного стану! Відповідно, ЄНІН із ЛУЦЕНКОМ не зрадники і нічого не порушували. 

І взагалі, які запитання буде ставити СБУ після такого призначення: https://www.facenews.ua/news/2018/418396/amp.html

Дії ГПУ — не державна зрада, а це — Олег ГРИЦАК, останній у переліку, — не корупція:  https://pol.gp.gov.ua/ua/guidance.html

Тому мою оцінку можна заперечувати, але здавати ворогу України людину за злочини проти цього ворога — це точно ЗА межею моралі! І однозначно Генпрокурор із заступником зробив це, порушуючи статтю 10 Кримінального Кодексу України.

Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину

Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду. 

Повторюю — Євген ЄНІН подавав те, що попередньо погодив із Юрієм ЛУЦЕНКОМ. Вони абсолютно свідомо віддавали людину на поталу ФСБ РФ. Якщо б суспільство це проковтнуло, далі росіянам видавали б вже громадян України. 

Родинно-політична історія

Проте, ці дії неможливо зрозуміти без певної передісторії. Наприклад, без цього: https://m.youtube.com/watch?v=wB6ZQaE7hTo

На відео народим депутатом Іриною ЛУЦЕНКО — дружиною Генпрокурора Юрія ЛУЦЕНКА — просто у сесійній залі Верховної Ради УКРАЇНИ, відкрито та зухвало (!) порушене законодавство держави. А саме — скоєно кримінальний злочин, який передбачають дві статті (366 та 364) Кримінального кодексу:

Стаття 366. Службове підроблення

1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (напр.: інформація про голосування відсутнім депутатом), інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,— карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Основним безпосереднім об'єктом службового підроблення є: 

1. визначений законом порядок діяльності державного апарату (у тому числі Верховної Ради), апарату органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів (напр.: законів), а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення. 

2. Документ, який є предметом цього злочину, — це передбачене на законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і розповсюдження інформації (напр.: про голосування), яка має юридичне значення, шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, дискеті та (або) іншому носії.

Злочин може полягати у таких формах:

1) внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; 

2) інше підроблення документів; 

3) складання завідомо неправдивих документів; 

4) видача завідомо неправдивих документів.

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян (тобто — виборців) або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,— карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,— караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересахтретіх осіб;

3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Таким чином, з об'єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: 

1) зловживання владою, що завдало істотної шкоди; 

2) зловживання службовим становищем, що завдало істотної шкоди

А це другий епізод за цими ж статтями 366 та 364 Кримінального кодексу України. Зверніть увагу! Вона робить це на очах свого чоловіка-генпрокурора: https://m.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=Qv_ZbeAkl2c

Цікаво, що у діях Ірини ЛУЦЕНКО є всі три (!) ознаки складу злочину за ст. 364, та обидві (!) форми його виконання. Ці ж ознаки та форми (у другому відео) ми спостерігаємо у «байдужості» Генпрокурора Ю. ЛУЦЕНКА до протиправних дій своєї дружини (депутата ВР). Але ж хто їх притягне до відповідальності? Вони ж «нєбожитєлі», майже Боги!

Як бачите, із мораллю та законослухняністю у цій родині все добре. Мова спілкування, принаймні на людях, — українська. Є лише дві проблеми: Ірина ЛУЦЕНКО пише Закони України і голосує за двох-трьох чужими картками, а Юрій ЛУЦЕНКО — «слідкує» за дотриманням Закону і співпрацює із окупантами на посаді Генерального Прокурора України. Але це не їхні проблеми, а наші!



Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх