EN|RU|UK
Блоги НЦП
"Національний центр правозахисту"
  1007  4

Тюрма в тюрмі

Житомирська установа виконання покарань не лише слідчий ізолятор. Максимальний рівень безпеки. Приміщення камерного типу. Засуджені за умисні особливо тяжкі злочини. Заклад слугує додатковим місцем покарання. В’язнів переводять з колоній за злісні порушення, вчинені під час відбування своїх термінів. Національний центр правозахисту здійснив власну перевірку. 

Майже з 900 ув’язнених, за словами начальства, на виробничу діяльність виходить менше 10 чоловік. Причиною слугує відсутність замовлень. Зміни законодавства. Неможливість укласти трудовий договір та нарахувати мінімальну зарплатню. Однак колишні засуджені розповідають. Їх використовують як каторжан. Виробляють бетонні заборні блоки. Працюють багато. Отримують мінімум. По документам неофіційно.  Говорити відкрито люди не хочуть. Так само як і за побиття. Під час короткострокових побачень, засуджений на подібні питання може лише мовчки кивати. Всі розмови прослуховуються. Публічно сказати – стане ще гірше. Не секрет, що адміністрація йде на уступки в’язням в обмін на певну лояльність. Занесення мобільних телефонів, між-камерне спілкування, алкоголь.

З кожним роком збільшується кількість засуджених серед числа українських воїнів. Чисельність в’язнів із статтями проти української держави значно менша. За ґратами, в кожній установі по своєму, захисники України по різному поводяться з проросійськими терористами. В одних колоніях шукають способу надавати по голові. В інших живуть в розумінні того, що їх об’єднало спільне горе. В Житомирі відбувають покарання майже 200 довічників. Переважна більшість відсиділа понад чверть століття. Помилувати та звільнити їх практично не реально. Попередня система роками вибивала із них інстинкт свободи. Стала конвейером по виробництву травмованих людей. Нинішня реформа додала до цього бюрократичні труднощі. Тепер відпустити за пільгою важче і звичайного засудженого. Причиною слугує перекладання функцій один на одного та не бажання брати на себе відповідальність.

Медичне забезпечення кульгає як і кадрове. На складах лише старі запаси ліків. Брак лікарів. Після остаточного реформування системи, переживають працівники, вони залишаться зовсім без медиків. Вивозити в’язнів доводиться під власну відповідальність в цивільні лікарні. Йти працювати в клініку чи в тюрму? Вибір очевидний. Персонал колонії також неукомплектований. Не зважаючи, що в середньої ланки заробітна плата в межах 10 000 гривень, що для Житомира гарні гроші, в колонію ідуть працювати одиниці. Держава не робить жодних змін задля підняття престижності професії. Працівники навіть пропонують замість соціальних гарантій, податкові пільги або знижки на навчання. Щороку в установі виявляють у співробітників туберкульоз. З великою силою необхідно довести, що захворювання отримане при роботі з хворими в’язнями. В цей же час, конвойним нацгвардії доплачують за це гроші.

Криміногенна ситуація в установі керована.  Застарілу систему сигналізації, незначну кількість відеоспостереження компенсують черговим бронетранспортером та групою  спецпризначенців. Під час нашого моніторингу, як нас запевнили, в установі не знаходилося жодного вора. Однак пропонували поспілкуватися з блатними, щоб вони підтвердили правоту слів адміністрації про незастосування сили до засуджених. Пояснюючи це, що якщо працівники адміністрації будуть обманювати тоді їх будуть обманювати самі в’язні. Начальник установи прямо пояснив, що переважна більшість смотрящих співпрацює з адміністрацією з метою підтримання порядку. Зізнався, що по справжньому розхитати тюрму реально можна зовні. Зсередини це зробити неможливо.

Почули від інспекторів, що засуджені змінюються на краще. Хоча практика показує, що тюрма стала школою нових злочинів. В ній люди поглиблюють свої вади. Позитивні зміни на побутовому рівні. Маючи змогу митися та спати на сталому місці, починають більше дбати за собою. Але тяглість до попереднього способу життя бере гору. В Житомирі в’язні з усієї України. Переважно зі сходу та півдня. Крим, Донецьк, Луганськ. Ті, чиї домівки окуповані. Роками раніше була політика саджати людину подалі від дому, унеможливити втечу.  В’язні після набуття вироку сили, можуть залишитися відбувати покарання при установі. Господарчі роботи. Кращі умови. Мінімальна зарплатня. Засуджені розповіли, що з усіма відрахуваннями отримують приблизно 3000 гривень.

В установі зроблений інтернет клас. Спортивний зал як доповнення до щоденної прогулянки. Покращенні камери для жінок та неповнолітніх.  Ремонтні роботи проводять за можливістю. Поліпшують побутові умови зрізаючи двоповерхові ліжка та шляхом розселення. Однак дешевше та практичніше будувати нове. Одразу враховуючи гідні умови засудженим, безпеку персоналу, логістику рідним. Зараз стіни установи розходяться в рік на 1 сантиметр. Нечистоти затопили підвальні приміщення. Криша стабільно протікає. Будівля установи пам’ятає розстріли за царської Росії та Радянського союзу.

Додатковими проблемами слугує відсутність журналістської етики. Жонглюючи термінами кати в погонах, зеки, тюремщики, сидяги – вони збільшують прірву порозуміння між закритим та відкритим середовищем. В пошуках сенсації оминають реальність, посилюючи стереотипи про в’язнів і працівників. Окремої критики зазнає недосконале законодавство. Крок на поліпшення називається корупцією. Залучити кошти від спонсорів на ремонти, потребують видумування безпечних схем.

🔎 Слідкуйте, далі буде 👉 t.me/NCP_Ukraine

📝 Підписуйтеся 👉 instagram.com/natsionalnyitsentr_/

📩 Звертайтеся 👉 ncp.ukraine@gmail.com

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх