EN|RU|UK
Блоги Виктор Покуса
полковник ВСУ
  9486  10

Зауваження до Стратегії деокупації Донбассу А. Авакова

Ось, як звичайно, заходжу я на «Цензор» переглянути новини, щось для себе сприйняти розумного, вічного, доброго, і… Від здивування в мене падає щелепа, очі лізуть на лоба! Мені на очі спадає стаття самого! міністра МВС А. Авакова «Стратегія відновлення цілісності України і деокупації Донбасу. «Механізм малих кроків»»  посилання 1 Так мало того, цілий міністр Уряду України ще й закликає нас до чесної суспільної дискусії по темі! Ну, нібито натякаючи, що вони в цьому уряді наскільки заклопотані, що до сих пір не помічали, що така «стратегічна» дискусія в нашому суспільстві вже ведеться кілька років, от тільки профільні українські можновладці (за виключенням придворного «стратега» Володимира Горбуліна) в ній участі не беруть.

Тож, дивлюся я на цей опус пана Авакова, дивлюся… Думаю, це ж що означає? Значить, поки я, негідник, обґрунтовано зводжу наклеп на поважних провідників оборонної політики держави, головнокомандувачів Петра Порошенка, Віктора Муженка, Арсенового колегу міністра Степана Полторака, обзиваючи їх ідейними імпотентами, безграмотними непрофесіоналами, безпринципними імітаторами, вигодо-отримувачами «кому війна, а кому – мати рідна», в цей самий час їх колега і соратник по силовому блоку держави – ррраз – і ніби то мене межи очі сцяною ганчіркою – «не такі вже ми (ну добре – я, Арсен Аваков) й ідейні імпотенти!»

Радісно потираючи руки від передчуття чогось нового і розумного починаю знайомитися з текстом… І докори сумління мене швидко полишають. Таки так, знову не видно ні найменших ознак, що я помиляюсь в своїх закидах на адресу професійної адекватності кадрового складу провідників оборонної політики нашої держави.

Арсен Борисович прохає про чесну суспільну дискусію? Тож, шановний, отримайте.

Спочатку емоційно. Та ви там у владі просто о@уєли демонстративно демонструвати свою повну безграмотність, некомпетентність і профнепридатність, як мінімум, в питаннях політичної і воєнної стратегії. А також, самозакохані – демонструвати свою повну відчуженість від суспільного «стратегічного» дискурсу, що вже давно ведеться. Полистайте, почитайте, що до вас з цієї теми розумні люди, нажаль, необтяжені владою, писали, почитайте спеціалізовану літературу (можу порекомендувати). Може, що для себе корисного знайдете.

А тепер конкретно. Запропонований поважним А. Аваковим текст насправді ніякою воєнною (воєнно-політичною) стратегією не являється. Бо він, принаймні, не містить навіть основи, нарисів для її головних складових:

·  хоча б орієнтовного часу, на який ця «стратегія» розрахована, на протязі якого її мається намір реалізувати;

·  всебічної стратегічної оцінки протистоячого противника, його можливих дій і намірів (так, щось там згадано про противника, але за змістом – аби щось було);

·  всебічної оцінки загальної воєнно-політичної ситуації у світі та регіоні, в тій її частині, що може впливати на досягнення цілей цієї стратегії;

·  всебічної стратегічної оцінки власних сил та ресурсів, що можуть бути залучені для її реалізації;

·  самого «серця» стратегії – її стратегічного замислу, тобто – в який спосіб, з залученням яких ресурсів, в якому порядку та послідовності прийти до виконання поставлених стратегічних цілей.

Єдине, про що можливо здогадатися з тексту міністра А. Авакова (що міститься в ньому, але чітко не сформульовано) – це про:

·  цілі цієї «стратегії» (очевидно це – деокупація Донбасу, відновлення територіальної цілісності України);

·  основний інструмент стратегії – проведення міжнародної миротворчої операції, за допомогою якої передбачається передати контроль над Донбасом від РФ до України;

·  запропоновану техніку передачі контролю над окупованими територіями, і то лише від командування міжнародною миротворчою операцією до українського уряду.

Текст А. Авакова – скоріше технологічна інструкція для складання замислу поліцейської операції, що вказує на принципове нерозуміння ним самого поняття терміну «стратегія».Тому найбільш очевидний висновок, що ця «стратегія» пана А. Авакова – ніяка не стратегія деокупації Донбасу, а лише технологія проведення можливого її останнього етапу. Бо що ж це за стратегія, яка не може відповісти на принципове питання – як же і коли ми прийдемо до ситуації, коли міжнародна миротворча операція (поки що міфічна) стане спроможною передати Україні контроль над окупованими територіями?

Будь яка реалістична стратегія не може базуватися на уявленнях про бажане, вона має суворо виходити з реально наявного і можливого. З такої точки зору текст А. Авакова не що інше, як збірка мрій та побажань на кшалт «на що я потрачу мільйон, якщо я його виграю в казино». Ніби й є якась конкретика, перелік якихось, можливо правильних, заходів, але які не мають під собою підґрунтя реальності. Не містять нитки причинно-наслідкових зв’язків, які б пояснювали, як ми прийдемо до ситуації міжнародної миротворчої операції, яка за своїми повноваженнями вже готова передати Україні контроль над окупованими територіями Донбасу. Чи пан Аваков знає щось більше загалу, і це питання вже принципово вирішене? Тоді так прямо і скажіть. Ось лише декілька питань до «стратегії» А. Авакова:

1.  Що, вже Росія відмовилася від продовження всебічної агресії проти України, з метою поставити її під свій цілковитий контроль? Чи дає відповідь ця «стратегія» на питання, як її примусити до цього? Як перейти від ситуації стратегічної оборони, в якій Україна знаходиться зараз, до ситуації стратегічного наступу?

2.  Що, вже Росія погодилася передати контроль над окупованим Донбасом Україні? А як її до цього примусити?

3.  Що, вже Росія та міжнародна спільнота погодилися провести міжнародну миротворчу операцію саме в такому форматі, щоб за її допомогою передати контроль над Донбасом Україні? Бо можливі ж і варіанти. А як їх спонукати до цього?

4.  Що, крім міжнародної миротворчої операції, в України немає ніяких інших стратегічних варіантів? То, з Вашого рівня компетентності, Вам лише так здається.

5.  А де взагалі цілісний, комплексний підхід до поставлених цілей «стратегії» (нагадаю, за моїми здогадками, це «відновлення територіальної цілісності України»)? А де питання Криму? Ви що, виводите його за рамки питання відновлення територіальної цілісності України? Ееее, з такими українськими «силовими» міністрами нам і ворога не потрібно.

Ні, шановний міністре А. Аваков, з таким рівнем стратегічного мислення Вам треба не на суспільний розсуд виходити, а обмінюватися думками в компанії можновладних колег – П. Порошенка, О. Турчинова, С. Полторака, В. Муженко та іже з ними. Ось там Ви за дуже розумного зійдете. Ви б там, у вашій владній височині, краще б лекції у Володимира Горбуліна слухали. А то він, бідний, через те, що ви його порад, в статусі радника Президента України, очевидно не слухаєте, все більше в «Дзеркалі Тижня» публікується. Погоджусь - дідусь, звичайно, відірвався від землі та літає у філософських височинах, викладає думки розлого, туманно, його, як Будду, трактувати треба. Але спробуйте. Принаймні В. Гобулін знає толк в стратегічній думці, й пояснить вам, що до неї слід приступати з фундаментальних основ, а не з мрійливого кінця, коли все основне й принципове кимось і колись таємничим чином вже зроблене.

А щоб втрутитися в тематичний суспільний дискурс, який до Вашого відома, вже давно ведеться, і який Ви тільки-но вирішили започаткувати, Вам, перепрошую, ще треба трохи підучитися, ну там, почитати чогось по темі, подумати краще… Ви вже вибачайте нас, блогерів – ваші владні регалії, звання, ранги, лампаси – не справляють на нас ніякого враження. Тільки – змістовність замислу, логічність думки, гострота розуму, оригінальність ідей. А з цим поки що – швах. Ось, як позитивний приклад, приводжу зразок тексту з суспільного «стратегічного» дискурсу авторства Юрія Макогонюка https://drive.google.com/file/d/1i_GSisMPJJi2Zr-U5BV18dbqYtss5uC0/view , який спав мені на очі в той же день, що й «Стратегія» А. Авакова.

Але все одно, від імені української експертної спільноти, виражаю пану Арсену Авакову подяку за те, що він спустився до нас з владного Олімпу на землю грішну, з якою не якою, але власною думкою, й спробував вступити в «стратегічну» суспільну дискусію. Нічого, що перший блин комом, нічого. Ми його послухали, й принаймні я – публічно відповів. Прошу звернути вашу можновладну увагу, що суспільна дискусія – це аж ніяк не лише монолог. Тож, не втрачаємо надії на появу можновладної спроможності слухати та чути ще когось іншого, крім самих себе.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх