EN|RU|UK
Блоги Олег Верник
юрист, Голова незалежної профспілки "Захист праці"
  1563  2

Не Україною єдиною: про виборчу дискримінацію ромів у Франції

Потужна хвиля ромських погромів в Україні спочатку достатньо мляво висвітлювалася українською пресою аж до тих пір, як речник генерального секретаря Ради Європи Даніель Гольтген рішуче засудив черговий напад на табір ромів у Львівській області та вбивство одного з мешканців табору. Звісно, що вельми справедливе європейське засудження такого роду диких випадків та проявів расизму виступило в якості своєрідного поштовху для правоохоронних органів України з усією уважністю розслідувати даний кричущий злочин.

У той же час, маю зазначити, що у самій Західній Європі у справі належного захисту демократичних прав ромського населення все обстоїть далеко не ідеальним чином. І нам далеко не слід розглядати країни Європейського Союзу в якості своєрідних взірців демократичного вирішення ромьского питання. Принаймні, в Україні на законодавчому рівні ми не маємо таких вкрай очевидних обмежень демократичних прав та свобод ромів, які присутні, скажімо, у такій провідній державі Європейського Союзу як Франція. Зокрема йдеться про антидемократичні обмеження ромів у галузі виборчого права.

Так офіційна спостережна місія ОБСЄ/БДІПЛ ще на президентських виборах 2002 року у Франції рішуче звернула свою увагу на кричуще антидемократичне і расистське обмеження на право голосування для громадян Франції ромської національності, які ведуть традиційний для їх життєвого укладу кочовий спосіб життя. Слід зазначити, що у французькому виборчому законодавстві, роми не згадуються жодного разу і жодним словом. Вони там позначаються категорією "gens du voyage" ( "кочівники"). Однак даний фіговий політкоректний листок не в силах приховати своєї антиромської та антидемократичної спрямованості. Тут треба вказати, що Закон 69-3 від 3 січня 1969 року, який регулює діяльність мігруючих осіб, які переміщуються Францією, не маючи фіксованого місця проживання, встановлює особливі процедури для так званих gens du voyage ("кочівників").

Згідно з цим законом, gens du voyage отримують т.зв. "циклічний дозвіл", який видається адміністративними органами. Ті громадяни "кочівники", які звертаються за "циклічним дозволом", повинні заявити владі муніципалітету про своє бажання зафіксувати свій електоральний зв'язок з муніципалітетом. Відповідно до Закону 69-3, число людей, які можуть бути таким чином зв'язаними, для даного муніципалітету не може перевищувати 3% від загальної чисельності населення цього муніципалітету. Уявляється цілком очевидним, що даний поріг в 3% встановлює нерівне електоральне право для громадян ромської національності у разі, якщо значна кількість таких громадян на певний час зафіксує своє кочовище (табір) на території того чи іншого виборчого округу і публічно виявить бажання проголосувати саме в ньому.

Даний Закон також встановлює, що реєстрація виборців групи gens du voyage в списках для голосування дозволяється лише після закінчення трьох років безперервного приєднання (тут, фактично, проживання) до конкретного муніципалітету. Таким чином, вимога до терміну безперервного проживання (ценз осілості) для gens du voyage в 5 разів (!!!) більше, ніж для інших громадян Франції, для яких він згідно Виборчого кодексу складає лише 6 місяців.

Абсолютно очевидним тут є той факт, що данні законодавчі вимоги абсолютно ігнорують сам факт кочового життя ромів та, по факту, позбавляють ромів будь-якої реальної можливості скористатися своїм виборчим правом.

Протягом останніх років відбулося безліч різноманітних консультацій між державними органами Франції та неурядовими організаціями з середовища gens du voyage (тобто по факту – ромів), проте ніяких реальних законодавчих зрушень в цьому питанні так і не відбулося. Й досі, нажаль, тези фінального звіту місії спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ за 2007 рік лунають як ніколи актуальними для французької законодавчої дійсності: "той факт, що категорія дорослих громадян повинна чекати три роки, з тим, щоб мати право зареєструватися для участі в голосуванні є незадовільним і порушує принцип загального і рівного виборчого права для дорослих громадян. Органи влади повинні розглянути шляхи забезпечення загального та рівного права голосу для всіх французьких громадян, хто має на це право, в тому числі gens du voyage".

Звісно, що французький рівень обмеження виборчих прав ромів та нещодавно досягнутий український рівень ромських погромів та вбивств – це достатньо далекі один від одного речі та показники. Однак, першоджерела цих, на перший погляд, достатньо різних між собою феноменів, судячи за все, є достатньо близькими, якщо не спільними. Тому поважним західноєвропейським посадовцям моє побажання буде й надалі актуальну та досі невирішену "ромську колоду" й у власних очах також бачити.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх