EN|RU|UK
Блоги Микола Пасічний
к.е.н, доцент кафедри фінансів Київського національного торговельно-економічного університету
  1570  3

ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ ТА ПОПУЛІЗМ

         Нобелівський лауреат Крістофер Сімс дійшов висновку, що інфляція є насамперед фундаментальним фіскальним феноменом, а вже потім – монетарним. Вартість грошей залежить від очікувань економічних агентів щодо реалізації бюджетної політики за умов невизначеності. Задля зниження рівня інфляції використовується захід підвищення процентної ставки, а це в свою чергу відображається на внутрішньому борговому ринку країни. По-перше, зростає номінальна дохідність облігацій внутрішньої державної позики (далі ОВДП); по-друге, збільшення рівня дохідності призводить до активізації спекулятивного попиту на них з боку нерезидентів. Україна відчула це наприкінці січня 2018 року, коли нерезиденти активно продавали валюту для купівлі 6-місячних ОВДП, а нещодавно отримали виплати та конвертували їх у валюту, що привело до знецінення гривні та затримки пенсійних виплат. Однозначний показник індексу споживчих цін за період 1992–2018 років зафіксовано лише у 2001–2005 роках – 7,26 %, при найнижчому значенні питомої ваги дефіциту державного бюджету в ВВП – 1,02 %, в усіх інших п’ятирічних періодах інфляція була двозначною.

         Коли інфляція та бюджетний дефіцит перевищує допустимі порогові значення (для країн, що розвиваються, індекс споживчих цін перевищує 8–10 %, дефіцит 2,5–3,0 % ВВП), а тіньовий сегмент валютного ринку є значимим, необхідними заходами є макроекономічна стабілізація, валютна лібералізація, елімінація природних монополій та перехід до ціноутворення на ринкових засадах. Єдиним дискусійним питанням в такій ситуації залишається часовий діапазон реалізації структурних реформ – поетапно із затвердженим графіком чи швидкими темпами і одночасно, що в науковій літературі називається «шокова терапія». Міжнародні фінансові інституції, зокрема МВФ, до яких звертаються країни за фінансовою підтримкою та виділенням кредитування, все частіше наполягають на другому варіанті. Причиною цьому слугує низька інституційна спроможність органів влади, які відповідають за розроблення бюджетно-податкової і монетарної політики дотримуватись взятих на себе зобов’язань протягом всього терміну дії затвердженої програми. Останні часто орієнтуються на електоральні вподобання, а не на економічні реалії. У результаті припиняється програма фінансування МВФ, що в багатьох випадках супроводжується порушенням фінансової стабільності та зниженням кредитного рейтингу держави із закриттям доступу до позикових коштів на зовнішніх фінансових ринках.

         За умов фінансової дестабілізації та високої інфляції державні інституції змушені переходити до політики бюджетної консолідації. Водночас, коли досягається макроекономічна рівновага і відносна цінова стабільність, активізуються популісти з гаслами щодо проведення стимулюючої бюджетно-податкової політики. При тому, що результативність таких заходів є вкрай невисокою, а основний фокус концентрується на питанні збільшення видатків бюджету, левова частка яких є непродуктивними й не мають позитивного впливу на зростання реального ВВП. Зазвичай переважає думка, що підвищення соціальних гарантій найменш захищеним верствам населення призведе до збільшення внутрішнього попиту та інтенсифікації господарської діяльності економічних агентів. На практиці ж ефективність таких дій є значно нижчою за очікування, часто супроводжується додатковими процентними пунктами індексу споживчих цін і проблемами з виконанням взятих на себе зобов’язань у наступних бюджетних періодах.

         Питання скорочення видатків соціального спрямування, призупинення програм із фінансування найменш продуктивних, але соціально значущих для суспільства видатків є ургентними, проте доволі непопулярними. Наявність значимого впливу політичного циклу на прийняття рішень у бюджетній сфері, за умов недостатнього розвитку інститутів, призводить до пошуку компромісів щодо урізання видаткової частини бюджету та компенсаторів збільшення доходів з метою зниження рівня бюджетного дефіциту, що є помилкою. Як правило, основні з них – підняття акцизів на тютюнові вироби, алкоголь, пальне, заяви про потенціал детінізації економіки та боротьби з контрабандою на митниці, і найулюбленіша теза про боротьбу з корупцією.

         Зниження перерозподілу ВВП через державні фінанси має бути пріоритетом для України. В середньостроковій перспективі актуальним і доцільним заходом є зниження частки видатків у ВВП на 3,0–4,0 в. п. Заходи фіскальної консолідації доцільно реалізовувати за умов економічного зростання. По-перше, це суттєво не позначиться на зниженні рівня фінансування бюджетних програм, у тому числі соціальних. По-друге, надасть змогу превентивно підготуватись до подальших можливих викликів економічної рецесії. Зниження рівня податкового навантаження в контексті наявного інструментарію слід здійснювати не за рахунок реалізації цілеспрямованих компенсаторних заходів, а шляхом оптимізації видаткової частини бюджету. Даний процес є тривалим і потребує активної участі суспільства.

P.S. З 1995 по 2018 рік Україна уклала 9 кредитних угод з МВФ. Водночас повністю була профінансована лише одна програма Stand-by Arrangement, що діяла з 10 травня 1996 року по 23 лютого 1997 року. Причиною дострокового припинення програм було невиконання рамкових завдань з боку держави щодо реалізації низки інституційних перетворень у фінансовому секторі та системі державного управління, проведення заявлених заходів бюджетної консолідації.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх