EN|RU|UK
Блоги Тетяна Ющенко
Експерт програми реформування правоохоронної та судової систем "Українського інституту майбутнього" (UIF).
  2838  2

Спадкуємо борги примусово? або Як не стати жертвою обману

         Ми так заточені на погані новини від законотворців, що рідко ставимо під сумнів інформацію про чергове «покращення». Ймовірно знаючи про цю особливість, знаходяться ті, хто використовує її з метою сіяння паніки та зради. «А що?», думають вони, «Хіба свобода слова забороняє висловлювати своє судження щодо тих чи інших подій?». Але таки ні, адже характер кожного вчинку залежить від обставин в яких він вчиняється. Свобода слова має свої розумні межі, про які час від часу варто нагадувати.

         Пост в Фейсбуці про грядущий апокаліпсис в сфері іпотечного кредитування через успішне голосування нардепами законопроекту № 6027-д за добу набрав майже 2000 поширень (!). Автор посту, ймовірно в кращих традиціях школи маніпулятивної дезінформації почав з «найстрашнішого» - списку депутатів, хто голосував «за». За цим одразу «страшні» новини з-під куполу: «Тепер спадкоємці боржника, який помер, не виплативши кредит, зобов’язані прийняти спадщину та віддадуть за цей борг все, що мають». Потім для посилення ефекту трагізму та незворотності дописка – «Виключень немає» (повний текст за посиланням https://www.facebook.com/bykov.inpolit/posts/1436592039820652 ). І тут найголовніше – замість посилання на текст закону, автор дає посилання на список тих, хто за «це» проголосував.

         Виглядає дивно, чи не так? А що каже першоджерело – сайт Верховної Ради України? Навіть поверхневе ознайомлення людини, яка не має юридичної освіти, з текстом ухваленого 03 липня закону http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62381 може розвіяти як попіл по вітру кожну зі страшних новин цього посту від Інполіта. 

По-перше: прийняття спадщини як було так і залишається ПРАВОМ спадковємця. Це означає, що ніхто ніколи не змусить нікого приймати у спадок борги.

По-друге: у тому випадку, якщо спадщину було прийнято, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але В МЕЖАХ вартості майна, одержаного у спадщину. Ця редакція ч. 1 ст. 1282 ЦК України залишається незмінною впродовж багатьох років і це правило є непорушним в цивілістиці. 

        Звісно, можна було просто не реагувати та дозволити черговій порції зради й надалі полонити розум та серця українців, але якщо юристи мовчатимуть, то говоритимуть лише ті, хто навмисне дезінформує суспільство.

        Наведена ситуація змусила задуматись над такою цінністю як свобода слова. де її межі? 

       Аксіомою є те, що найбільше в світі цим правом володіють саме американці. Однак, як виявилось, суд країни демократії та рівності вміє відрізнити зерна від лушпиння. Вперше питання про захист свободи слова, стало у справі «Шенк проти США». Після того, як США вступили в Першу світову війну, генеральний секретар Соціалістичної партії, організував роздачу 15 тис. листівок, які розповідали про війну та пропонували не йти до армії. При цьому, в листівках не було прямих закликів до якихось незаконних дій. У висновку судді Верховного Суду США було сказано наступне: «Навіть найсуворіший захист свободи слова не захищає людину, яка помилково закричить про пожежу в переповненому людьми театрі, і тим самим посіє паніку». Тому перевірка на «явну та безпосередню» небезпеку вимагає, щоб ймовірність була висока, а шкода неминуча.

      Моніторити законодавчі ініціативи та рух законів – це справа корисна і почасти вдячна, адже можна завчасно розгледіти небезпеку порушення чи обмеження прав, запобігти її настанню. Однак змушування і без того стомленого поганими новинами суспільства, відчувати неспокій, розчарування та стрес (адже спадкування, кредитування, поручительство стосується ледь не кожного з нас) є нічим іншим як формою знущання, проявом неповаги і не має нічого спільного зі свободою слова. 


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх